Розвиток соціалізуючих функцій шкільної освіти за рубежем

Прагнення надати школярам різноманітних знань і водночас уможливити їх засвоєння абсолютною більшістю учнів без надмірного перевантаження забезпечує європейській школі позиції лідера світового педагогічного поступу. Процеси демократизації та децентралізації, пошук нових методик і стилів викладання, нові підходи у доборі та підготовці педагогічних кадрів, моделювання навчання за принципами індивідуалізації, ущільнення та інтеграції навчальних курсів, факультативи, альтернативні школи, новаторські педагогічні методики – це далеко неповний перелік заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення освіти як необхідного підґрунтя соціалізації молоді в країнах європейської спільноти.

Приміром, у Франції з цією метою впроваджено 2 нових навчальних курси у коледжах. Перший передбачає надання учням вмінь і навичок навчатися, віднаходити певну інформацію і володіти технологією її оцінки та опанування (2 год. на тиждень). Другий навчальний курс націлений на подолання відставання учнів з окремих предметів, переважно з математики та французької мови.

В європейській школі активно розвиваються методики інтегративного так комплексного підходу до викладання шкільних дисциплін. Прикладом інтегративного підходу є курс природознавства у школах Норвегії, що обіймає 14 різноманітних тем. Досить поширеним в Англії Є підручник “Вивчаємо природничі науки”, що включає такі теми: “Нариси про вчених-винахідників”, “Земля”, “Різноманітність життєвих форм”, “Клітина”, “Молекула”, “Атом”, “Енергія”, “Біосфера”, “Народонаселення”, “Громада”, “Космос”. У Німеччині історія нерідко викладається в єдиному комплексі з географією або літературою. У Франції часом об’єднуються в один навчальний курс фізика і хімія, А також практикуються так звані “наскрізні теми”: “Здоров’я і життя”, “Навколишнє середовище”, “Споживання”, “Засоби масової інформації” тощо. Популярності набувають об’єднані курси природничих наук і технологій –природничо-технічні курси. Інформатика викладається як самостійний предмет або ж може об’єднуватися з математичною освітою (Великобританія, Норвегія, Франція).

У таких країнах, як Великобританія, Нідерланди, починаючи з 60-х років, реалізується проект так званої “компенсаторної освіти”. Провідною ідеєю цієї практики є створення сприятливого соціалізуючого середовища, атмосфери доброзичливих суспільних очікувань як базової мотивації освіти та виховання.

У рішеннях і рекомендаціях координаційних органів Європейської Співдружності та Ради Європи підкреслювалося необхідність створення у школах такого соціалізуючого оточення, за умов якого учні почували б себе не стільки англійцями, французами, німцями, скільки європейцями. Конкретні рекомендації передбачають включення до шкільних курсів історії, географії, суспільствознавства ґрунтовних матеріалів про економічні, політичні та культурні взаємозв’язки держав і народів Європи. Рекомендуються також спеціальні виховні заходи – проведення Днів Європи, організації спортивних змагань за участю школярів різних країн тощо.

У 1990 році була розпочата спільна для європейських країн програма “Лінгва”, що має на меті покращання рівня викладання іноземних мов. У школах вводяться іншомовні курси навіть у початкових класах. На рівні середньої школи викладається щонайменше 2 іноземні мови. Перегляду підлягає методика викладання мов: йде тенденція щодо відмови від надмірного захоплення граматикою, натомість увага приділяється цілеспрямованому посиленню розмовної практики.

У школах Західної Європи та США здійснюється соціально-рольова підготовка учнів у процесі навчання. Цей процес має 2 засадові складові – педагогічну діагностику та педагогічне прогнозування. Прогностична функція реалізується на базі діагностичної і полягає у передбаченні перспективних для кожної особистості напрямків освіти, соціальної та фахової діяльності. Діагностуються же насамперед такі індивідуальні особливості кожного учня, як розумові здібності, фізичні дані, темперамент, риси характеру, обдарування, ціннісні орієнтації, соціальний стан і можливості сім’ї.

