Питання для самоконтролю

1. Що таке управління продуктивністю на мікрорівні?

2. Управління продуктивністю основних фондів і виробничих потужностей.

3. Виробничі технології як складова продуктивності підприємства.

4. Абсолютна продуктивність капітальних вкладень.

5. Функція управління продуктивністю персоналу.

6. Зростання продуктивності за рахунок поліпшення організації праці.

Бібліографічний список

[5, 10, 15, 18; 20; 23; 24; 26]

Тема 9. Управління продуктивності на макрорівні

Мета: Вивчити впливи валютного і фондового ринків на динаміку рівня національної продуктивності. Дослідити фактори, які впливають на реальні доходи населення та їх вплив на рівень національної продуктивності. Розглянути значення впливу від ліквідації національного інвестора на зростання безробіття. Виявити особливості зменшення дохідної і збільшення видаткової частин держбюджету.

План вивчення теми

1. Шляхи оптимального формування та використання

2. Управління структурними змінами в економіці

3. Оптимізація соціально-економічної політики уряду

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Студентам необхідно усвідомити, що важливе значення має питання обчислення продуктивності на макрорівні та на підприємстві. На макрорівні продуктивність вимірюється на основі таких макропоказників, як валовий національний продукт (ВНП), валовий внутрішній продукти (ВВП) та національний дохід (НД).

ВНП — це потік вироблених у ринкових цінах кінцевих товарів і послуг підприємствами даної національної належності протягом року.

За натурально-речовим обсягом ВНП складається із споживчих товарів і послуг, а також засобів праці, інвентаря, зброї та інших виробів, які закуповуються державою для своїх потреб. ВНП обраховується також і за потоком доходів (або витрат), які були отримані протягом року шляхом їх додавання.

Два методи обрахування обсягу ВНП за потоком товарів і потоком доходів виключають повторний облік, і тому їх результативні величини повинні бути однаковими. Необхідно розрізняти номінальний та реальний ВНП. Номінальний ВНП обраховується в поточних цінах. Реальний ВНП визначається з урахуванням індекса (дефлятора) цін. Дефлятор цін взагалі визначається відношенням рівня цін певного набору товарів і послуг даного року до рівня цін ідентичного або подібного набору товарів і послуг, які були виготовлені в базисному році. У системі національних розрахунків (СНР) використовується і такий макроекономічний показник, як чистий національний продукт (ЧНП), який являє собою ВНП за винятком амортизаційних відрахувань.

На національному рівні практично в усіх країнах визначається і обсяг ВВП. Цей макропоказник від ВНП відрізняється тим, що в його обсяги включаються всі кінцеві товари й послуги, які були вироблені на території даної країни, незалежно від їх національної належності. Це означає, що до складу ВВП не входить продукт, вироблений національними підприємствами, що знаходяться на території інших країн.

Національний дохід (НД) — це дохід постачальників ресурсів виробництва — землі, капіталу, робочої сили та ін. Його величина визначається як різниця між чистим національним продуктом і сумою непрямих податків на бізнес. Національний дохід можна визначити також як суму доходів у вигляді заробітної плати, прибутку, відсотків, ренти, отриманих протягом року. Таким чином, рівень національної продуктивності можна визначити відношенням будь-якого макроекономічного показника (ВНП, ВВП, НД) до задіяних економічних ресурсів або сукупних витрат.

Оскільки до складу ВНП (ВВП) входять різні складові (витрати на особисте споживання, валові інвестиції, державна закупівля товарів і послуг, чистий експорт), які мають неоднакове економічне призначення й потребують певних витрат для свого виробництва, то на макрорівні доцільно в багатьох випадках вимірювати по елементну продуктивність:

- продуктивність споживчих товарів і послуг (соціальна продуктивність);

- потенційна продуктивність інвестиційних товарів;

- продуктивність державних закупок товарів і послуг;

- продуктивність експорту;

- продуктивність імпорту.

Соціальна продуктивність визначається відношенням обсягу виготовлених та реалізованих споживчих товарів і послуг до витрат, спрямованих на їх виготовлення та реалізацію.

Поелементне визначення продуктивності на макрорівні має велике значення для економічного зростання, оскільки тільки на основі її показників можна оптимізувати структуру ВВП, коли досягається його найвища віддача.