Радіоактивне зараження

Радіоактивне зараження виникає в результаті випадання радіоактивних речовин (РР) з хмари ядерного вибуху. Основні джерела радіоактивності при ядерних вибухах: продукти ділення речовин, складових ядерне пальне (200 радіоактивних ізотопів 36 хімічних елементів); наведена активність, що виникає в результаті дії потоку нейтронів ядерного вибуху на деякі хімічні елементи, що входять до складу ґрунту (натрій, кремній і ін.); деяка частина ядерного пального, яка не бере участь в реакції ділення і потрапляє у вигляді найдрібніших частинок в продукти вибуху. Випромінювання радіоактивних речовин складається з трьох видів променів: альфа, бета і гамма.

Радіоактивне зараження має ряд особливостей, що відрізняють його від інших вражаючих чинників ядерного вибуху. До них відносяться: велика площа поразки – тисячі і десятки тисяч квадратних кілометрів; тривалість збереження вражаючої дії – дні, тижні, а іноді і місяці; труднощі виявлення радіоактивних речовин, що не мають кольору, запаху і інших зовнішніх ознак.

Зони радіоактивного зараження, що утворюються в районі ядерного наземного вибуху і на сліді радіоактивної хмари аналогічні зонам при аварії на АЕС з ядерним вибухом, а їх характеристики представлені в табл. 2.1 і 2.2. Найбільша зараженість місцевості РР буде при наземних, надводних і підводних ядерних вибухах.

При наземному ядерному вибуху вогненна куля торкається поверхні землі. Навколишнє середовище сильно нагрівається, значна частина ґрунту і скельних порід випаровується і захоплюється вогненною кулею. Радіоактивні речовини осідають на розплавлених частинках ґрунту. В результаті утворюється могутня хмара, що складається з величезної кількості радіоактивних і неактивних оплавлених частинок, розміри яких коливаються від декількох мікрон до декількох міліметрів. Протягом 7 – 10 хвилин. радіоактивна хмара піднімається і досягає своєї максимальної висоти, стабілізується, набуваючи характерної грибоподібної форми, і під дією повітряних потоків переміщається з певною швидкістю і в певному напрямі. Велика частина радіоактивних осадів, яка спричиняє сильне зараження місцевості, випадає з хмари протягом 10 – 20 год. після ядерного вибуху.

При випаданні РР з хмари ядерного вибуху походить зараження поверхні землі, повітря, вододжерел, матеріальних цінностей і т.п.

Масштаби і ступінь радіоактивного зараження місцевості залежать від потужності і виду вибуху, особливостей конструкції боєприпаси, характеру поверхні, над якою проведений вибух, метеорологічних умов і часу, що минув після вибуху.

Форма сліду радіоактивної хмари залежить від напряму і середньої швидкості вітру. На рівнинній місцевості при незмінному направленні і постійній швидкості вітру радіоактивний слід має форму витягнутого еліпса. Найбільш високий ступінь зараження спостерігається на ділянках сліду, розташованих недалеко від центру вибуху і на осі сліду. Найменший ступінь зараження спостерігається на межах зон зараження і на ділянках, найбільш віддалених від центру наземного ядерного вибуху.