3. Засобі, які блокують м-холінорецепторі. Препараті. Показі до застосування. Побічна дія та протипокази.

Препарати цієї групи, взаємодіючи з холинорецепторами, перешкоджають зв'язку їх з ацетілхоліном (медіатором) і ослабляють або повністю усувають його вплив на органи, одержуючі холинергическую іннервацію. Вони також усувають або ослабляють ефекти холиномиметиков і антихолинэстеразных засобів.

Холінолітіки можуть витісняти ацетілхолін і холиномиметики із зв'язків з холинорецептором, тоді як ацетілхолін і холиномиметики їх практично не витісняють. Ймовірно, холинолитики міцніше зв'язуються з холинорецептором. Крім того, одна молекула холинолитика, наприклад, атропіну, може взаємодіяти з декількома холинорецепторами, тоді як медіатор взаємодіє тільки з одним холинорецептором.

Показання до застосування: у кардіології призначають при синусовій брадикардії, при порушенні предсердно-шлуночкової провідності; як спазмолітичний і болезаспокійливий засіб атропін застосовують при бронхоспазмі; спастичних станах ЖКТ, желчекаменной хворобі, холециститах, сечокам'яній хворобі. Призначають при лікуванні виразкової хвороби шлунку з гіперсекрецією — зменшується роздратування язеы, розслабляється мускулатура шлунку, що сприяє фовообращению і трофіці, усуває біль. Для зменшення пітливості, слиновиділення також призначають атропін. У очній клініці закопують в око при травмах веселковою і ципиарной м'язів, при іридоциклітах з метою створення спокою, іноді з діагностичною метою для підбору окулярів. У хірургії використовують при наркозі для попередження бронхорреи і бронхоспазма, ларингоспазму, слинотечі; входить до складу премедикационных сумішей.

Як антидот атропін використовують при отруєннях М-холіноміметічес-кимі і антихолинэстеразными засобами (фосфорорганічними з'єднаннями, вживаними як пестициди).

Побічні реакції: підвищення внутрішньоочного тиску, порушення акомодації, сухість в роті, спрага, атонія кишечника, затримка сечовипускання, серцебиття, запаморочення, світлобоязнь.

Протипоказання: глаукома, виснаження, серцева недостатність, грубий атеросклероз, порушення функції печінки, аденома передміхурової залози.

Атоопіна сульфат

Форма випуску: порошок для приготування 0,5-1 % розчинів очних крапель, 0,1% розчин в ампулах і шприц-тюбиках по 1 мл для парентерального введення, пігулки по 0,0005, 1% очна мазь.

Вища разова доза 0,001 г, добова, — 0,003.

Лист красавки

Містить алкалоїди: гиосциамин, Скополамін і ін. Фармакологічні властивості і застосування препаратів красавки співпадають з такими атропіну.

Призначається екстракт в пігулках по 0,015, пороші і суппозиториях по 0,01-0,05 на прийом.

Форма випуску: екстракт красавки сухої.

Вища разова доза 0,05, добова — 0,15.

Входить до складу різних комбінованих препаратів: пігулки «Бекарбон», «Белалгін», суппозитории «Бетіол», «Анузол» і ін.

4. Засоби, які блокують Н-холінорецепторі. Класифікація. Препараті кожної групи. Показі до застосування і побічна дія гангліоблокаторів.

Представлені третинними і четвертинними амонієвими з'єднаннями, які блокують Н-холінорецептори гангліїв і таким шляхом гальмують передачу нервових імпульсів з прегангліонарних нервів на постгангліонарні. Вони блокують також Н-холінорецептори надниркових, каротидних клубочків, а в значно сильних дозах можуть пригноблювати і Н-холінорептори ЦНС (більшою мірою третинні амонієві з'єднання, оскільки вони краще проникають через гематоэнцефапический кар'єр, чим четвертинні).

