Додаткова

8. Хисао Канамори, Даюн Вада. Япония – мировая экономическая держава. – М.: Наука, 1986.- 196 с.

9. Черевко Ю., Шевченко Н. Экономические отношения в «треугольнике» Япония – новые индустриальные экономики Азии – США. – М., 1992.- 192 с.

10. Эйдус Х. История Японии с древнейших времен до наших дней: Краткий очерк. – М.: Наука, 1968.- 223 с.

11. Япония: экономика, политика, история / Отв. Ред. Я.А. Певзнер, Д.В. Петров. – М.: Наука, 1989.- 274 с.

Словник

Сьогунат — уряд сьогунів (полководців) у феодальній Японії в 1192-1867рр. При сьогунаті адміністративний апарат знаходився в руках військового стану (бусі), не існувало різниці між законодавчою та виконавчою владами, між адміністративними і воєнними органами.

Дзайбацу — монополістичні утворення і фінансова олігархія сучасної Японії. До закінчення 2-ої світової війни дзайбацу виступали у формі концернів, що об'єднували кожен десятки всіляких компаній під контролем головної родинної компанії (головні з концернів — «Міцуї», «Міцубіси», «Сумітомо», «Ясуда»), з 1960-тих рр. - у формі фінансово-монополістичних груп.

Революція Мейдзі — фактично буржуазна революція в Японії (1868р.), яка мала форму реставрації монархії.

Тема 12. Формування та розвиток ринкового господарства країн європейської цивілізації у міжвоєнний період (1919 – 1939 р.Р.)

Основні питання:

12.1. Економічна ситуація в світі після першої світової війни.

12. 2. Становлення різних систем регульованого капіталізму.

12.3. «Великий комуністичний експеримент» в Україні.

Професійні компетентності

аналізувати тенденції та рівень економічного розвитку країн європейської цивілізації у міжвоєнний період;

коментувати соціально-економічні наслідки урядових рішень в період Світової економічної кризи 1929-1933 р .р . в США і країнах Західної Європи;

робити порівняльний аналіз розвитку країн Європи і України в період 1919 – 1939 р. р. ;

давати обґрунтовані оцінки економічним процесам, що відбувалися в Україні в період «Великого комуністичного експерименту».

Ключові поняття: етатизація, репарації, контрибуції, мілітаризація, економічна криза, політика «воєнного комунізму», нова економічна політика (НЕП), концесія, індустріалізація, п’ятирічка, колективізація.

12.1. Економічна ситуація в світі після першої світової війни.

Перша світова війна, що тривала з літа 1914 по осінь 1918 року мала значний вплив на економіку країн Європи, де відбувалися основні бойові дії (див. рис12.1).

Економічні наслідки Першої світової війни	великі матеріальні і людські втрати
	посилення етатизації економіки
	розпад економічних зв’язків,що склалися на той час, та як слідство цього втрата іноземних ринків
	скорочення обсягів міжнародної торгівлі
	посилення протекціонізму в торговій політиці держав
	порушення спеціалізації європейських країн на виробництві певної продукції та розвиток економічного націоналізму
	криза у фінансовій сфері
	грошово-кредитна криза
	розгортання соціальних і політичних криз
	встановлення Версальської системи устрою

Рис. 12.1: Економічні наслідки Першої світової війни для європейських країн.

В результаті значних матеріальних і людських втрат, Європа перестає бути головним світовим центром промислового та сільськогосподарського виробництва.

Додаткова інформація В період війни були зруйновані десятки тисяч міст, сіл, фабрик, заводів, ферм; військові втрати складали більше 10 млн. людей убитими і удвічі більше пораненими; громадянські втрати складали близько 10 млн. людей, 20 млн. вмерли від голоду і хвороб. Воєнні витрати оцінюються від 180 до 230 млрд. долл. (за паритетом купівельної спроможності 1914 р.), а непрямі втрати оцінюються більш ніж в 150 млрд. долл. Джерело: Камерон Р. Краткая экономическая история мира. От палеолита до наших дней. / Пер. с англ. – М.: РОССПЭН, 2001. – 453 с.

