Рекомендована література

Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. –

М.: Бератор-Пресс, 2002. – С. 175–179.

Налоги и налогообложение / Под ред. И.Г. Русаковой, В.А. Кашина. –

М.: ЮНИТИ, 2000. – С. 347–392.

Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского,

О.В. Врублевской. – СПб.: Питер, 2001. – С. 452–456.

Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США. – М.: Дашков и К^о, 2002. – С. 92–104.

(Додаткові джерела вибирайте з списку використаної та рекомендованої літератури, а також здійснюйте самостійний пошук).

Тема 5. Податкова система Великої Британії

Вихідним моментом для формування державного і фінансового права Великої Британії послужила Велика хартія вільностей (лат. Magna Charta libertatum, англ. Great Charta of Liberties) – договір про громадянські права та політичні вільності, укладений між королем Іоанном Безземельним і представниками аристократичної знаті в 1215 р. Серед найважливіших положень Хартії знаходяться статті про недоторканість приватної власності (ст. 20) та право затвердження податків парламентом (ст. 12). З часом та частина Хартії, що регламентувала середньовічні феодальні відносини, втратила своє значення. Надбанням англійського народу залишилися ті статті, в яких проголошені права і свободи. Було б справедливо стверджувати, що Хартія мала більше значення для нащадків, ніж для її сучасників, – вона стала вікопомним символом, на неї посилалися всякий раз, коли виникала загроза правам і свободам. Закони, прийняті пізніше, по суті підтверджують, захищають, розвивають засади, вперше закладені у Хартії^. Так, Конституція США опирається на ідеї та навіть містить окремі положення, безпосередньо запозичені з Великої хартії.

Деякі королі не бажали упокоритися владі парламенту над державними фінансами. Так, у 1635 р. король Карл I без згоди парламенту запровадив так звані корабельні гроші (ship money) – податок на морські перевезення, що для острівної країни з активним судноплавством і морською торгівлею неабияк шкодило їм. Депутат парламенту Джон Гемден відмовився заплатити цей податок і очолив опозицію проти короля. Цій події судилося стати одною із віх європейської історії, бо корабельний податок і вчинок Гемдена послужили приводом до розгортання нового витка боротьби за владу між королем і парламентом, що вилилося в кровопролитну громадянську війну і буржуазну революцію, вплив якої поширився далеко за межі Британських островів.

Іншим наріжним каменем британського конституційно-демократичного ладу став Білль про права (Bill of Rights) – прийнятий у 1689 р. парламентський акт із метою захисту законів, прав і свобод, а також державних фінансів, від посягань королівської влади. Білль проголошував, що будь-яке справляння грошей на державні потреби під приводом королівської прерогативи без згоди парламенту не має законної сили, як і не слід вимагати надмірних податків, ні накладати непомірні пені, ні визначати надто суворі покарання.

Таким чином, згуртовані в парламенті представники феодальної аристократії, а пізніше, вже остаточно, буржуазії, вирвали право оподатковувати з рук королів, створивши класичну систему контролю представницької влади над податками. Донині Велика хартія вільностей і Білль про права виконують роль актів адміністративного і податкового права основаного на прецедентах конституційно-державного ладу Великої Британії, що можна вважати переконливим доказом послідовності та взірцем сили законів у правовій державі. Не випадково Велика Британія – країна, авторитетна давністю своєї демократії, вільної ринкової економіки, політичних свобод населення.