Четвертинні амонієві з'єднання (бензогексоний, пентамин, гигроний і ін.) погано всмоктуються в кишечнику, тому вводяться переважно парентеральний. Через гематоэнцефалический і плацентарний бар'єри практично не проникають. Виводяться з сечею швидко, максимальна швидкість екскреції в перший годинник. Третинні з'єднання (пирилен, темехин і ін.) легко всмоктуються при прийомі всередину і при парентеральних введеннях, проникають через гематоэнцефалический і плацентарний бар'єри. Велика частина препаратів виводиться нирками в незміненому вигляді протягом доби. В результаті блокади Н-холінорецепторов гангліїв ослабляється або припиняється потік імпульсів до органів, одержуючих вегетативну іннервацію; блокада Н-холінорецепторов надниркових веде до зниження надходження в кров адреналіну, вплив на Н-холінорецептори ЦНС викликає седативный ефект. Гангліоблокатори в різній мірі завжди призводять до зниження артеріального тиску, зменшення серцевого викиду. За рахунок депонування крові в брыжеечных і судинах нижніх кінцівок зменшується тиск в малому крузі кровообігу і маса циркулюючої крові. Блокуючи парасимпатичні ганглії, речовини цієї групи знижують секрецію внешнесекреторных залоз, тонус і моторику гладком'язових органів черевної порожнини і бронхів, розширюють зіницю, порушують акомодацію. Мускулатура матки гангліоблокаторами стимулюється. Цей ефект пояснюється тим, що гангліоблокатори збільшують енергозабезпеченість міометрія — підвищується кількість макроергів. Показання до застосування: гіпертонічна хвороба, набряк легенів, ганглиоли-ты, спазм периферичних судин (хвороба Рейно, облітеруючий эндартериит і ін.), для керованої гіпотонії при проведенні хірургічних операцій. Лікування виразкової хвороби шлунку, спастичного коліту, а також при спазмі інших гладком'язових органів. У акушерстві — для стимуляції скорочень матки під час пологів. Побічні ефекти: ортостатичний колапс (для попередження його хворого після прийому препарату повинен знаходитися в горизонтальному положенні 2-3 години), запори, здуття живота, затримка сечі, сухість в роті, порушення акомодації. Протипоказання: шок, феохромоцитома, глаукома, гіпотонія, виражений атеросклероз, інфаркт міокарду, ниркова і печінкова недостатності, вагітність. Слід зазначити, що всмоктування гангліоблокаторів в кишечнику неоднаково, тому ефект їх виражений по-різному, бажано дози підбирати індивідуально. При лікуванні гангліоблокаторами легко виникає тахіфілаксія.

Бензогексоній. Білий кристалічний порошок із слабким запахом, добре розчинимо у воді. При парентеральному введенні надає швидку і сильну дію, що продовжується 3-4 години. Всередину призначають до їжі 3-6 разів на добу. Лікування проводять курсами по 4-6 тижнів з перервами між ними в 2-3 тижні. Форма випуску: табл. по 0,1 і 0,25; 2,5% р-р в ампулах по 1 мл.

Пентамін.

Білий або жовтуватий кристалічний порошок, гігроскопічний. Показання до застосування: в основному для зниження тонусу кровоносних судин при гіпертонічному кризі, спазмах периферичних судин, для керованої гіпотонії, при набряку мозку, легенях, при гострих спастичних захворюваннях органів черевної порожнини. Вводять в/в і в/м.

Форма випуску: ампули по 1 і 2 мл 5% р-ра.

Гігроній.

Білий кристалічний порошок, добре розчинимо у воді. Надає швидку короткочасну гангліоблокуючу дію — 10-15 мин. Застосовують для керованої гіпотонії, при гіпертонічному кризі, набряку мозку, легенях. Вводиться в/в краплинно в 0,9% ізотонічному розчині натрію хлориду в 0,1% концентрацій.

Форма випуску: ампули, що містять 0,1 г препарату, перед застосуванням ра-' шоряют.

Пірілен.

Білий кристалічний порошок, добре розчинимо у воді. Добре всмоктуйся при прийомі всередину, дія розвивається поволі, протягом 1-2 годин і продовжується від 6 до 10 години Показання до застосування: гіпертонічна хвороба, призначають курсами до 6 тижнів з перервами між ними 2-3 тижні.

