Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Економічна історія. Навчальний посібник.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

13. 2. Тенденції економічного розвитку провідних індустріальних країн світу: сша, Німеччини, Франції, Великобританії.

Як вище зазначалося, Друга світова війна укріпила позиції Сполучених штатів як світового лідера країн капіталістичного блоку.

Питома вага Сполучених Штатів у промисловому виробництві країн капіталізму зросла з 40% (1938 р.) до 56% (1948 р.); їхній золотий фонд становив 75% золотого запасу західного світу, а промисловий експорт ─ 32% світового експорту. Частка США у сукупному світовому доході становила 33%, у той час як частка довоєнного лідера - Великобританії - усього 6%.

Джерело: Історія економіки та економічної думки. Навчальний посібник. /Під ред. к.е.н., доц. Філатова В.М. Харків: Вид. ХНЕУ, 2010. – 316 с.

У післявоєнні роки в США продовжувала панувати етатична модель економіки. Основними напрямками економічних програм урядів США були вплив держави на економіку за допомогою важелів фіскальної і кредитно-грошової політики, регулювання руху основних макроекономічних показників. Економічна політика держави впливала на сукупний попит та споживання. Завдяки таким діям 1960-ті р.р. відзначалися високими темпами економічного зростання, низькими темпами показника безробіття і досить стабільним рівнем інфляції. Однак, прискорення темпів економічного зростання за допомогою стимулювання сукупного попиту, дій уряду Л. Джонсона (реформи направлені на боротьбу з бідністю – програма «Великого суспільства» (1963р.), війна у В’єтнамі (1965-1973р.р.)) сприяли розвитку інфляції, яка ще більше посилилася під впливом сировинної кризи.

У 1970-х р.р. економічне становище США погіршилося. У другій половині 1970-х р.р. економіка США характеризувалася наступними показниками: спад виробництва; зниження темпів зростання продуктивності праці; високий рівень інфляції; зростання кількості безробітних, що призвело до появи стагфляції; структурна криза господарства; загострення валютної проблеми і міжнародної конкуренції; погіршення позицій США у світової економіки. Економічна програма уряду Дж. Картера, яка передбачала активне втручання держави в економіку не змогла вивести США з нестабільного функціонування. У зв’язку з цім з’явилася необхідність переходу до нової економічної політики, яку запропонував новий уряд начолі з Рональдом Рейганом (рис. 13.5)

Період дії

1981-1988р.р.

Основні напрями

- обмеження зростання урядових витрат з метою зменшення дефіциту державного бюджету та зниження інфляції;

- скорочення ставок федеральних податків і податків на підприємців, що повинно було призвести до збільшення заробітної плати і прибутку;

- послаблення регулюючих функцій держави відносно економічної діяльності;

- проведення стабільної грошово-кредитної політики, заснованої на принципах монетаризму, що передбачало жорсткий контроль над кількістю грошей в обігу, з метою зниження темпів інфляції і стабілізації фінансового ринку.

Економічні наслідки

п

о

з

и

т

и

в

н

і

- удосконалення і модернізація механізму державного регулювання соціально-економічної сфери, в його адаптації до інформаційної революції останньої третини ХХ-ст.;

- довгий період економічного зростання;

- зростання продуктивності праці;

- низький рівень інфляції;

- створення нових робочих місць;

- зниження рівня безробіття;

- скорочення податків;

- обмеження зростання урядового апарату;

- приплив в країну іноземних інвестицій;

- створення стимулів для розвитку підприємницької діяльності;

- підвищення рівня життя населення.

н

е

г

а

т

и

в

н

і

- зростання дефіциту федерального бюджету;

- збільшення величини державного боргу;

- зниження конкурентоспроможності американських товарів на світовому ринку;

- збереження зовнішньо торгового дефіциту;

- погіршення стану частини малозабезпеченого населення.

Рис. 13.6. Основні напрямки та наслідки «рейганоміки» [1, с.447, 449, 450.].

На відміну від США, після Другої світової війни економіка Німеччини опинилася у надзвичайно тяжкому стані і потребувала негайного реформування. До того ж країна була поділена на дві частини: ФРН і НДР. І це визначало особливості її подальшого розвитку.

