5. Ущільнення шкільних програм за рахунок формування міждисциплінарних інтегрованих блоків змісту знань.

Аналіз модернізації змісту шкільної базової освіти у сучасних складних високотехнологізованих спільнотах з'ясовує такі притаманні цьому процесові тенденції, як: гуманізація, динамізація, осучаснення, зростання системності і практичної спрямованості освітнього процесу. Цей ряд ознак модернізації базових знань у сучасних західноєвропейських країнах варто доповнити ще однією

- зростанням багатофункціональності знань. Саме ця якість забезпечує можливості застосування набутих у школі знань у різних галузях людського пізнання і діяльності, дозволяє здійснювати синтез засвоюваних знань, досягаючи їх цілісності і системності. Ця ж особливість дозволяє інтегрувати знання за певними критеріями і тематикою у різноманітні міждисциплінарні блоки.

Потрібно зауважити, що західне педагогічне співтовариство поки що не дійшло одностайної згоди щодо здобутків та перспектив інтегративного підходу у конструюванні змісту знань. А відтак, у європейській педагогіці спостерігаємо періодичні хитання від надмірного захоплення інтегрованими навчальними курсами, зокрема і в базовій освіті, аж до повного їх заперечення. Рух за інтегративний підхід у конструюванні змісту базової освіти зазнав суттєвого пожвавлення у Європі в 60-ті - 70-ті роки минулого століття, особливо в таких країнах як Англія та Франція. Однак, згодом педагогічна громадськість визнала цей експеримент невдалим, оскільки, на думку багатьох фахівців, це зашкодило системності і фундаментальності засвоюваних школярами знань. Новий перегляд програм, який розпочався згідно зроблених висновків, відбувався під гаслом - «Назад до основ!».

Найбільшою мірою ця реформаторська тенденція зачепила природничо-математичні знання, про що вже частково йшлося.

А тим часом необхідність додавати найновітніші знання до складу й до того вже перевантажених шкільних програм спонукала й продовжує спонукати європейських педагогів знову і знову вдаватись до спроб інтегрувати різні види знань з метою надання їм більшої компактності, щільності і цілісності. У 80-х роках дедалі частіше почали висловлюватись нові ідеї та аргументи з цього приводу. Зокрема, звернули увагу на те, що міждисциплінарні зв'язки у навчанні відображають реальні взаємозв'язки тих сфер дійсності, які вивчаються кожним із окремих предметів і надають можливості передати учням сукупний людський досвід, закладений в різних галузях знань. Таким чином, інтегровані навчальні курси сприяють виробленню в учнів цілісних уявлень про світ, допомагають сформувати системний світогляд, усвідомити загальнолюдські цінності. Німецький педагог Хартмут фон Хентиг, поділяючи позитивну оцінку інтегративного підходу у навчанні, зазначив, що освіта у дійсному сенсі цього слова, повинна синтезувати, а не механічно поєднувати предметні галузі знань [32, 100].

У сучасній педагогічній практиці західноєвропейських країн досягнуто своєрідного компромісу між двома альтернативними підходами, а саме: викладання інтегрованих навчальних курсів практикується поряд із викладанням окремих предметів. Наприклад, в деяких французьких школах хімія і фізика - це єдиний предмет, тоді як в інших вони викладаються як окремі дисципліни.

Американський педагог Р. Фогаргі виокремлює до десяти варіантів інтеграції змісту шкільних знань. До таких, зокрема, належать: інтеграція матеріалу всередині самого навчального предмета; міжпредметні зв'язки, що охоплюють два і більше предмета;

тематичне об'єднання матеріалу; об'єднання знань за основними поняттями та навичками, які вони формують; інтегровані навчальні програми і блоки знань. Найвищим рівнем інтеграції є використання різногалузевої наукової інформації у процесі реалізації науково-пошукових проектів [48]. І, хоча останній більш притаманний Для післябазової середньої освіти та вузівської підготовки, у деяких базових школах Європи він застосовується. У якості прикладу розглянемо інтегрований курс «Природознавство» для неповних середніх шкіл Норвегії. Цей курс покликаний реалізувати низку важливих завдань: допомагати учням розвивати уяву і незалежність суджень завдяки спостереженням і практичній діяльності; виховувати у дітей повагу до природи; формувати відповідальність за використання природних ресурсів і технологій; надавати знання про власне здоров'я і вміння дбати про нього; доводити учням, що природничі науки і технологія - це частина людської культури; знайомити учнів з елементарними методами дослідницької та пошукової роботи. Курс обіймає чотирнадцять навчальних тем, таких як:

спостереження і експеримент; збір та аналіз даних; фізичний всесвіт (сонячна система, макро - і мікрокосмос, будова речовини, ядерна енергія, атомна радіація); погода і клімат; життя, спадковість, розвиток; тварини і рослини; тіло і здоров'я; наші почуття; енергія і природні ресурси, електрика в побуті, інформація і комп'ютерна технологія, технологія в побуті; речовини в повсякденному житті і їх властивості (побутова хімія); природничі науки, технології і умови життя [47].