Процес етатизації, або іншими словами, становлення і розвиток системи державного регулювання економіки, розпочався на початку ХХ ст.. Це виражалося у повсюдному скороченні ліберального режиму ринкових відносин. Перша світова війна прискорила розвиток цієї тенденції. Для виконання воєнно-політичних завдань в умовах постійно зростаючих втрат економічних ресурсів єдино можливою умовою продовження війни було введення жорсткої державної регламентації господарчих відносин. Так в цей період уряди як воюючих, так і деяких невоюючих країн встановили прямий контроль над цінами, виробництвом і використанням робочої сили. До моменту завершення війни у багатьох країнах склалася яскраво виражена етатична система господарчих відносин.

Як відомо, до Першої світової війни Англія, Германія, Франція та США були основними торговими партнерами одне для одного. З початком бойових дій відбувся розрив економічних зв’язків між країнами, що сприяло скороченню обсягів світового товарообігу та втраті цими державами іноземних ринків і це мало руйнівний вплив на їх економіки.

В результаті воєнних дій європейські фінансові центри втратили частину доходів від банківських, страхових та інших видів фінансових і комерційних послуг, центри яких з воюючих країн перемістилися, головним чином, в США. Тому Європа втратила статус головного центра фінансового життя.

Цікаво знати До війни Великобританія, Франція і Германія були найбільш крупними іноземними інвесторами. Але для фінансування воєнних витрат вони були вимушені продати частину своїх зарубіжних активів. Вартість інших інвестицій зменшилася в результаті інфляції. Крім того частина інвестицій була втрачена в результаті дефолта та прямого анулювання. Так наприклад, французькі інвестиції в Росії радянський уряд не признав, а німецькі інвестиції у воюючих країнах були конфісковані в період війни і потім ліквідовані за рахунок репарацій. Джерело: Курс економічної історії: Навч. Посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н.Б. Решетняк. – Харків: ТОВ «Прометей-Прес», 2005. – 272 с.

Для фінансування воєнних дій багатьом країнам доводилося брати в борг та здійснювати емісію грошей. Це стало причиною зростання цін, тобто інфляції. Таке становище не тільки ускладнило поновлення міжнародної торгівлі, але й викликало розгортання соціальних і політичних криз, результатом яких в деяких країнах стали революції: в Росії в 1917р. та в Германії в 1918 р..

У післявоєнному економічному розвитку важливу роль став відігравати Версальський договір (1919 р.), який був підписаний між країнами-переможницями та Німеччиною, що була визнана єдиною винуватицею війни (див. рис. 12.2). Згідно цього договору встановлювалася нова система устрою світу, на карті Європи з’явилися нові держави.

Остерігаючись попасти під вплив інших країн, нові держави відстоювали свій суверенітет шляхом досягнення повного економічного самозабезпечення. Французький прем’єр-міністр Ж.Кайо писав: «кожна з країн виробляє все». Війна ослабила торгівлю між країнами і тепер кожна з них виробляла для себе і ті товари, які раніше імпортувалися і таким чином відбулося загальне подорожчання виробництва. Це стримувало відновлення регіону і сприяло тому, що на деякий час міжнародна торгівля повністю припинилася.

