- •1. Локалізація в організмі м- та н-холінорецепторів. Класифікація засобів, які впливають на м- та н- холінорецептори. Препараті кожної групи.
- •3. Засобі, які блокують м-холінорецепторі. Препараті. Показі до застосування. Побічна дія та протипокази.
- •7. Локалізація в організмі Альфа-адренорецепторів. Засобі, які збуджують Альфа-адренорецепторі. Препарати. Покази до застосування, побічна дія та протипокази.
- •8. Локалізація в організмі Бета-адренорецепторів. Засобі, які збуджують Бета-адренорецепторі. Препараті.Покази до застосування, побічна дія та протипокази.
- •9. Локалізація в організмі Альфа-адренорецепторів. Засобі, які блокують Альфа-адренорецепторі. Препараті.Покази до застосування, побічна дія та протипокази.
- •10. Локалізація в організмі Бета-адренорецепторів. Засобі, які блокують Бета-адренорецепторі. Класифікація Бета-адреноблокаторів. Показі до застосування, побічна дія та протипокази.
- •13. Місцеві анестетики. Визначення. Препарати. Механізм дії. Інші ефекти місцевоанестезуючих засобів. Покази до застосування.
- •14. Вяжучі, обволікаючі, адсорбуючі засоби. Механізм дії. Препарати кожної групи, покази до застосування.
- •15. Подразнюючі засоби. Механізм місцевої та рефлеторної дії. Препараті кожної групи, покази до застосування.
- •16. Засоби для інгаляційного та неінгаляційного наркозу. Препараті кожної групи. Механізм дії. Перваги й недоліки в порівнянні з місцевоанестезуючими засобами.
- •17. Снодійні засоби. Класифікація препарати. Механізм дії. Фармакологічні ефекти, покази до застосування. Побічна дія. Гостре отруєння барбітуратами, допомога.
- •18. Протієпілептічні та протипаркісонічні засоби. Препараті. Механізм дії, покази до застосування, побічна дія. Епілептічній статус, деручи допомога.
- •19. Нейролептіки. Візначення. Класифікація, препарати кожної групи. Фармакологічні ефекти. Показі до застосування. Побічні ефекти та їх профілактика.
- •20. Транквілізатор. Візначення. Фармакологічні ефекти. Показі до застосування. Побічнч ефекти та їх профілактика.
- •21. Седатівні засоби. Візначення. Препараті. Фармакологічні ефекти. Показі до застосування. Побічна дія.
- •22. Наркотічні анальгетики. Препараті. Механізм дії. Фармакологічні ефекти, покази до застосування.
- •23. Побічна дія наркотичних анальгетиків. Гостре та хронічне отруєння морфіном, допомога.
- •24. Ненаркотічні аналгетики. Класифікація. Механізм аналгетичгного та жарознижуючого ефектів. Показі до застосування.
- •25. Нестероїдні протизапальні засоби. Класифікація події на циклооксигеназу. Механізм протизапальної дії. Показі до застосування. Побічна дія та її профілактика.
- •26. Аналептки. Візначення. Класифікація, препарати кожної групи. Фармакологічні ефекти. Показі до застосування, побічна дія та її профілктика.
- •27. Психостимулятори та адптогени. Визначення. Фармакологічні ефекти. Покази до застосування. Побічні ефекти.
- •28. Ноотропні засоби. Візначення. Фармакологічні ефекти. Показі до застосування. Побічні ефекти.
- •30. Антідепресанті. Класифікація по механізму дії та по хімічній будові. Показі до застосування. Побічна дія та її профілактика.
28. Ноотропні засоби. Візначення. Фармакологічні ефекти. Показі до застосування. Побічні ефекти.
НООТРОПНІ ЗАСОБИ
Ноотропниє препарати (від греч. ноос — мислення, розум, тропос — сродство) це препарати, що надають активуючу дію на інтеграційні механізми мозку, поліпшуючі навчання, пам'ять і розумову діяльність, що підвищують стійкість мозку до дії «агресивних» чинників. Ноотропи покращують мозковий кровообіг, підвищують резистентність організму до екстремальних дій, покращують пізнавальні (когнітивні) функції, володіють і!гигипоксическим дією завдяки зменшенню потреби організму в кисні.
Пірацетам.
