Зміни податкових вирахувань

		2002 рік			2003 рік
Вид витрат	Сума вирахування (руб.)		Максимальна сума повернення податку (руб.)	Сума вирахування (руб.)		Максимальна сума повернення податку (руб.)
Суми, витрачені на лікування	25 500		3250	38000		4940
Суми, витрачені на освіту	25 000		3250	38000		4940
Суми, витрачені на купівлю житла	600 000		78 000	1 000 000		130 000

Система вирахувань, по суті часткового відшкодування понесених затрат, діє таким чином. Наприклад, якщо громадянин заплатив за навчання у вузі 50 тис руб., то 38 тис. руб. із цієї суми звільняються від прибуткового податку. Після подачі декларації 13% від суми вирахування, тобто 4940 руб., підлягають поверненню платнику. Дана освітня пільга поширюється на дітей до 24-річного віку або самого платника при навчанні на денній формі в школі, коледжі, вузі.

Витрати на лікування відшкодовуються за тією ж схемою. Скажімо, при затратах на лікування в сумі 1000 дол. повертаються 130 дол. (13%). Подібним чином частково відшкодовуються гроші, затрачені на ліки, при двох умовах: ліки мають бути призначені за рецептом лікаря та включені до спеціального переліку, затвердженого урядом РФ.

Найбільш суттєве відшкодування передбачене для придбання житла, воно еквівалентне 130 тис. руб. сплачених податків (близько 4300 дол.).

В 2001 р. була скасована прогресивна шкала (12, 20, 30%) і запроваджена пропорційна (“плоска”) 13-процентна ставка оподаткування доходів фізичних осіб. Ставка на саме рівні 13% вибрана не випадково, бо фактична середня ставка, за якою збирався прибутковий податок, складає майже таку саму цифру – 12,9%. У результаті, за твердженнями представників керівництва російського податкового відомства, не тільки спрощено розрахунок податку та знижено податкове навантаження, але й вдалося забезпечити зростання податкових надходжень за рахунок виводу заробітної плати з тіні.

Справді, в Росії тепер охочіше розкривають доходи. Так, якщо в 2000 р. бюджет отримав 174 млрд. руб. прибуткового податку, то в 2003 р. надходження зросли майже в три рази, склавши біля 500 млрд. Причому 94% коштів надходить від 70 млн. працюючих росіян і лише 6% – за рахунок оподаткування доходів іноземних громадян, індивідуальних підприємців і власників акцій^. На відміну від деяких західних країн, де по досягненню певного віку для платників вводяться скидки з податків, російське законодавство податкових пільг для пенсіонерів і ветеранів праці не передбачає.

В наукових колах і серед спеціалістів запровадження плоскої 13-процентної ставки викликає неоднозначну оцінку. Справді сприяючи в деякій мірі виходу крупних доходів із тіні, єдиний для всіх податок водночас підняв рівень оподаткування для основної маси платників з 12 до 13%.

Обов’язок подавати декларацію про доходи в Росії покладений на досить вузьке коло платників – близько 4 мільйонів або 5% фізичних осіб. В обов’язковому порядку декларують такі доходи:

• від індивідуальної підприємницької діяльності та приватної практики;

• винагороди, одержані від інших фізичних осіб, у тому числі по громадянсько-правовим договорам;

• від продажі власного майна;

• від здачі в оренду власного майна (житла та ін.);

• доходи, одержані з джерел за кордоном;

• виграші в лотереї, казино, ігрових автоматів.

За даними російських податківців, до найбільш злісних неплатників прибуткового податку відносяться ті, хто отримав дохід від продажу власного майна, а також численна категорія рантьє, котрі живуть за рахунок доходів від здачі житла в найми. Наприклад, у Москві при орендній платі за квартиру 500 дол. у місяць податок із такої суми мав би скласти за рік 780 дол. Реальних можливостей у повній мірі контролювати дане джерело доходів у податкових інспекцій немає.

Неподання податкової декларації в термін до 30 квітня карають штрафом у 5% від суми податку, належного до сплати по даній декларації, за кожний місяць протягом перших 180 днів запізнення та 10% від даної суми – за кожний місяць, починаючи з 181-го дня. Несплата або недоплата податку при заниженні податкової бази передбачає штраф у розмірі 20% від несплачених сум. Умисне заниження сум податку карається штрафом у 40% від несплачених сум.

11.2.5. Податок на майно, що переходе в порядку спадщини або дарування

Суб’єктами даного федерального податку є громадяни, у власність яких переходить майно по акту спадщини або дарування.

Об’єкти оподаткування: житлові будинки, дачі, приватні квартири, витвори мистецтва та антикваріат, автомобілі, ювелірні вироби, вклади на депозитах у банках, цінні папери.