Форма випуску: табл. 0,005.

Темехін.

Білий кристалічний порошок, добре розчинимо у воді. По дії і застосуванню близький до пирилену, але активніше за нього і краще переноситься. Форма випуску: табл. 0,001.

5. Засобі, які блокують Н-холінорецепторі. Класифікація. Препараті кожної групи. Показі до застосування і побічна дія міорелакснтів.

Курареподібні препарати (м'язові релаксанти)

Препарати цієї групи взаємодіють з Н-холінорецепторамі скелетних м'язів і порушують передачу імпульсів з рухових нервів, що веде до расслаб-ионию скелетної мускулатури. М'язи розслабляються в певній послідовності: окорухові, мімічні, шийні, кінцівок, в останню чергу — дыхательные, міжреберні і діафрагма.

На Н-холінорецептори внутрішніх органів і ЦНС м'язові релаксанти дуже мало впливають і лише у великих дозах. При прийомі всередину курареподібні препарати погано всмоктуються, відносно швидко виводяться нирками, тому можуть викликати властиву ним дію тільки у великих дозах. По механізму дії м'язові релаксанти діляться на препарати, що викликають стійку поляризацію синапсу (пахикураре) і деполяризацію синапсу (лептокураре). Перші є конкурентними антагоністами ацетілхоліну, з'єднуються з постсинаптичною мембраною, перешкоджають взаємодії з нею ацетілхоліну, в результаті не наступає деполяризація і імпульс не передається — м'яз розслабляється. Для усунення дії недеполяризуючих м'язових релаксантів призначають антихолинэстеразные препарати (прозерин, галантамин). Вони сприяють накопиченню і посиленню дії ацетілхоліну (антагоніста пахикураре) і відновленню нервномышечной провідності. До курареподібних препаратів цієї групи відносяться тубокурарина хлорид, диплацин, пипекуро-ния бромід (ардуан), мелликтин і ін. Препарати, що викликають стійку деполяризація (лептокураре) подібно ацетилхолину, порушують Н-холінорецептори скелетних м'язів, викликають деполяризацію постсинаптичної мембрани, але у відмінності від ацетілхоліну вони поволі гидролизуются холіноестеразою, наступає стійка деполяризація. Не відбувається реполяризація і постсинаптична мембрана не відповідає на надходження наступних імпульсів, витікаючих з нервових закінчень. На початку дії лептокураре м'язові волокна відповідають скороченням — фібриляцією, а потім розслабляються. До цих препаратами відноситься дитилин (листенон, миорелаксиин). У разі передозування цих препаратів або підвищеної чутливості до них (спостерігається при генетично обумовленому дефіциті ферменту холіноестерази) для відновлення рухової активності і дихання слід перелити свіжу кров (містить холіноестеразу), проводити штучне дихання. Курареподібні речовини і наркозні засоби взаємно потенціюють дію ' один одного. При застосуванні м'язових релаксантів необхідна наявність апарату для штучного дихання, антихолинэстеразных і інших засобів. Показання до застосування: у хірургії для розслаблення скелетної мускулатури під час операції, при вправленні вивихів і репозиції відламків кісток при переломах, для зменшення або усунення судом при правці і інших судорожних станах.

Підбираючи різну дозу, можна викликати розслаблення лише окремих груп м'язів або викликати тотальне розслаблення скелетної мускулатури. Протипоказання: міастенія, порушення функції печінки, нирок, виснаження.

Пахикураре (дійсні кураре)

Тубокуруріну хлорид Білий кристалічний порошок, розчинимо у воді, отримують синтетичним шляхом. Виділений із стрельного отрути кураре, що є сумішшю екстрактів з південноамериканських рослин. Сприяє вивільненню гістаміну, що може викликати спазм гортані і бронхів, знижує ПЕКЛО на 15 - 20 мм унаслідок гангліоблокуючої дії. Вводиться в/в. Максимальний ефект наступає через 3-4 хвилини, продовжується 20-40 хвилин. Форма випуску: ампули по 1,5 мл 1% розчину.

