2.8 Контроль прокладання трубопроводів через природні та штучні перешкоди

Під час будівництва трас з поліетиленових трубопроводів влаштовують переходи через природні та штучні перешкоди у футлярі (за схемою «труба в трубі») і без футляра – безпосередньо за методом похилено-напрямленого буріння.

Метод похилено-напрямленого буріння застосовують для прокладання поліетиленових труб у сприятливих ґрунтових умовах (відсутність по трасі скельного і гравійного ґрунтів, ґрунтів із включеннями валунів або ґрунтів типу пливунів), а також – з огляду на технічну й економічну доцільність, що визначається у процесі проектування і пошукових робіт.

Згідно цього методу після завершення процесу монтують робочу нитку трубопроводу для протягування його в точці, протилежній до місця розміщення бурової установки.

До кінця бурової колони, з'єднаної з буровою установкою, прикріплюють розширювач. При протягуванні робочої нитки в свердловину вона не повинна скручуватись, тому між розширювачем і ниткою трубопроводу встановлюють запобіжний пристрій. Процес протягування нитки в отвір контролюється безпосередньо вимірюванням зусилля натягу, яке зростає в міру втягування нитки у свердловину. Наростання має відбуватися плавно, без натягів. Після того як нитку протягнуто через свердловину, трубопроводи продувають. По поліетиленових трубо-проводах, протягнених без футляра, доцільно провести калібр (з контролем зусилля його проходження). Це дає змогу переконатися, що свердловина не деформувалася під час протягування.

Перевагу варто надавати довгомірним поліетиленовим трубам. При формуванні трас із труб мірної довжини з'єднання виконують зварюванням встик з обов'язковою перевіркою стиків методом ультразвукового контролю або зварюванням терморезисторними муфтами.

Щоб запобігти механічним пошкодженням поліетиленових труб під час їх прокладання, допускається застосовувати:

- попереднє очищення внутрішньої поверхні футляра з метою вилучення гострих кромок зварних швів;

- гладкі розтрубні втулки в місцях входу і виходу поліетиленової труби із металевого футляра;

- попередній пропуск контрольного зразка поліетиленової труби (не менш ніж 3 м) з подальшою перевіркою на відсутність пошкоджень поверхні труби;

- інші способи захисту, передбачені проектною документацією.

2.9 Контроль з’єднання поліетиленових труб зі сталевими

З'єднання поліетиленової труби зі сталевою можна виконувати як горизонтально, так і вертикально. У проекті обов'язково зазначають відстань до будівлі, на якій повинен знаходитись газопровід. З'єднання «поліетилен – сталь» при переході з поліетилену на сталь на горизонтальній ділянці вводу потрібно контролювати відстань від фундаменту будівлі (у просвіті):

- не менше 1 м – для газопроводів низького тиску;

- 2 м – для газопроводів високого та середнього тисків.

При використанні на ділянках вводів та виходів із землі поліетиленових труб із захисним покриттям (футляром), виконаним у заводських умовах, перехід «поліетилен–сталь» можна монтувати вище від рівня землі. У футлярах виходів і вводів допускається розміщення як роз'ємних, так і нероз'ємних вузлів з'єднань «поліетилен–сталь».

При переході з поліетилену на сталь на вертикальній ділянці вводу, розміщеного безпосередньо біля фундаменту будівлі, контролюють відстань, враховуючи ширину та заглиблення футляра, але не менше за ніж 50 мм. Розміри футлярів наведено у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 – Розміри металевих футлярів

Діаметр труби, мм		Мінімальний діаметр сталевого футляру, мм				Товщина стінки футляра, мм
		нитка газопроводу		фланцеві з’єднання		у відкритому стані		у закритому стані
20		40		-		3,0		4,0
25		57		-		3,0		4,0
32		57		-		3,0		4,0
40		76		-		4,0		5,0
50		89		-		4,0		5,0
63		108		219		4,0		5,0
75		114		219		5,0		5,0
90		127		273		5,0		6,0
110		159		273		5,0		6,0
125		159		273		5,0		7,0
140		219		325		6,0		7,0
	160		219		325		7,0		8,0
	180		219		325		7,0		8,0
	200		273		377		8,0		9,0
	225		273		377		8,0		9,0
	250		325		426		8,0		9,0
	280		325		530		8,0		9,0
	315		377		530		8,0		9,0

На поліетиленові вводи не повинні передаватися навантаження від ваги сталевих газопроводів, запірної арматури та інших пристроїв.

Під час проектування поліетиленових газопроводів із вводами та виводами необхідно контролювати:

- компенсатори;

- конструкцію футляру, яка повинна забезпечувати теплову ізоляцію поліетиленових труб, що запобігатиме охолодженню труби нище плюс 15 °С;

- футляр газопроводу, який герметизують з обох кінців. Для відбору проб повітря передбачають контрольну трубку;

- підземну ділянку вводу газопроводу методом «вільного згину» (радіус згину – не менше 25 діаметрів труби). Ділянки вкладають у пластмасовий футляр, який щільно з'єднують з вертикальним сталевим футляром;

- надземну ділянку футляру. Вона повинна бути сталевою, що забезпечуватиме захист від механічних пошкоджень і температурного впливу зовнішнього середовища.

Конструкція вводу газопроводу повинна забезпечувати можливість взаємних переміщень газопроводу і будівель через температурні зміни або осадку будівель і ґрунту.