Розрахунки чеками

Розрахунковий чек – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника (чекодавця) своєму банку переказати кошти з рахунка чекодавця на рахунок пред’явника чека (отримувача коштів).

Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник. На відміну від платіжного доручення чек передається платником – отримувачу коштів безпосередньо під час здійснення господарської операції.

Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових розрахунків і не підлягають сплаті готівкою.

Розрахункові чеки (чекові книжки) виготовляються на спеціальному папері Банк нотно-монетним двором НБУ.

Розрахункові чеки зброшуровані у чекові книжки 10, 20, 25 аркушів і видаються банком-емітентом (банк, що видає чекову книжку) на один рік.

Для отримання чекової книжки клієнт подає до банку-емітенту заяву з обов’язковим визначенням рахунку, з якого буде здійснюватися оплата за чеком.

Крім заяви, з метою забезпечення платежів за чеками клієнт надає банку платіжне доручення для депонування коштів на окремому рахунку. Якщо ж передбачається банківська гарантія (надання кредиту), укладають відповідну угоду.

Сума, заброньована банком на окремому рахунку є лімітом чекової книжки, тобто граничною сумою, на яку можуть бути виписані чекодавцем чеки із даної чекової книжки і оплачені банком з цього рахунку.

Розрахунки чеками здійснюються у такій послідовності:

1 – покупець передає товар покупцеві;

2 – покупець передає чек постачальнику;

3 – постачальник передає чек у свій банк (протягом 10 днів);

4 – банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця;

5 – банк покупця списує кошти з рахунку покупця товару;

6 – банк покупця сповіщає покупця про списання коштів;

7 – банк покупця переказує банку постачальника відповідні кошти;

8 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;

9 – банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок.

Чекова форма розрахунків має певні переваги перед іншими формами. Це – відносна швидкість дебіторської заборгованості.

Недоліки такої форми розрахунків в тому, що на рахунку чекодавця може не бути

- потрібних коштів (недостатня гарантія платежу);

- неможливість розрахунків чеками на велику суму;

- складність оформлення чека.

Чекову форму розрахунків слід визнати перспективною формою безготівкового обороту (в ринкових країнах чеки є основною формою безготівкових розрахунків).

Розрахунки за акредитивами

Акредитив – розрахунковий документ з розпорядженням однієї кредитної установи іншій такій установі здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Існують такі види акредитивів:

Покритий – це акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів. У цьому разі банк платника (банк-емітент) списує кошти з рахунка платника і перераховує ці кошти в банк-постачальника (банк-виконавець) на окремий аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами».

Непокритий – це акредитив, оплата за яким у разі тимчасового браку коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом наданням банківського кредиту.

Відзивний акредитив – може бути анульований або змінений без попереднього повідомлення постачальника.

Безвідзивний – не може бути змінений або анульований без попереднього повідомлення постачальника.

Вид акредитива зазначається на кожному акредитиві. Коли такої позначки нема, акредитив вважають безвідзивним.

Для відкриття акредитива покупцем подається заява за відповідною формою. Для відкриття покритого акредитива, крім заяви подається платіжне доручення на депонування (бронювання) їх у виконуючому банку.

У цьому разі банк-емітент переказує кошти заявника на спеціальний рахунок «Розрахунки за акредитивами» у виконуючому банкові та повідомляє його про умови акредитива.

Схема розрахунків за акредитивами така:

1 – покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив;

2 – банк покупця відкриває акредитив;

3 – банк покупця сповіщає покупця про відкриття акредитива;

4 – банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму;

5 – банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива;

6 – відвантаження товару;

7 – покупець повідомляє банк про виконання умов акредитива, тобто дає наказ на розкриття акредитива;

8 – банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива;

9 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;

10 – банк постачальника повідомляє про це свого клієнта.