Диплацин. Білий кристалічний порошок, добре розчинимо у воді. Повне розслаблення скелетної мускулатури наступає через 5-6 хвилин. Тривалість дії 20-25 хвилин. Форма випуску: ампули по 5 мл 2% розчину.

Піпекуронію бромід. Кристалічний порошок білого кольору. Випускається в сухому вигляді в ампулах. Вводиться в/у в дозах 0,02 — 0,08 міліграм/кг в розчиннику, що додається. Ефект наступає через 2-3 хвилини і продовжується від 30 до 90 хвилин. Не робить впливу на серцево-судинну систему.Форма випуску: ампули по 4 міліграми, розчинник в ампулах по 2 мл.

Меліктін. Алкалоїд, виділений з рослин живокость сетчатоплодная, напівбородата. Білий, дрібнокристалічний порошок, мало розчинимо у воді. По хімічній структурі є третинним амонієвим з'єднанням. Добре всмоктується при прийомі всередину, надає гангли-облокирующее дію, декілька знижує АТ. Призначають всередину від 3 до 8 тижнів при лікуванні гіперкінезів, спастичних парезів і паралічів, пов'язаних із запальними і судинними захворюваннями пірамідної системи.

Форма випуску: табл. 0,02. Лептокураре (помилкові кураре)

Дітілін. Білий кристалічний порошок, легко розчиняється у воді. Є головним представником деполяризуючих (лептокураре) м'язових релаксантів. При в/в пнедении викликає швидку і нетривалу дію, до 10 хвилин. При по-нгорном введенні тривалість дії збільшується. Може викликати при повторному введенні подвійний блок, тобто наступає услід за деполяризацією стійка поляризація. У цих випадках для відновлення нервово-м'язової провідності иводят антихолинэстеразные засобу. Побічні ефекти: може бути брадикардія, аритмії, зниження ПЕКЛО, бронхоспазм, алергічні реакції. Часто, через 10-12 годин після застосування дитилина, унаслідок фібриляції м'язів, наступають м'язові болі, особливо в поясниці, кінцівках. Вони виражені різною мірою і проходять через 1,5-2 діб.

Форма випуску: порошок і 2% розчин в ампулах по 5 і 10 мл.

6. Локалізація в організмі Альфа та Бета-адренорецепторів. Класифікація засобів, які збуджують адренорецептори. Препараті кожної групи. Показо до застосування, побічна дія та протипокази адреноміметиків змішаної дії.

Адренергічні синапси розташовуються б органах, одержуючих постгангліонарну симпатичну іннервацію. Синапсом є контакт закінчення адренергічного нерва з клітиною робочого органу. Тут за допомогою медіатора (нейротрансмітера) здійснюється передача імпульсів з симпатичного чирва на орган.

У адренергічному синапсі, як і в холинергическом, розрізняють пресинаптичну мембрану, яка є поверхнею нервового закінчення, синаптическую щілиною і постсинаптичною мембраною — поверхнею клітин робочого органу. Адренорецептори неоднорідні. Всього їх розрізняють 4 типи: а1, а2, b1, b2. Кожен з них може мати свій підтип, наприклад, а1А, b1В.

У робочих органах адренорецептори розміщені нерівномірно. Наприклад, в серці, судинах, легенях, ЖКТ є рецептори декількох типів, а в селезінці, очах тільки одного типу.

Адренорецептори неоднаково чутливі до різних фармакологічних агентів. Так, альфа1 адренорецептори (а1-АР) збуджуються норадреналіном і адреналіном. Багато а1-АР закладене в периферичних судинах, судинах шкіри і слизистих оболонок, мезентеріальних судинах, у венах, сфінктерах ЖКТ і сечового міхура, в матці, капсулі і трабекулі селезінці, радіальному м'язі ока, насінних бульбашках, сім'явивідних протоках, в залозах ЖКТ і в ЦНС. Деяка кількість їх розміщено в серці, бронхах, печінці, нирках.