У французьких навчальних закладах учнівське досьє складається з 3 головних частин: 1)учень у сім’ї; 2)учень у школі; 3)спеціальні методичні та психологічні дані. Такі досьє є конфіденційними і складається колегіально представниками педагогічного колективу, психологами, радниками з професійної орієнтації, медичними працівниками, соціальними педагогами. Досьє є підставою для здійснення процесу шкільної та професійної орієнтації.

Підготовка учня до вибору та освоєння певних фахових ролей має два засадових аспекти. По-перше, це професійна орієнтація та консультування, по-друге, здобуття конкретних професій у процесі середньо освітньої підготовки. Так, приміром, у Греції, Швеції та Ірландії профорієнтаційна діяльність здійснюється штатними працівниками навчальних закладів. У Франції нею опікуються позаштатні консультанти, які підпорядковані Міністерству освіти. У Нідерландах кожен учитель є консультантом з питань профорієнтації, яка становить невід’ємну частину навчальних програм. У Данії головна роль у цій справі належить класним керівникам, а консультант тільки дає необхідну допомогу в цій роботі, забезпечує інформативні джерела, навчальні посібники тощо. Програми всіх рівнів середньо освітніх європейських шкіл включають спеціальні блоки знань з метою професійної підготовки та професійної орієнтації учнів. Засадовими на сьогодні є такі навчальні дисципліни, як “Праця” та “Технологія”. В Англії з метою розвитку навичок ручної праці та естетичних навичок у початковій школі впроваджені курси “Ручне ремесло”, “Мистецтво та ремесло”, у Франції – “Ручна праця”, у Німеччині – “Праця/Музика”, “Текстильна праця/Рукоділля”. У середній і старшій школі подібні навчальні курси набирають комплексно-інтеграційного характеру. У Німеччині викладається такий узагальнений курс, як “Політехніка-працезнавство”, в Англії – “Дизайн-технологія”, у Франції – “Технологія”.

Школа також здійснює підготовку молоді до подружнього, сімейного життя, до виконання ролей дружини, чоловіка, матері, батька тощо. Звичайно ж, формуючи готовність учнів до виконання гендерних ролей, школа перебуває під вирішальним впливом культури та умов суспільства, в якому вона діє. На сьогодні, освітні зусилля у багатьох країнах, у т.ч. й західноєвропейських, спрямовані на те, щоб не тільки пом’якшити, а й остаточно подолати сегрегацію жіноцтва.

У зарубіжних школах формування ідеологічних, політичних, смисложиттєвих орієнтацій школярів виконує напрямок громадянської освіти. Значною мірою громадянське виховання здійснюється завдяки викладанню ряду гуманітарних дисциплін: філософії, історії, літератури, громадянознавства, екології. Читаються і такі спеціалізовані курси, як практичний курс “Навчання прав людини”, розроблений Женевським центром з прав людини. У Франції, приміром, вже в молодшій школі учні вивчають такі теми: “Поняття особистості, власності – моє, твоє, наше”, “Батьківщина, єдність, національна ідентичність”, “Республіканський девіз: свобода – рівність – братерство”, “Право на голосування та загальне виборче право”, “Національна територія, Президент республіки, міністри, депутати, сенатори”, “Комуна, мер, муніципальні радники, школа”. А до навчальних програм старшої школи увіходять більш обсягові та складні теми: “Інституція школи”, “Школа та держава: право на освіту та виховання”, “Демократичне життя в комуні”, “Муніципальні служби, громадська робота”, “Бюджет і місцеві податки”, “Асоціація і культурне життя” тощо. До дисциплін, які викладаються сьогодні у переважній більшості зарубіжних середніх шкіл, належать економіка, соціологія, педагогіка, екологічні курси, курси статевого та сімейного виховання та ін.