4. Перший період війни (листопад 1917 - листопад 1918)

4.1. Прихід більшовиків до влади і внутрішня політика

4.1.1. Жовтнева революція

Оцінюючи становище в Петрограді 24 жовтня ( 6 листопада) як "стан повстання", глава уряду Керенський виїхав з Петрограда в Псков, де знаходився штаб Північного фронту, для зустрічі військ, викликаних з фронту для підтримки його уряду. 25 жовтня верховний головнокомандувач Керенський і начальник штабу Російської армії генерал Духонін віддали наказ командувачем військами фронтів і внутрішніх військових округів і отаманам козацьких військ виділити надійні частини для походу на Петроград та Москву і придушити військовою силою виступ більшовиків.

Увечері 25 жовтня в Петрограді відкрився II з'їзд Рад, який згодом був проголошений вищим законодавчим органом. При цьому члени фракцій меншовиків і есерів, які відмовилися прийняти більшовицький переворот, покинули з'їзд, і утворили " Комітет порятунку Батьківщини і революції ". Більшовиків підтримали ліві есери, які отримали ряд постів в радянському уряді. Першими постановами, прийнятими з'їздом, були Декрет про мир, Декрет про землю і скасування смертної кари на фронті. 2 листопада з'їзд прийняв Декларацію прав народів Росії, в якій проголошувалося право народів Росії на вільне самовизначення, аж до відокремлення і утворення самостійної держави.

25 жовтня в 21:45 холостий постріл носової гармати " Аврори "подав сигнал до штурму Зимового палацу. Червоногвардійцями, частинами петроградського гарнізону та матросами Балтійського флоту на чолі з Володимиром Антоновим-Овсієнком був зайнятий Зимовий палац і заарештовано Тимчасовий уряд. Опору нападникам надано не було. Згодом цю подію розглядалося як центральний епізод революції.

Не знайшовши відчутної підтримки у Пскові у ГлавКомСева Верховського, Керенський змушений був шукати допомоги у генерала Краснова, в цей час мешкав у м. Острові. Після деяких коливань допомога була отримана. З Острови на Петроград рушили частини 3-го кінного корпусу Краснова чисельністю в 700 осіб. 27 жовтня ці частини зайняли Гатчину, 28 жовтня - Царське Село, вийшовши на найближчі підступи до столиці. 29 жовтня в Петрограді спалахнуло повстання юнкерів під керівництвом " Комітету порятунку Батьківщини і революції ", проте воно було незабаром придушене переважаючими силами більшовиків під керівництвом М. А. Муравйова. Зважаючи крайньої нечисленності своїх частин і поразки юнкерів Краснов почав переговори з "червоними" про припинення бойових дій. Тим часом Керенський, боячись своєї видачі козаками більшовикам, втік. Краснов ж домовився з командувачем червоними загонами Дибенко про безперешкодний відхід козаків з-під Петрограда.

Партія кадетів була оголошена поза законом, 28 листопада арештований ряд їхніх лідерів, закрито кілька кадетських друкованих видань.

4.1.2. Установчі збори

Вибори до Всеросійських установчих зборів намічені ще Тимчасовим урядом на 12 листопада 1917 р., показали, що більшовиків підтримує менше чверті проголосували. Засідання відкрилося 5 січня 1918 року в Таврійському палаці в Петрограді. Після відмови есерів обговорювати " Декларацію прав трудящого і експлуатованого народу ", оголошує Росію" Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів "більшовики, ліві есери і деякі делегати національних партій покинули засідання. Це позбавило збори кворуму, а його постанови - легітимності. Тим не менш, що залишилися депутати під головуванням лідера есерів Віктора Чернова продовжили роботу і прийняли постанови про скасування декретів II з'їзду Рад та освіті Російської демократичної федеративної республіки.

5 січня в Петрограді і 6 січня в Москві були розстріляні мітинги на підтримку Установчих зборів. 18 січня III Всеросійський З'їзд Рад схвалив декрет про розпуск Установчих Зборів і прийняв рішення про усунення із законодавства вказівок на тимчасовий характер уряду ("аж до скликання Установчих зборів"). Захист Установчих зборів стала одним з гасел Білого руху.

19 січня вийшло Послання Патріарха Тихона з анафемування "божевільних", які роблять "криваві розправи", і засудженням розв'язаного гоніння на Православну Церкву ^[40]