Добре всмоктується при прийомі всередину, легко проникає у всі органи, в т.ч. тканини мозку. Виводиться нирками в незміненому вигляді.
Пірацетам стимулює окислительно-востановительные процеси, підвищує утилізацію глюкози, покращує регіонарний кровотік в зоні ішемії мозку. Поліпшення енергетичних процесів під впливом пірацетаму приводить до підвищення стійкості тканин мозку при гіпоксії і токсичних діях. Під впливом пірацетаму за рахунок прискорення обороту АТФ, підвищення активності аденілатциклази і інгібірування нуклеотид-фосфатазы відновлюються і стабілізуються порушені функції мозку (увага, пам'ять, мова).
Свідчення: захворювання нервової системи, обумовлені порушенням судинних і обмінних процесов в мозку; атеросклероз головного мозку; паркінсонізм; церебро-сосудистая недостатність, що виявляється у вигляді порушень пам'яті, уваги, мови; порушення мозкового кровообігу після травм головного мозку, ішемічного інсульту і інтоксикацій; невротичні стани; в геронтологи; у педіатрії при цереброастенических, энцефалопатических порушеннях, интелектуальной недостатності; при лікуванні алкоголізму і наркоманії; при гострому отруєння алкоголем, барбітуратами.
Побічні ефекти: дратівливість, диспепсії, загострення ІХС.
Призначають дорослим всередину по 0,4 г 3 рази на день, збільшуючи добову дозу цо 2,4-3,2 г, тобто до 6-8 пігулок в добу. При розвитку терапевтичного ефекту дозу поступово знижують до початкової. Дітям — по 0,2-0,4 г 3 рази на добу залежно від віку. Курс лікування — 0,5-6 місяців. Ампульний р-р вводиться в/м ними в/в по 2-6 ампул в добу.
Форма випуску: пігулки по 0,4 і 0,8 покритих оболонкою, капсули по 0,4; ам-пупы по 5 мл 20% розчину.
Аміналон.
Це гамма-аміномасляна кислота (ГАМК). Вона є біогенною речовиною, яка бере участь в обмінних процесах головного мозку. По сучасних уявленнях, ГАМК є медіатором гальмування в ЦНС.
ГАМК підсилює енергетичні процеси, підвищує дихальну активність
тканин головного мозку; покращує утилізацію мозком глюкози; покращує мозковий кровообіг; полегшує видалення з мозку токсичних речовин.
Дія ГАМК на ЦНС здійснюється за допомогою специфічних рецепторів Гамк-ергичеських, взаємозв'язаних з дофаминергическими рецепторами мозку.
Аміналон виходить синтетичним шляхом. В умовах церебральної патології аминалон сприяє: поліпшенню динаміки нервових процесів, покращує пам'ять, мислення, надає м'яку психостимулюючу дію, сприяє відновленню рухів і мови після порушень мозкового кровообігу.
Свідчення: див. пірацетам.
Застосовують всередину до їжі по 0,25-1 г 3 рази на добу. Дітям по 0,5-3 г в добу залежно від віку.
Курс лікування — 0,5-6 місяців.
Побічні ефекти: диспепсичні реакції, порушення сну, підвищення АТ.
Форма випуску: пігулки по 0,25 г, покриті оболонкою.
Натрію оксибутират.
Є натрієвою сіллю гамма-оксимаслянной кислоти (ГОМК). По хімічній структурі і фармакологічним властивостям схожий з ГАМК (аминалоном), у відмінності від якого, легко проникає в ЦНС. Володіє деякими властивостями ноотропов: підвищує стійкість організму (в т.ч. тканин мозку і серця) до гіпоксії.
Володіє седативным і центральним миорелаксантным ефектами.
Свідчення: у психіатрії і неврології — при невротичних і неврозоподобных станах, в анестезиологии -— як базис-наркоза (особливо у осіб, що знаходяться в стані гіпоксії).
Дозування: в/у в дозі 70-120 міліграм/кг (поволі) в 50-100 мл 5% глюкози; в/м 100-150 міліграм/кг. Всередину дають по 0,75-1,5 г 3-4 рази на день курсами.
Побічні ефекти: іноді блювота, пригноблення дихання
Протипоказання: у амбулаторних умовах особам, робота яких вимагає швидкої реакції.
Форма випуску: порошок, ампули по 10 мл 20% розчину.