Німеччина
в тратила 13 % довоєнної території (73,5 тис. км2) з майже 10 %населення (7,3 млн. чол.) в порівнянні з 1910 р.; в іддала всі свої колонії;		Франція отримала Ельзас і Лотарингію, Саарську область (на 15 років), колонії;
втратила 10% виробничих потужностей, близько 30% видобутку кам’яного вугілля, 75% запасів залізної руди;		Великобританія отримала колонії в Африці;
річки Рейн, Ельба та Одер були об’явлені вільними для проходу іноземних суден;		Бельгія отримала Ейтен, Мальмеді, Морене, колонії;
повинна була передати країнам-переможницям весь воєнний флот і військове спорядження, розпустити Генеральний штаб, відмінити воїнську повинність, зменшити чисельність армії; їй було заборонено мати воєнну авіацію, воєнний флот і важку артилерію;		Польща отримала велику частину провінції Познань і Західної Пруссії, а також території в Померанії, Східній Пруссії і Верхній Сілезії;
більша частина торгового флоту, 5000 локомотивів, 150 тис. залізничних вагонів, 5000 вантажівок та інше обладнання повинно було перейти союзникам;		Данія отримала Північний Шлезвінг;
втратила майже 15 відсотків орних земель;		Японія отримала колонії (острови в Тихому океані та частина Китаю);
країни Антанти одержали необмежені права проводити в Німеччині комерційну і господарську діяльність;		Португалія отримала колонії на сході Африки
повинна була визнати суверенітет нових держав: Австрії, Угорщини, Чехословаччини та інш.;		Литва отримала місто Мемель (Клайпеда)
повинна була виплачувати репарації в сумі 132 млрд. золотих марок.

Рис. 12.2: Основний зміст Версальського договору

Особливий вплив результати Першої світової війни здійснили на розвиток країн-учасниць в 20 –ті роки 20 сторіччя.

США. Раніше за всіх подолали наслідки війни США. З 1920р. по 1929 р. в країні спостерігається невпинне економічне піднесення, основою якого було переобладнання основних засобів виробництва в таких галузях економіки як хімічна, електрична, приладобудівна, автомобільна та радіотехнічна; повсюдне застосування стандартизації і конвеєризації (система Тейлора). Будувалися нові фабрики і заводи. Все це сприяло насиченню товарами національного і світового ринків. Зросла також частка США в світовому експорті капіталу, вони випередила всі країни по вивозу капіталу, збільшивши його в 5 разів. Західна півкуля відчула на собі фінансовий вплив американських монополій. Завдяки бурхливому розвитку промисловості склалися сприятливі умови для реформування сільського господарства, яке в той час відставало. Структурні перетворення в аграрному секторі відбувалися по двом напрямках, з одного боку, йшло швидке витіснення дрібних виробників, а, з іншого – продовжувався процес індустріалізації ферм. Так вже наприкінці 20-х років на полях фермерів працювало 920 тис. тракторів і 61 тис. комбайнів. В цей період відбувався перехід від екстенсивного до інтенсивного способу сільськогосподарського виробництва. Тому що, у конкурентній боротьбі виживали тільки ті ферми, які застосовували найдосконалішу техніку, добрива, найновіші досягнення агрономічної науки. В результаті таких перетворень в 20-ті роки 20 ст. сільське господарство Сполучених Штатів не мало собі рівних щодо технічного устаткування, продуктивності праці та кількості випущеної продукції. Піднесення промисловості й сільського господарства стимулювало розвиток торгівлі. Розширилася сфера споживчого кредиту та інших форм фінансових послуг населенню.

Додаткова інформація На початку 1929 року США виробляли 48% світового обсягу промислової продукції. В цьому ж році інвестиційні вкладення Сполучених штатів за кордон досягли 27,7 млрд. долл. Так наприклад, наприкінці 1929 року фінансовий капітал США контролював близько 30% гірничорудної промисловості Канади. На період 1929 року американські монополії повністю підпорядкували собі 14 з 20 незалежних країн Латинської Америки. Товарообіг США у 1929 р. збільшився майже на 33% порівняно з 1923 р.. Джерело: Экономическая история мира. Том 4 / Под общ. ред. М.В. Конотопова. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2006. – 648 с.

Англія. Економічний розвиток Великобританії в 20-х роках відбувався повільніше ніж Сполучених Штатів, хоча вона і домоглася для себе значної частки репарацій і декілька колоній, що зміцнило її позиції в Африці і на ближньому Сході.

