5. Організація захисту населення Радіаційний захист населення в надзвичайних ситуаціях

Дозиметричний контроль проводиться під керівництвом начальників всіх ступенів і командирів формувань ЦО.

Дозиметричний контроль включає: контроль опромінювання і контроль радіоактивного забруднення.

Контроль опромінювання проводиться з метою отримання даних при поглинанні дози радіації для первинної діагностики. Для вимірювання дози опромінювання використовуються дозиметри. Контроль опромінювання людей розділяється на дві групи – груповий і індивідуальний.

При груповому контролі один дозиметр видається на групу людей або проводиться розрахунковим методом.

При індивідуальному контролі дозиметр видається тому, кожному що працює. Цей метод застосовується для тих категорій, до яких не може застосовуватися груповий метод.

Для обліку поглинених доз опромінювання ведуть наступні документи дозиметричного контролю: відомість видачі вимірників дози і обліку показників; журнал контролю опромінювання; картка обліку доз опромінювання; журнал відбору і здачі проб (тільки у службах і штабах ЦО); донесення про працездатність і зараження людей, техніки і ін.

Контроль опромінювання необхідний для того, щоб поглинені дози радіації не перевищували допустимих норм опромінювання.

Допустимі дози опромінювання:

а) у військовий час: при одноразовому опромінюванні (до 4 діб) – 50 Р. При багаторазовому опромінюванні за 30 діб. – 100 Р; за 3 міс. – 200 Р; за 1 рік – 300 Р;

б) у мирний час: у нормальних умовах на 1 рік – 0,5 бер; для персоналу в нормальних умовах на 1 рік – 5 бер; для населення аварійне опромінювання на 1 рік – 10 бер; для персоналу аварійне опромінення на 1 рік – 25 бер.

Законом передбачені наступні перевищення допустимої дози опромінювання: для населення – 1 мЗв/рік; для персоналу – не більше 20 мЗв/рік. Допускається до 5 бер за умови, що середньорічна доза впродовж п'яти років не більше 20 мЗв за рік в середньому.

Структура дози опромінювання поглиненої дози за рік виглядає таким чином: природний фон – 200 мбер; медична радіодіагностика -150 мбер; будівельні матеріали – 100 мбер; додаткові джерела опромінювання – 50 мбер. Природний радіаційний фон для України складає 0,01 – 0,03 мР/рік.

Контроль радіоактивного забруднення здійснюється з метою визначення ступеня забруднення радіоактивними речовинами людей, тварин, а також техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу і інших об'єктів. Ступінь радіоактивного забруднення оцінюється шляхом вимірів потужності експозиційної дози випромінювання від цих об'єктів приладами (ДП-5, ІМД-21 і ін.) і порівнянням їх з нормою.

Режими радіаційного захисту і порядок введення їх в дію

Під режимом радіаційного захисту розуміється порядок дій людей, використання способів і засобів захисту в зонах радіаційного зараження, який передбачає послідовність і тривалість використання захисних споруд, захисних особливостей промислових і житлових приміщень, обмеження перебування людей на відкритій місцевості.

Тривалість притримування режиму захисту залежить від низки факторів: рівня радіації; захисних особливостей промислових і житлових будов; захисних особливостей захисних споруд.

На випадок ядерного вибуху відпрацьовано 8 типових режимів радіаційного захисту: № 1 – 3 – для непрацюючого населення; № 4 – 7 – для робочих і службовців об'єкту, що продовжують виробничу діяльність в умовах радіаційного зараження; № 8 – для особового складу формувань, провідних аварійно-рятівні роботи на зараженій місцевості.

Виконання режиму радіаційного захисту передбачає декілька етапів:

а) для населення: 1-й етап – укриття населення в захисних спорудах; 2-й етап – поперемінне укриття в захисних спорудах і будинках; 3-й етап – укриття в будинках з обмеженим перебуванням на вулиці;

б) для робочих і службовців: 1-й етап – укриття в захисних спорудах; 2-й етап – робота з використанням для відпочинку захисних споруд; 3-й етап – робота з відпочинком в житлових будинках з обмеженим перебуванням на відкритій місцевості.

Для захисту населення у разі ускладнення радіаційної обстановки на АЕС передбачені тимчасові норми (режими захисту), які приведені в табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Тимчасові режими захисту населення

№ режиму	Сила експозиційної дози, мР/год	Режимні заходи щодо захисту населення
1	0,1 – 0,3	Укриття дітей, герметизація приміщень, укриття і упаковка продуктів харчування. Обмежене перебування на відкритій місцевості дорослих. Устаткування санітарних бар'єрів на входах в квартири
2	0,31 – 1,5	Заходи першого режиму, йодна профілактика дітей, обмежене перебування на вулиці всього населення. Устаткування санітарних бар'єрів на ступенях будинків
3	1,51 – 15	Заходи попередніх режимів, йодна профілактика всього населення, часткова евакуація (дітей і вагітних)
4	15,1 – 100	Заходи попередніх режимів. Евакуація всього населення, окрім контингенту, задіяного в аварійно-рятівних роботах
5	більше 100	Повна евакуація населення

Заходи щодо укриття людей: якщо впродовж перших десяти діб сумарна ефективна очікувана доза опромінювання може перевищити 5 мЗв.

Тимчасова евакуація людей: якщо впродовж одного тижня ефективна доза опромінювання може досягти 50 мЗв.

Йодна профілактика застосовується: якщо очікувана поглинена доза опромінювання щитовидної залози від накопичення радіоактивного йоду може перевищити 50 мЗв.

Рішення на введення режимів радіаційного захисту ухвалюють: для населення - НЦО міста, району, де населення проживає; для робочих і службовців – НЦО об'єкту.

При рівнях радіації, коли захист не може бути забезпечений введенням режиму, проводиться евакуація. Рішення на евакуацію приймає старший начальник.

Таким чином, завчасна розробка і застосування режимів радіаційного захисту робочих об'єктів, що служать, а також населення зменшить або повністю виключить поразку людей.