Податок стягується в разі, якщо вартість майна, що переходить у спадщину, перевищує 850-кратну величину офіційно установленої мінімальної місячної оплати праці, а при даруванні – 80-кратну.

Ставки оподаткування знаходяться в залежності від ступеня споріднення. Спадкоємці класифіковані на першу чергу, другу чергу та інших. Ставка податку на спадщину варіює від 5% до 40%, на дарування – від 3 до 40%. Максимальна ставка застосовується до вартості майна, що перевищує 2550-кратний розмір мінімальної місячної оплати праці.

За визнанням російських фахівців, за діючим порядком одержання спадщини породжує неабиякі проблеми. Так, бажання діда чи баби відписати за заповітом квартиру внукові обійдеться заповідникам сплатою податку в розмірі 20% її вартості. При відсутності заповіту власність на квартиру автоматично переходить до найближчих родичів, наприклад, дочки чи сина, яким прийдеться заплатити податок, еквівалентний від 5 до 10% від вартості квартири. І тільки потім квартира може бути передана внукові, (тепер уже в статусі сина), що супроводжується повторною сплатою податку в залежності від вартості квартири в розмірі від 3 до 20%. А податок на спадщину дорожчу 255 тис. руб. (усього 8,5 тис. дол.), одержану далекого родича, скажімо, від двоюрідного дядька, складає майже в половину (40%) її вартості. Не дивно, що в Державну думу РФ поданий законопроект, який суттєво лібералізує оподаткування спадщини та дарувань.

11.2.6. Оподаткування нафтово-газового комплексу

Росія володіє 8,2% світових запасів нафти, поступаючись лише Саудівській Аравії (23%) та Іраку (9,6%). Це, – зауважив один російський політичний діяч, – і чудовий дар долі, і водночас джерело серйозних проблем. У Росії добувають 400 мільйонів тонн нафти в рік, оподаткування якої внутрішніми податками і вивізним митом дає 22 млрд. дол. або близько 25% доходів федерального бюджету. Найкрупнішими платниками податків у 2003 р. були нафтові та газові компанії (в млрд. дол.): “Газпром” – 9,8; “ЮКОС” – 5,1; “ЛУКойл” – 5. Крім того, обсяги мінімізації податків складали: “ЮКОС” – 745, “Сибнефть” – 264, ЛУКойл” – 77 млн. дол. За даними російського Інституту фінансових досліджень, податкове навантаження нафтових компаній по відношенню до виручки у 2003 р. знаходилося в межах від 23,5 до 46,3%.

Для Росії виключне фіскальне, економічне і геополітичне значення має експорт нафти та газу, що відповідно підсилює увагу до митного оподаткування даного сектора. На кінець 2003 р. експортне мито на нафту складало 33,8 дол. за тонну, на нафтопродукти – 30,4 дол. за тонну, а ставка вивізного мита на природний газ підвищена з 5% до 30% експортної ціни.

Питання, пов’язані з оподаткуванням доходів від нафти та інших природних багатств, знаходиться в центрі уваги, розподіл податкових надходжень і природної ренти викликає великий суспільний резонанс і науковий інтерес.

Нагадаємо, що термін “рента” етимологічно походить від латинського слова reddita, що означає “віддати назад, повернути”. В економічному розумінні рента – будь-який регулярно одержуваний дохід із капіталу, цінних паперів, майна, землі та надр, що не потребує від їх власника підприємницької діяльності. Останнім часом боротьба навколо ренти загострилася. Група російських і зарубіжних учених та суспільних діячів на чолі з академіком РАН Д.С. Львовим направила відкрите звернення до Президента, уряду і Федеральних зборів, в якому природна рента оголошена стратегічним фінансовим ресурсом Росії. В зверненні наголошено, що, на відміну від багатьох інших країн, Росія має фундаментальне джерело доходів, яке досі не задіяне належним чином.

На основі унікального багатства Росії природними ресурсами виник проект заміщення існуючої податкової системи рентними платежами. Як вважають адепти такої реформи, рентна система більш відповідає характеру російської економіки, де переважаюча частина валового продукту (близько 70%) формується в паливно-енергетичному комплексі та інших галузях, експлуатуючих природу. Рента висувається на місце головного джерела доходів державного бюджету, а податкам відводиться периферійна, додаткова фіскальна роль. Очікується, що в разі реалізації радикальної реформи рентного змісту пріоритетні галузі економіки (машинобудування, авіаційна й космічна промисловість та ін.), а також малий бізнес, будуть практично звільнені від податків.