Англія була єдиною з індустріальних країн, де до середини 20-х років довоєнний рівень виробництва не був відновлений. Він був досягнутий тільки в 1929 році, коли промислове виробництво склало 100,5% по відношенню до рівня 1913 року. І це відбулося за рахунок активного розвитку нових галузей: автомобільної, електротехнічної, авіаційної, які розвивалися завдяки державному інвестуванню. Старі галузі (металургійна, вугледобувна, суднобудівна, текстильна) майже не розвивалися тому і не досягли довоєнного рівня. Технічне відставання ряду галузей в результаті, того що основний капітал в них майже не оновлювався, призвело до зниження конкурентоспроможності англійських товарів на світовому ринку. Англійська промисловість випускала дорогі товари, які відрізнялися високою якістю та довговічністю (дорогі тканини; взуття, автомобілі) однак попит на них був обмежений. Весною 1925 року уряд відновив золотий стандарт фунтів стерлінгів при довоєнному паритеті. Одним з найбільших недоліків післявоєнної економіки Англії був дисбаланс між імпортом і експортом, який негативно впливав на загальний стан господарства країни. Англія мала значну залежність від імпорту сільськогосподарської продукції та промислової сировини.

Додаткова інформація У 1929 році видобуток вугілля в Англії складав 83% від довоєнного рівня, а виплавка чавуну – 50%. Питома вага Великобританії у світовому промисловому виробництві у 1929 році дорівнювала 10% (порівняно з 14% у 1913 році). Частка Англії у світовій торгівлі в 1929 році становила лише 11% проти 14% - у 1913р. В країну завозили понад 60% потрібних харчових продуктів, 100% бавовни, майже 70% залізної руди, 90 % вовни тощо. Джерело: Экономическая история мира. Том 4 / Под общ. ред. М.В. Конотопова. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2006. – 648 с.

Франція. У війні Франція зазнала значно більших втрат, ніж Великобританія. Але, отримані значні репарації (у вигляді Ельзасу, Лотарингії, німецьких та турецьких колоній, понад 8 млрд. золотих марок у вигляді натуральних поставок лісу, цементу, вугілля тощо) сприяли тому, що вже в 1924 році країна вступила в період економічного піднесення, яке продовжувалося до 1930 р. Мільярдні репарації сприяли відбудові зруйнованих північно-східних департаментів, відновленню старих заводів і фабрик, появі найсучасніших індустріальних галузей, стабілізації французької національної валюти, спорудженню великої кількості гідроелектростанцій в Альпах та Піренеях. З колоній надходила велика кількість сировини, в які натомість Франція постачала продукцію промисловості (в кінці 20–х р.р. такий експорт складав близько 40% всього обсягу промислової продукції). Для такого товарообміну будувалися нові і реконструювалися старі порти. Перебудова промислової структури мала свої особливості. Якщо у США і Англії структурна перебудова супроводжувалась уповільненням або застоєм традиційних галузей, то у Франції структурні зміни сприяли розвитку як традиційних, так і нових галузей промисловості. Найшвидше розвивалися такі галузі як хімічна, автомобільна, авіаційна, нафтопереробна, приладобудівна, електромеханічна. Проте в легкій промисловості спостерігався застій, окрім виробництва предметів розкоші.

