5. Вирішення спорів з питань інтелектуальної власності шляхом арбітражного або третейського розгляду.

Поряд із судовим захистом прав інтелектуальної власності у багатьох країнах світу й у структурі міжнародних організацій все більшої популярності набувають третейські суди, міжнародніх органи арбітражного, посередницького врегулювання у тих випадках, коли спір стосується міжнародних аспектів. Така ситуація часто має місце при спорах стосовно прав інтелектуальної власності. Позасудове врегулювання правових спорів набуває все більшого поширення Сьогодні існує гостра потреба у швидкодіючих та недорогих механізмах врегулювання комерційних спорів, пов'язаних з питаннями інтелектуальної власності. Зрозуміло, що запрошення обраного обома сторонами арбітра є легшим, швидшим і, головне, дешевшим способом вирішення міжнародних спорів у сфері інтелектуальної власності з огляду на необхідність вести довготривалі судові справи в різних країнах та невідповідність матеріальних і процедурних норм національних законодавств різних країн, а також неоднакові підходи до вирішення спорів національними суддями. При цьому необхідно наймати й оплачувати роботу кількох адвокатів, кваліфікованих у питаннях національного законодавства. Це викликало утворення міжнародних органів арбітражного, посередницького врегулювання, які вирішують такі спори. Найбільш відомим можна вважати Арбітражний центр при Всесвітній організації інтелектуальної власності. Не менш відомим - Лондонський міжнародний арбітражний суд (LСІА), а також Європейський центр врегулювання спорів (СЕDR).

Як відомо, складні спори у сфері інтелектуальної власності визнаються суддями як такі, що потребують технічних або природничих знань, а також спеціальних знань з питань правової охорони інтелектуальної власності. Враховуючи відсутність у більшості суддів, які працюють у судах загальної юрисдикції, таких знань, звернення до послуг арбітра, третейського судді набуває все більшого поширення в різних країнах також і серед резидентів.

Найвідомішими є асоціації та центри з арбітражного, посередницького та інших альтернативних форм врегулювання спорів з питань інтелектуальної власності, утворені у США, Сполученому Королівстві, Швейцарії, Нідерландах, Німеччині, Японії. Ці асоціації та центри врегульовують спори у сфері інтелектуальної власності серед національних власників прав.

 Третейські суди діють і в Російській Федерації, наприклад при Союзі юристів Російської Федерації, при Міжбанківському фінансовому домі, при концерні "Ростекстиль" тощо.

Законодавство України також передбачає поряд із судовим захистом прав інтелектуальної власності можливість передачі спорів, що виникають у сфері інтелектуальної власності на розгляд третейських судів чи арбітражного розгляду у порядку, встановленому чинним законодавством України. Відповідно до чинного законодавства України третейським судом, що має право розглядати спори, які виникають, у тому числі у сфері інтелектуальної власності, є Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (далі – МКАС при ТПП України), що був створений 11 серпня 1992 року і за минулий час завоював заслужений авторитет як в Україні, так і за кордоном.

МКАС при ТПП України діє відповідно до Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговий арбітраж, Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 року № 4002-XII, на підставі Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (додаток № 1 до Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж»), Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 14 квітня 2007 р.

Відповідно до пункту 2 Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України і пункту 1.1 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України МКАС при ТПП України, крім зовнішньоекономічних спорів торгового характеру, може розглядати зовнішньоекономічні спори, що виникають у сфері науково-технічного обміну, а також обміну іншими результатами творчої діяльності, тобто спори, що виникають у зв’язку з захистом прав інтелектуальної власності в зовнішньоекономічній діяльності.

До таких спорів відносяться, зокрема, спори про відновлення порушених авторських прав, укладання і виконання ліцензійних договорів, порушення майнових прав власника свідоцтва або власника патенту, винагороду автору, виплату компенсації, а також інші спори.

Важливою гарантією прав учасників арбітражного розгляду є те, що рішення, винесені МКАС при ТПП України, підлягають виконанню як за межами України, відповідно до Нью-Йоркської конвенції 1958 року про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень, ратифікованої Україною 22 серпня 1960 року, так і на території України, відповідно до Законів України «Про міжнародний комерційний арбітраж», «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XІV, а також Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5.

Ще у 2002 року рішенням від 17 квітня Торгово-промислова палата України в складі МКАС при ТПП України створила спеціалізовану Колегію з розгляду зовнішньоекономічних спорів у сфері інтелектуальної власності, поширивши на діяльність Колегії Регламент МКАС при ТПП України і Положення про арбітражні збори і витрати.

Торгово-промисловою палатою України також розроблене і затверджене Доповнення до Регламенту МКАС при ТПП України «Про особливості розгляду зовнішньоекономічних спорів, що виникають у сфері інтелектуальної власності». При розробці доповнень враховані положення Арбітражного регламенту Всесвітньої організації інтелектуальної власності, що є одним із найбільш докладних, а також прогресивних серед регламентів провідних третейських установ світу.

У Доповненні до Регламенту МКАС при ТПП України докладно висвітлені процедурні питання з проведення попередніх засідань з метою організації і планування розгляду справи, опитування свідків і експертів, проведення випробувань, огляду речових доказів, подання й оцінки експертизи.