В останньому варіанті пропонованої ним “налогозамещающей” реформи акад. Д.С. Львов розвиває проект таким чином, щоб рентні платежі нафтогазового сектора поступали на зразок Пенсійного фонду в цільовий позабюджетний фонд, доходи якого розподілялися серед громадян із доходами нижчими прожиткового мінімуму. Автори проекту посилаються на приклад інших країн. Так, штат Аляска в США має спеціальний фонд (Alaska Permanent Fond), куди зачисляється четверта частина рентних платежів приватних нафтових компаній в розмірі 12,5% від вартості видобутої нафти. В державному нафтовому фонді Норвегії резервуються кошти для майбутніх поколінь (уже накопичено 45 млрд. дол.). Однотипні фонди існують у Кувейті, Саудівській Аравії, ОАЕ.

Опоненти абсолютизації природної ренти як основного джерела державних доходів вважають цю ідею шкідливою химерою. За їх аргументацією, спроба повної націоналізації природної ренти нагадує проект “єдиного податку” (single tax) на землю. “Ми, – проголошував свого часу американський економіст Генрі Джордж (1839–1897), – пропонуємо скасувати всі податки за єдиним винятком податку з вартості земель” [12, c.5]. Дана пропозиція оставила яскравий слід у фінансовій літературі, але практично реформувати податкову систему за схемою Джорджа ніхто і не подумав. “Словом, – єдиний податок залишається в історії фінансової думки пам’ятником оригінального, але абстрактного теоретизування, відкинутого реаліями фіскальної практики” [2, c.161].

Радикальна реформа оподаткування на користь рентних платежів досі так і не вийшла з стадії обговорення, що продовжується вже близько десяти років. Тим часом в 2002 р. у Росії запроваджений єдиний податок на видобуток корисних копалин, який замінив собою роялті (платіж за своєю економічною природою аналогічний орендній платі за користування надрами), акциз на сировину і податок на відновлення мінерально-сировинної бази. Коли раніше адвалерний акциз на газ і нафту складав 16,5% вартості видобутку, то нинішній єдиний податок справляється за твердими ставками (в рублях із тонни чи м³), що полегшує контроль за ухиленням від сплати податків. Ставка єдиного податку на видобуту нафту з 1 січня 2004 р. становить 347 руб. за тонну, для природного газу – 107 руб. за 1000 кубометрів.

В оподаткуванні паливно-енергетичного комплексу Росії очікуються значні зміни, що знаходяться в пакеті альтернативних законопроектів. По-перше, передбачено корегування ставок єдиного податку та експортного мита у зв’язку з динамікою світових цін. По-друге, в стадії обговорення знаходяться пропозиція щодо диференціації ставки єдиного податку на нафтову галузь у залежності від ступеня виробленості родовищ, їх середньодобового дебіту і географічного місцезнаходження, а також проект заміни єдиного податку і експортного мита на так званий податок на додаткові доходи за норвезькою схемою взаємовідносин держави з нафтово-газовим бізнесом. Податок на додаткові доходи передбачає установлення порогу рентабельності, всі доходи, одержані понад цей рівень, автоматично вилучаються в бюджет. Тобто, така модель оподаткування зручна тим, що діє на основі традиційного податку на прибуток. За схожою схемою справляється податок на прибуток від видобутку нафти у Великій Британії.

11.2.7. Мито

Мито входить до складу митних платежів, до яких, крім власне мита, відносяться податок на додану вартість, акцизи, інші збори та платежі, пов’язані з митним оформленням, зберіганням та супроводженням товарів, пов’язаних із зовнішньою торгівлею. Мито справляється митними органами при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон. Вся сума зібраного на території РФ мита поступає у федеральний бюджет.

Об’єкт мита – митна вартість товарів і/або їх кількісні та вагові показники.

Платник (суб’єкт) – декларант, фізична або юридична особа, котра від власного імені оголошує в митній декларації вартість, (кількість, вагу) товарів, що підлягають переміщенню через митний кордон.

Якщо в західних країнах фіскальна й економічна роль мита мінімальна, то в Росії, навпаки, митна служба забезпечує 40% (!) доходів федерального бюджету (в 2003 р. 60% митних платежів прийшлося на імпорт). Стає зрозумілим чому саме керівник Федеральної митної служби (з 2004 р. знаходиться в складі Міністерства економічного розвитку і торгівлі РФ) обраний віце-президентом Світової митної організації, а також головним координатором Європейського митного регіону.

В російських умовах імпортне (ввізне) мито виконує функції захисту внутрішнього ринку від конкуренції іноземних виробників; забезпечення потреб у товарах, які не виробляються взагалі або виробляються в недостатній кількості; додаткового наповнювання бюджету. Експортне мито, крім свого фіскального призначення, обмежує вивіз товарів, потреба в яких не повністю задовольняється всередині країни; регулює вивіз не переробленої сировини, відходів виробництва і металобрухту; запобігає виснаженню родовищ корисних копалин.

Небезінтересно познайомитися з митною політикою Росії щодо імпорту держаних автомобілів у порядку, запровадженому з 1 січня 2004 р.

Таблиця 11.2