З обдарованими дітьми:

Соціальний захист обдарованої дитини базується на врахуванні провідних підходів, що визначають дії соціальних інститутів по збереженню унікальності і культивуванню, розвитку здібностей, талантів, загальної і спеціальної обдарованості, встановленню її видів за допомогою специфічних методик діагностики. До таких підходів у зарубіжній практиці відносять:

1. Охоронно-захисний. Це відповідні дії держави по відношенню до цієї категорії дітей, досвід соціального реагування на талант, в першу чергу, на загальнодержавному рівні.

2. Соціально-педагогічний. Створення умов культивування і розвитку обдарованості різними фахівцями: соціальними працівниками, соціальними педагогами, соціальними психологами.

3. Соціально-психологічний, що пов’язаний з розробкою форм і методів психологічної підтримки обдарованої дитини.

4. Соціально-інтегративний, що передбачає диференціацію та індивідуалізацію форм організації навчання, обґрунтування різнорівневих програм, спрямованих на активізацію пізнавально-творчих потенцій обдарованої дитини.

Ініціатором створення Всесвітньої ради обдарованих і талановитих дітей виступила Великобританія. Національна асоціація з проблем обдарованих дітей створена в 1966р. Остання ставила свою метою привернути увагу до проблем обдарованості, проведення відповідних теоретичних і експериментальних досліджень, створення програми навчання цієї категорії дітей, а також матеріальної допомоги їм. У 1988р була проведена перша європейська конференція з проблем обдарованості. Згідно Конвенції про права дитини, прийнятою Генеральною асамблеєю ООН, зростає право обдарованих дітей користуватися інформацією, одержувати консультації, знайомитися з матеріалами та документами, брати участь у різного роду заходах й отримувати підтримку суспільства у своєму розвитку.

Загалом, сутність визначення поняття обдарованості полягає в наступному. Під обдарованістю розуміють якісно своєрідне поєднання здібностей, які забезпечують успішне виконання діяльності, широту людських можливостей (загальні здібності), розвинутий розумовий потенціал, сукупність задатків і талановитості. Параметрами обдарованості вважають: видатні здібності, потенційні можливості та досягнення високих результатів, уже продемонстровані успіхи в одній чи декількох галузях ; це інтелектуальні здібності, специфічні здібності до навчання, творче або продуктивне мислення, здібності щодо образотворчого мистецтва, музики тощо, психомоторні здібності. Обдарованість розуміється як індивідуальний потенціал особистості, що дозволяє їй досягти високих результатів в одній або кількох галузях: інтелект, творчість, художні і психомоторні можливості, соціальна компетентність.

У світовій практиці визначено, що обдаровані діти часто стають групою ризику стосовно відхилень як у поведінці, так і в пасивній орієнтації: вони вдаються до споживання наркотиків, для них характерні суїцид альні спроби, що викликані перевантаженнями та дискримінаційним ставленням до них однолітків. Відтак, досить гостро постає питання соціального захисту обдарованих дітей.

Всі аспекти охоронно-захисного напрямку виходять з концепції світової громадськості щодо ставлення до обдарованих дітей, соціального прогнозу їх розвитку. Цей прогноз пов’язаний у деяких країнах, наприклад, США, Великобританії, Франції тощо, з процесом інтеграції аномальних (виняткових) дітей і включенням їх у потік освіти. До групи виняткових дітей американські спеціалісти включають і обдарованих дітей на тій підставі, що вони також потребують спеціального навчання з метою більш глибокого розвитку їх здібностей. Окрім них, до аномальних (виняткових) дітей належать діти з емоційними порушеннями, діти з труднощами в навчанні, діти з порушеннями слуху, зору, фізичними порушеннями, діти з труднощами в навчанні, соціально незахищені діти. У США, приміром, вирішення питання соціального захисту обдарованих дітей передбачає:

• забезпечення доступності безкоштовного навчання дітей всіх категорій з відхиленнями у розвитку;

• захист прав аномальних дітей, їх батьків або опікунів;

• надання допомоги всім школам, які навчають дітей з тими чи іншими дефектами, їх фінансова та адміністративна підтримка;

• забезпечення ефективності навчання з метою задоволення всіх потреб цієї категорії.

У Великобританії, а також ряді інших зарубіжних країн, окремими формами роботи з обдарованими учнями є:

• переведення обдарованих у старшу вікову групу,

• прискорення процесу вивчення матеріалу шкільної програми,

• уособлення обдарованих дітей,

• збагачення, розширення навчальних програм,

• диференційовані домашні завдання.

Переведення обдарованих учнів у старшу вікову групу практикується у зарубіжних школах нечасто в силу того, що його логічним завершенням є ранній перехід дитини до системи наступної освіти, а також проблеми соціальної адаптації, спілкування. Переведення обдарованих у старшу вікову групу передбачає всебічну обдарованість дитини, хороший фізичний розвиток, соціальну зрілість. Без наявності останніх факторів користуватися даною формою роботи з обдарованими недоцільно й навіть небезпечно, ризиковано.