Альфа-2 адренорецептори (а2-АР) розміщуються пресинаптически, постсинаптически і внесинаптически.

Пресинаптичні а2-АР розміщуються по ходу холинергических нервів в ЖКТ, тобто пресинаптичних мембранах холинергических синапсів. Їх збудження приводить до затримки (зменшенню) викиду ацетілхоліну, що веде до розслаблення мускулатури ЖКТ і зменшенню секреції. Пресинаптичні а2-АР знаходяться також в жировій тканині (їх збудження пригноблює ліполіз), в b-клетках підшлункової залози (їх збудження веде до зменшення секреції інсуліну). Збудження пресиниптических а2-АР ЦНС затримує викид медіаторів ацетілхоліну, серотоніна і дофамина в синапсах ЦНС, що веде до розвитку седативного ефекту і аналгезії. а2-АР вибірково збуджуються клонидином (клофеліном).

Постсинаптичні а2-АР локалізуються в понто-медуллярной області ЦНС, особливо в області сосудодвигательного центру, солитарного тракту і центру вагуса. Їх збудження клонидином викликає зниження артеріального тиску і брадикардію.

Внесинаптічеськие а2-АР знаходяться в гладкій мускулатурі судин (вони реагують на катехоламіни крові) і в тромбоцитах (їх збудження викликає агрегацію останніх).

Бета-1 — адренорецептори (b1-АР) локалізовані постсинаптически в серці (при їх збудженні збільшується сила і частота скорочень міокарду, підвищується збудливість, провідність, автоматизм, активується глікогеноліз), в ЖКТ і матці (збудження сопроводается розслабленням мускулатури цих органів), в жировій тканині (посилюється ліполіз), в нирках (збудження супроводжується збільшенням секреції ренина). b1-АР вибірково збуджуються Добутаміном.

Бета-2— адренорецептори (b2-АР) розміщені в основному постсинаптически. Їх знаходять в багатьох органах: бронхах, матці, серці, центральних судинах, скелетних м'язах, нирках, печінці, жировій тканині, в ЖКТ, слизистих залозах, щитовидній залозі. Збудження b2-АР веде до розширення бронхів, розслаблення матки, мускулатури ЖКТ, до посилення роботи серця, збільшення секреції ренина, інсуліну, гормонів, активації глікогенолізу і ліполізу, посиленню працездатності скелетних м'язів. b2-АР вибірково збуджуються сальбутамолом і фенотеролом.

Пресинаптичні b2-АР розміщені в закінченнях симпатичних нервів. При їх збудженні збільшується викид медіатора в синаптическую щілину.

Всі лікарські засоби, що діють в області адренергічних синапсів, діляться на 2 основних групи:

А. Адреноміметіки або адреностимуляторы Це речовини, які порушують адренорецептори. По механізму збудливої дії їх підрозділяють на дві групи:

1. Адреноміметіки прямої дії. Вони безпосередньо порушують рецептори.

- а-адреноміметики – Норадреналіну гідротартрат, Мезатон, Фетанол,Нафтизин

- b-адреноміметики – Ізадрин, Добутамін, Фенотерол, Беродурал

2. Адреноміметіки непрямої дії або симпатомиметики. Вони збільшують концентрацію медіатора в синаптической щілині і діють через нього.

- змішаної дії – Адреналіну гідрохлорид, Ефедрину гідрохлорид

Б. Антіадренергичеськие засоби. Вони зменшують вплив адренергичес-кого медіатора. По механізму дії також діляться на 2 групи:

1. Адреноблокатори. Це препарати, які блокують рецептори і тим самим перешкоджають дії медіатора.

- а-адреноблокатори – Празозин,Фентоламін, Доксазозин

- b-адреноблокатори – Анаприлін, Оксипренолол, Надолол

2. Симпатолітіки. Це засоби, які гальмують накопичення медіатора в синаптической щілині і тим самим зменшують його збудливу дію на рецептори

- Резерпін