2. Ефект фінансового важеля. Фінансовий ризик.

Ефект фінансового важелю полягає в тому, що використання позикових коштів приводить до змін рентабельності власного капіталу.

Існує дві концепції ефекту фінансового важеля.

Перша концепція ефекту фінансового важеля.

Ефект фінансового важеля - це збільшення рентабельності власних коштів, який підприємство одержує завдяки використання кредиту, незважаючи на його платність.

Розглянемо приклад. (Табл. 6.1)

Таблиця 6.1

Приклад дії ефекту фінансового важелю

Підпр.	Акт.	ВК.	ПЗ	ПОсД	РОсД, %	В	Поп	Пп	ЧП	Рвк, %	Зр
А	1000	1000	0	300	20		300	75	225	22,5
Б	1000	500	500	300	20	125	175	43,75	131,25	26,25	3,75

Позначення: Акт.- активи, ВК – власний капітал, ПЗ – сума позик, ПОсД – прибуток від основної діяльності, РОсД - рентабельність основної діяльності, В – суми відсотків, Поп - прибуток до оподаткування, Пп - податок на прибуток, ЧП - чистий прибуток, Рвк – рентабельність власного капіталу, Зр - збільшення рентабельності

Отже підприємство, що використовує кредит, має більшу рентабельність власного капіталу, незважаючи на виплату відсотків. Тобто виникає ефект фінансового важеля, результат дії якого можна обчислити за формулою:

(6.1)

де СОП – ставка оподаткування прибутку;

Росд – рентабельність основної діяльності;

ЕФВ – приріст рентабельності власного капіталу за рахунок ефекту фінансового важелю.

Цей ефект виникає через розбіжність між рентабельністю основної діяльності і "ціною" позикових коштів - середньою розрахунковою ставкою відсотка (СРСВ). Таким чином, підприємство повинне напрацювати таку економічну рентабельність, щоб коштів вистачило, принаймні, для сплати відсотків за кредит.

Рівень ефекту фінансового важелю можна розрахувати за формулою:

(6.2)

де СРСВ – середня розрахункова ставка відсотка;

ПзК – сума позикових коштів;

ВК – власний капітал.

Середня розрахункова ставка відсотка розраховується за формулою:

(6.3)

де ФВ - усі фактичні фінансові витрати по всіх кредитах за відповідний період;

ПзК - загальна сума позикових коштів, використовуваних в періоді.

Доцільно розраховувати цю величину не як середньоарифметичну, а як середньозважену вартість різних кредитів і позик. Іноді до позикових коштів зараховують гроші, отримані підприємством від випуску привілейованих акцій. Деякі економісти наполягають на останньому тому, що по привілейованих акціях виплачується гарантований дивіденд, що ріднить даний спосіб залучення капіталу з запозиченням коштів і, крім того, при ліквідації підприємства власники привілейованих акцій мають практично рівні з кредиторами права на те, що їм належить.

Згідно з формулою ефект має три складові:

1. Податковий коректор фінансового важелю (1 - СОП) показує в якому зв'язку ефект фінансового важелю знаходиться з рівнем оподатковування прибутку.

Податковий коректор фінансового важеля практично не залежить від діяльності підприємства, тому що ставка податку з прибутку встановлюється законодавчо. Разом з тим, у процесі управління фінансами диференційований податковий коректор може бути використаний у наступних випадках:

а) якщо по різних видах діяльності підприємства встановлені диференційовані ставки оподатковування прибутку;

б) якщо по окремих видах діяльності підприємство використовує податкові пільги по прибутку;

в) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах своєї країни, де діє пільговий режим оподатковування прибутку;

г) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у державах з більш низьким рівнем оподатковування прибутку.

У цих випадках, впливаючи на галузеву чи регіональну структуру виробництва (а відповідно і на склад прибутку за рівнем її оподатковування), можна знизивши середню ставку оподатковування прибутку підвищити вплив податкового коректора фінансового важеля на його ефект (за інших рівних умов).

2. Різниця між рентабельністю основної діяльності (економічною рентабельністю активів) і середньою розрахунковою ставкою відсотка по позикових засобах називається «диференціал».

(6.4)

Диференціал задає напрямок дії важеля – приріст, або скорочення рентабельності власного капіталу. Якщо середня розрахункова ставка відсотка перевищує рентабельність основної діяльності, то підприємство несе збитки, тобто кошти власників зменшуються. Через оподатковування від диференціала залишається тільки частина (1 - СОП).

Диференціал фінансового важеля є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового важеля.

Чим вище позитивне значення диференціала фінансового важеля, тим вище за інших рівних умов буде його ефект. У зв'язку з високою динамічністю цього показника він вимагає постійного моніторингу. Цей динамізм обумовлений дією ряду факторів.

• у період погіршення кон'юнктури фінансового ринку (у першу чергу, скорочення обсягу пропозиції на ньому вільного капіталу) вартість позикових коштів може різко зрости, перевищивши рівень валового прибутку, що генерується активами підприємства.

• зниження фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки використовуваного позикового капіталу приводить до збільшення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів збільшувати рівень ставки відсотка за кредит з урахуванням включення в неї премії за додатковий фінансовий ризик.

• у період погіршення кон'юнктури товарного ринку скорочується обсяг реалізації продукції, а відповідно і розмір валового прибутку підприємства від операційної діяльності. У цих умовах негативна величина диференціала фінансового важеля може формуватися навіть при незмінних ставках відсотка за кредит за рахунок зниження коефіцієнта валової рентабельності активів.