Прискорення – це така форма роботи, за якої учень може розпочати вивчення якогось предмета або курсу раніше, ніж більшість учнів його вікової групи. Тобто прискорення стосується швидкості вивчення матеріалу. Прискорені програми бувають двох видів: з однієї або кількох дисциплін, з інших предметів учень займається з усім класом. Другий вид прискорення передбачає роботу обдарованої дитини з якого-небудь курсу, який рано чи пізно буде вивчатися всіма учнями.

Уособлення обдарованих, або спеціальне навчання досить широко практикується в школах Великобританії. Воно передбачає переведення обдарованої дитини у спеціальну групу з метою розвитку її здібностей. При уособленні часто використовують позаурочний час та арістотелевський метод викладання.

Збагачення навчальний програм передбачає не кількісні зміни у змісті навчального матеріалу, а якісні. Процес збагачення передбачає вивчення або дослідження матеріалу в межах одного і того ж навчального плану на більш високому рівні, більш глибоко. Також досить широко використовується в зарубіжних школах.

Одним із різновидів збагачених програм є диференційоване домашнє завдання. Щоправда, використовується цей метод не в тій мірі, не в потрібному напрямку. Оскільки завдання, які задаються додому, передбачають саме більшу їх кількість, а не різновиди.

Отже, в країнах зарубіжжя здійснюється інтеграційний підхід до навчання обдарованих дітей, тобто йдеться про можливості для такої дитини навчатися “ в найменш обмеженому середовищі”, спільно з іншими (нормальними) дітьми. Цей підхід передбачає два шляхи організації навчання :

1. навчання в школі з нормальними дітьми, але за різнорівневими програмами, розвиток контактів, спілкування з однолітками;

2. навчання в спеціалізованому класі при масовій школі, де частина часу відводиться на розвиток творчих здібностей.

При включенні виняткової дитини в загальний потік передбачається вирішення двох головних завдань: дати більше академічних знань, вищого освітнього рівня, забезпечити розвиток творчих здібностей, а також сприяти кращій соціальній адаптації й комунікації.

Соціально-педагогічний захист обдарованих дітей у країнах Європи й США загалом здійснюється на двох рівнях: загальнодержавному й місцевому. На загальнодержавному рівні виявляється співвідношення між дитячими та всіма іншими проблемами, які виникають у суспільстві. А на місцевому відбувається практичне здійснення соціально-педагогічної підтримки обдарованих дітей, яка реалізується з урахуванням особливостей конкретного регіону, формування соціального середовища, що надає кращі можливості для збереження здоров’я дитини, її фізичного, психічного, інтелектуального і духовного розвитку. Важливим на цьому рівні є також урахування специфічних потреб обдарованих дітей різного віку.

Загальнодержавний рівень включає в себе такі аспекти здійснення соціально педагогічного захисту дітей:

здійснення державної соціальної дитячої політики;

реалізація соціальних державно-громадських соціальних дитячих програм як комплексних, так і цільових, як на державному, так і місцевому рівнях;

удосконалення законодавчого забезпечення і захисту дітей.

У той же час на місцевому рівні може ставитися питання щодо створення соціальних служб психолого-педагогічної підтримки обдарованих дітей, специфічних фондів, громадських об’єднань тощо підтримки обдарованих дітей. У соціальних службах психолого-педагогічної допомоги обдарованим дітям здійснюється ряд заходів:

діагностична підтримка,

консультативна підтримка,

підтримка прямої допомоги: матеріальне забезпечення, вирішення житлової проблеми, забезпечення необхідними посібниками, літературою, інструментарієм , дидактичними матеріалами, оплата вчителів, що працюють з такою дитиною індивідуально.

Діяльність соціального педагога спрямована на організацію служби допомоги обдарованим дітям. ЇЇ метою й напрямками роботи є:

збільшення ступеня самостійності обдарованих дітей, розвиток їх здібностей, здатності до ефективного вирішення різного роду проблем;

створення умов, за яких обдаровані діти мають змогу максимально виявити свої творчі здібності, а також отримати пільги, передбачені законом;

адаптація і реадаптація дітей до життя й діяльності в соціумі;

створення умов, що забезпечують позитивний емоційний стан обдарованих дітей, їх позитивно-стійке ставлення до життя, творчої діяльності, а також позитивне ставлення з боку оточуючих, не зважаючи на ситуації, в які потрапили діти;

досягнення остаточного результату щодо відсутності необхідності в отриманні допомоги соціального педагога, тобто остаточне вирішення проблем розвитку обдарованої дитини.

Соціальну та психологічну підтримку обдарованих дітей здійснює також психолог. Він працює в напрямку перетворення, конструювання і корекції реакцій обдарованої дитини на сприятливі до відхилення фактори. Вчить розпізнавати тиск середовища і здійснювати опір цим факторам, виробляти достатню стійкість щодо прийняття самостійних рішень і розуміти наслідки своїх дій (зокрема, вживання наркотиків).