Цікаво знати Наприкінці 20-х років обсяг промислового виробництва перевищив довоєнний на 8%. В цей період Франція була світовим лідером по темпам зростання промислового виробництва. Важливе значення для динамічного розвитку промисловості мали створені державні координуючі органи - Національна економічна рада і Вища залізнична рада. Поряд з державними чиновниками до їх складу входили також великі підприємці. (Своєрідну регулюючу роль відігравав заснований урядом банк «Національний кредит»). Джерело: Камерон Р. Краткая экономическая история мира. От палеолита до наших дней. / Пер. с англ. – М.: РОССПЭН, 2001. - 453

Сільське господарство, в якому переважали дрібні та технічно відсталі ферми, відставало від промисловості за темпами зростання. В аграрному секторі переважала ручна праця, що обумовлювало низьку конкурентоспроможність французьких сільськогосподарських товарів на європейських ринках. В таких умовах селяни розорялися і йшли в міста шукати роботу на промислових підприємствах. І тільки великі ферми, на яких застосовувалися механічні методи обробки землі, відзначалися стабільністю. Але, не зважаючи на таку ситуацію, сільське господарство все ж таки досягло свого довоєнного рівня.

Німеччина. Підписання Німеччиною Версальського договору ще в більшій мірі погіршило її стан. Економічна і політична дестабілізація, різке падіння життєвого рівня народу – такою була Німеччина в перші роки після війни.

Додаткова інформація Економічні наслідки Першої світової війни для Германії: загинуло у війні 1,8 млн. чол.; скорочення промислового виробництва: к кінцю війни воно складало 57% від рівня 1913 р.; обсяги сільськогосподарського виробництва знизилися майже на 40%; валові збори основних сільськогосподарських культур зменшилися на 35-50%; за період війни ціни зросли в 15 раз; державний борг зріс в 32 рази: з 5 до 160 млрд. марок; втратила 50% національного багатства; економіка збанкрутіла; Німеччина перестала бути конкурентом для Англії і Франції. Джерело: Экономическая история мира. Том 4 / Под общ. ред. М.В. Конотопова. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2006. – 648 с.

Тягар репарацій був для Німеччини непід’ємним. Для відновлення її економіки було вирішено надати їй допомогу. Був прийнятий план Дауєса (див. рис. 12.3).

План Дауеса прийнятий на Лондонській конференції 1924р.
Час дії	1924 – 1929 р.р.
Мета	Відновлення економіки Німеччини з метою забезпечення повернення позик Європи США через виплату репарацій
Зміст	щорічні внески в рахунок репарацій були суттєво зменшені: до 1 млрд. марок в перші роки після прийняття плану, а потім поступово збільшувалися до 2,5 млрд.; припинена окупація Францією Рурського вугільного басейну; США (і в меншій мірі Англія) надавали позики для інвестування в промисловість, а по мірі розвитку німецької промисловості її прибутки повинні були йти на збільшення репараційних внесків; за 1924-1929 іноземні інвестиції в німецьку промисловість склали 21 млрд. золотих марок; основна маса промислової продукції Німеччини повинна була спрямовуватися в Радянський Союз, а, в свою чергу,СРСР повинен був за промислові товари розплачуватися сировиною.
Результати	стабілізація господарського життя країни та подолання інфляції; з 1926р. розпочалося промислове піднесення, швидкими темпами розвивалася вугільна , хімічна, газова, електротехнічна галузі, обробка металів, масове поширення конвеєрної системи, модернізація промисловості; підвищення конкурентоспроможності німецької продукції на світовому ринку; повернення до золотого стандарту; зміцнення монополій: на перший план виходять трести і концерни; випередила Англію, збільшивши експорт машин та індустріального устаткування; за період з 1924 по 1929 випуск промислової продукції збільшився в два рази і перевищив на 13% рівень 1913р. зросла роль Німеччини не тільки в світовій торгівлі, а й у розвитку таких галузей як хімія ті електроніка за 1924-1929 виплатила 10,2 млрд. золотих марок репарацій, причому за рахунок спеціальних облігацій німецьких залізниць і промисловості та підвищення непрямих податків; Німеччина стала займати перше місце в Європі і друге місце у світі після США за обсягом промислового виробництва.

Рис. 12.3: План Дауеса: мета, зміст та результати

Однак всі досягнення, які спричинило впровадження Плана Дауеса, були зведені нанівець світовою економічною кризою 1929-1933 р. р.