Додаткова інформація

Міста лежали в руїнах, промислове виробництво становило 1/3 довоєнного, суцільні дефіцити, картки, загальна спекуляція, голод, знецінення рейхсмарки (інфляція сягнула 600% довоєнного рівня), величезне безробіття, тяжкий психологічний стан громадян. Крім того, Німеччина повинна була виплатити репарації у розмірі 20 млрд дол.

Джерело: Історія економіки та економічної думки. Навчальний посібник. /Під ред. к.е.н., доц. Філатова В.М. Харків: Вид. ХНЕУ, 2010. – 316 с.

Архітектором реформ західної частини Німеччини (ФРН) став Людвіг фон Ерхард

Основна мета реформ

скасування командно-розподільної системи і активація ринкових механізмів

Основні напрямки реформування

- 21червня 1948 р. розпочалася грошова реформа: місто рейхсмарки зайняла нова дойчмарка.

- 24червня 1948 р. було прийнято рішення про реалізацію закону про «Основні принципи господарчої структури і політику цін після грошової реформи». Тобто ціни на більшість товарів були вивільнені. Контроль над цінами зберігався на основні продукти харчування, транспорт, основні види сировини, вугілля, сталь, чавун, квартирну плату та поштові послуги;

- у листопаді 1948 р. розпочалася робота над новим протикартельним законодавством, однак тільки у липні 1958 р. було прийнято «Закон проти обмеження конкуренції». Таким чином політика держави була направлена на широку підтримку дрібного та середнього бізнесу;

- у 1947-1949 р.р. були проведені реформи в аграрній сфері: згідно закону про земельну власність було проведене дроблення юнкерських господарств;

- держава підтримувала базові галузі, які відчували на собі економічні труднощі (електроенергетика, металургія, вугільна галузь).

Результати реформ

- грошова реформа дозволила дуже швидко справитися с інфляцією;

- за період 1950-1960 р.р. ВНП збільшився в трі рази;

- на початку 1960-х р.р. за обсягом промислового виробництва і експорту вийшла на друге місце в світі;

- у 1961р. рівень безробіття складав 1%, а кількість робочих місць в 3 рази перевішувала кількість безробітних.

Рис 13.7. Основні напрямки та результати реформ Л. Ерхарда [1, с. 416-420]

Л.Ерхарда почав реалізовувати концепцію соціально-ринкового господарства у 1948 р., яка і по сьогоднішній день є офіційною доктриною економічної політики вже і об’єднаної Німеччині.

Цікаво знати

Реформа дозволила фактично за один день ізбавитися від знецінених грошей і швидко справитися з інфляцією. Такий результат грошової реформи став називатися економічним дивом. В подальшому, коли з’ясувалося, що високі темпи зростання економіки збереглися протягом 1950-х і 1960-х р.р., цей термін почав застосовуватися по відношенню до всієї епохи, а також стосовно і до інших країн, наприклад, Японії та Італії, де темпи зростання були навіть більш високими.

Джерело: История экономики: учебник / Т.В. Кашникова, Е.П. Костенко. – Ростов н/Д: Феникс, 2006. – 512 с.

На відміну від Німеччини, після Другої світової війни у зв’язку з економічними і політичними проблемами у Франції діє так звана «дирижистська модель економіки». Дана модель характеризувалася наступними рисами: високий ступінь централізації прийняття рішень, державне фінансування відновлення потужностей в базових галузях промисловості, регламентування умов функціонування окремих сегментів економіки. У післявоєнні роки була проведена націоналізація енергетики, залізничного транспорту, низки промислових підприємств і банків, а також введення довгострокового планування (перший план – «план Монне» 1947-1950р.р.). По закінченню відновлювального періоду та по мірі створення «загального ринку» відроджується дія ринкового механізму. Після трьох десятиліть швидкого економічного зростання у другій половині 70-х р. Франція стикається з економічними проблемами. В такій ситуації уряд приймає рішення про скасування етатизації економіки і розширення лібералізації господарських відносин (IV «план Р.Бара»). Але в травні 1981р. до влади приходить уряд лівої більшості. Основними пунктами реформування лівого уряду були: значне збільшення державного сектору в промисловості і банківської сфері і розширення функцій демократичного планування. Однак через рік такої політики стало зрозуміло, що такі реформи не принесуть позитивних результатів, тому уряд вирішив перейти до консервативної моделі розвитку.