Питання для самоконтролю

1. Розкрийте особливості вимірювання продуктивності в різних секторах економіки.

2. У чому полягає сутність структурного підходу доктора Куросави до вимірювання продуктивності?

3. Особливості підходу Лоулора і Гоулда щодо вимірювання продуктивності.

4. Розкрийте зміст і структуру підходу “швидкого оцінювання продуктивності”.

5. Визначте мету та сутність порівняння показників фірми.

Бібліографічний список

[5, 10, 15, 18; 20; 23; 24; 26]

Змістовий модуль 3. Управління продуктивністю на мікро та макрорівнях

Тема 8. Управління продуктивності на мікрорівні

Мета: вивчити виробничі можливості зростання продуктивності. Дослідити впливи сукупного платоспроможного попиту на рівень продуктивності. Розглянути впливи сукупної пропозиції на рівень продуктивності. Ознайомитися з впливами інфляції високого і низького платоспроможного попиту на рівень продуктивності. Опрацювати фактори інвалютної інфляції і механізми її впливу на рівень продуктивності.

План вивчення теми

1. Управління продуктивністю матеріально-технічних чинників

2. Управління продуктивністю соціально-організаційних чинників

3. Управління продуктивністю інтеграційних чинників

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Студентам слід засвоїти, що на мікрорівні управління продуктивністю зводиться до її систематичного підвищення за рахунок різноманітних мікрорівневих чинників. Так, продуктивність за чинником “вироби” підвищується в тих випадках, коли підвищуються їх якісні характеристики і знижуються на них ціни. Це призводить до збільшення кількості покупців на такі вироби і продуктивність зростає за рахунок “ефекту масовості”. Постійне зниження витрат матеріальних ресурсів в процесі виробництва товарів і послуг є важливим чинником зростання продуктивності.

Управління продуктивністю основних фондів і виробничих потужностей зводиться перш за все до збільшення їх екстенсивної і інтенсивної віддачі. Для визначення рівня використання основних фондів і виробничих потужностей застосовуються такі показники як коефіцієнт змінності роботи обладнання, фондовіддача, фондомісткість, коефіцієнт використання обладнання та інші.

Виробничі технології виступають в якості технологічної складової техніко-технологічної бази виробництва. Постійне підвищення рівня новизни виробничих технологій зумовлює більш високу віддачу виробничих ресурсів. Відома значна роль капітальних вкладень у підвищенні продуктивності.

Абсолютна продуктивність капітальних вкладень – це їх загальна віддача за певний період часу (як правило за рік). Коли існує декілька інвестиційних проектів, то визначається порівняльна продуктивність капітальних вкладень.

Серед багатьох функцій управління продуктивністю персоналу основополагаючу роль відіграє кадрове планування, яке повинно бути органічною складовою загальної системи планування на підприємстві. Якщо ж планування кадрів на буде узгоджувались з виробничим планом, планом науково-дослідних робіт, планом продаж, фінансовим планом, то воно буде малопродуктивним, оскільки в цьому випадку професійні, кваліфікаційні якості персоналу не завжди будуть відповідати вимогам високопродуктивної роботи підприємства.

В умовах ринкової економіки зростання продуктивності за рахунок поліпшення організації праці досягається коли воно спрямоване на:

• створення необхідної системи техніки безпеки;

• формування нормального психологічного клімату в колективі;

• гуманізація і збагачення праці;

• підтримання оптимального рівня умов праці.

На підприємствах найбільш високий приріст продуктивності забезпечується за рахунок технічних і організаційних інновацій.

Для того, щоб підприємство забезпечувало високий рівень продуктивності необхідно створити надійну систему його економічної безпеки за слідуючими складовими: фінансова складова, інтелектуальна і кадрова складова, техніко-технологічна складова, політико-правова складова, інформаційна складова, екологічна складова, силова складова. Щоб не допустити зниження запрограмованого рівня продуктивності на підприємствах систематично здійснюють реструктуризаційні та санаційні заходи.

На динаміку розвитку економіки підприємства і управління продуктивністю впливає ряд чинників в тому числі і валютний і фондовий ринки. Одним із найважливіших показників, який характеризує рівень продуктивності основних фондів, є фондовіддача. Фондовіддача — це відношення обсягу продукції, виробленої будь-якою ланкою економіки (усіма галузями економіки, окремою галуззю, підприємством, цехом, виробничою дільницею, на окремому робочому місці), до середньорічної вартості основних фондів.

Оберненим до фондовіддачі показником є фондомісткість. Фондомісткість показує, скільки основних фондів у вартісному виразі припадає на 1 грн. виробленої продукції в даній ланці економіки.

На показник фондовіддачі (продуктивності) впливає значна кількість як екстенсивних, так і інтенсивних чинників.

Необхідна інформація, на основі якої здійснюється управління продуктивністю основних фондів, зосереджена в таких нормативних документах, як: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвиту; ф. 1 «Баланс підприємства»; ф. 4 «Звіт про власний капітал»; ф. 1-П «Звіт підприємства (об'єднання) з продукції»; ф. 11-ОФ «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)». Крім того, додаткова інформація може бути отримана на основі даних інвентаризації.

Управління продуктивністю виробничих фондів органічно пов'язано з управлінням виробничими потужностями.

Зростання продуктивності на макрорівні залежить також і від природних чинників, зокрема природних ресурсів.