Питання для самоконтролю

1. Як можна класифікувати стратегічні цілі суспільства?

2. Розкрийте сутність поняття продуктивності.

3. Проаналізуйте екстенсивні та інтенсивні шляхи розвитку економіки.

4. Охарактеризуйте сутнісні види продуктивності.

5. У чому полягає вплив продуктивності на досягнення стратегічних цілей суспільства?

Бібліографічний список

[5, 10, 15, 18; 20; 23; 24; 26]

Тема 2. Класифікація внутрішніх чинників продуктивності

Мета: поглибити та закріпити знання студентів щодо сутності класифікації внутрішніх чинників продуктивності; проаналізувати існуючі моделі мікрорівневих чинників продуктивності. Розглянути матеріально-технічні чинники продуктивності та їх класифікацію. Провести класифікацію соціально-організаційних чинників продуктивності та інтеграційні чинники продуктивності, проаналізувати їх сутність та класифікацію.

План вивчення теми

1. Соціально-економічна сутність внутрішніх чинників продуктивності.

2. “Тверді” і “м’які” чинники продуктивності.

3. Інтеграційні чинники продуктивності

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчаючи дисципліну “Менеджмент продуктивності” студенти повинні усвідомити, що чинники продуктивності - це рушійні сили економічного зростання і є причини, під впливом яких змінюється їх динаміка.

Також слід з’ясувати, що серед основних чинників продуктивності необхідно виділити матеріально-технічні, які в свою чергу розподіляються таким чином:

- вироби;

- матеріальні ресурси;

- основні фонди та виробничі потужності;

- технології;

- інвестиції.

До того ж. інтеграційні чинники можна розподілити на такі чотири групи:

- інновації;

- організаційний менеджмент;

- економічна безпека підприємства;

- реструктуризація та санація організації.

А соціально-економічні чинники продуктивності розподіляються наступним чином: персонал, нематеріальні ресурси, система управління. організація праці, організація виробництва.

Мікрорівневі чинники (фактори) продуктивності – це ті, як виявляються і використовуються безпосередньо на підприємствах і в організаціях і контролюються їх менеджерами. Оскільки мікрорівневі чинники використовуються усередині підприємств і організацій, то їх ще називають внутрішніми факторами продуктивності. Одні мікрорівневі чинники змінюються досить швидко у порівнянні з іншими. Тому їх розділяють на дві групи: “тверді” і “м’які”.

Класифікація внутрішніх чинників на “тверді” і “м’які” здійснена за аналогією англійських комп’ютерних термінів, де hardware - твердий товар, або сам комп’ютер, і software - “м’який товар” або програмове (математичне) забезпечення. До “твердих” чинників продуктивності відносять: вироби, матеріальні ресурси, основні фонди і виробничі потужності, технології, інвестиції. До “м’яких” чинників продуктивності відносять персонал, нематеріальні ресурси і активи, системи управління організацією праці та організацію виробництва.

Із наведеного переліку “твердих” і “м’яких” чинників продуктивності видно, що за своєю внутрішньою суттю вони фактично є відповідно матеріально-технічними і соціально-організаційними чинниками.

До складу мікрорівневих чинників продуктивності відносяться і інтеграційні чинники, що включають в себе інновації, організаційний менеджмент, економічну безпеку підприємств, їх реструктуризацію та санацію. Ці чинники тому називаються інтеграційними, що поєднують в собі у модифікованому вигляді як матеріально-технічні так і соціально-організаційні чинники.

Окремо слід зупинитися на соціально-організаційних чинниках продуктивності.

Персонал — це певна кількість людей, які виконують свої професійні та функціональні обов'язки, забезпечуючи продуктивну діяльність організації.

Згідно з Класифікатором професій працівники підприємств за професійними ознаками поділяються так: «керівники, «професіонали», «фахівці», «технічні службовці», «робітники».

Керівники. До професійної групи «керівники» відносять керівників первинних підрозділів, структурних підрозділів вищого рівня, керівників підприємств незалежно від форм власності й видів діяльності.

Професіонали. До професійної групи «професіонали» відносять професії, що передбачають високий рівень знань у галузі фізичних, математичних, технічних, біологічних, агрономічних, медичних чи гуманітарних наук.

Фахівці. До професійної групи «фахівці» відносять працівників, які мають високий рівень знань в одній або в кількох галузях природознавчих, технічних чи гуманітарних наук. Професійні завдання та обов'язки фахівців полягають у виконанні спеціальних робіт з використанням знань відповідних наук.

Технічні службовці. Професія технічних службовців передбачає набуття ними відповідних знань у такому обсязі, який буде достатній для підготовки, збереження чи відновлення інформації та проведення обчислень. Професійні обов'язки технічних службовців зводяться до виконання секретарських функцій, роботи на комп'ютерах, запису та опрацювання цифрових даних, виконання операцій з грошового обігу, надання довідок, реєстрації чи передачі інформації тощо.

Робітники. Працівники, що належать до цієї професійної групи, повинні мати відповідні знання, що дозволяють їм виконувати надавати різнорідну виробничу діяльність або надавати різноманітні послуги. Практично всі працівники цієї професії повинні мати повну загальну середню освіту та професійну освіту або повну загальну середню освіту та професійну підготовку, отриману на виробництві.