15.5.4. Державне регулювання ціноутворення

Заходи впливу на ціноутворення є невід'ємною складовою системи державного регулювання економіки. Державне регулювання цін в ринкових умовах господарювання має законодавчий, адміністративний та економічний характер. Втручання держави у процеси ціноутворення передбачає насамперед визначення рівня збільшення вартості життя для розрахунку індексу щорічного номінального підвищення заробітної плати, пенсії, з'ясування впливу підвищення цін на витрати виробництва та національну конкурентоспроможність.

Цінове регулювання в Україні здійснюється у декількох напрямках. Одним із них є державне регулювання цін лише з урахуванням природних (енергетика, транспорт, житлово-комунальні послуги) та декількох штучних монополій, які диктують цінові вимоги, використовуючи своє виняткове становище на ринку країни. Тому йдеться про необхідність суттєвого обмеження сфери цінового регулювання з боку держави.

Важливою проблемою для України є забезпечення державного контролю за ціноутворенням щодо співвідношення внутрішніх і світових цін. Це пов'язано з об'єктивною необхідністю адаптації українського ринку до умов зовнішнього.

Контроль має здійснюватися на основі аналізу даних результатів перевірок контрольними органами регулювання цін, а також декларування зміни цін підприємствами-виробниками. Щоб запобігти неконтрольованому підвищенню цін, держава їх регулює переважно за допомогою економічних важелів: податкової, фінансово-бюджетної, кредитної, валютної і митної політики — а також встановлює ціни на продукцію підприємств-монополістів.

Ефективність заходів з удосконалення ціноутворення великою мірою залежить від рівня державної дисципліни цін. Зміцненню державної дисципліни цін сприяє єдиний порядок представлення, розгляду і затвердження оптових цін на промислову продукцію, вимоги до матеріалів і їх обґрунтування.

Порушення державної дисципліни цін має каратись відповідним чином. Особливо важливе значення має систематичний контроль за рівнем цін на продукцію, яка експортується на зовнішній ринок, і в першу чергу, реалізується торгово-посередницьким підприємствами.

Одночасно за рахунок митної політики держава здійснює контроль за імпортними товарами, які ввозяться. Це має винятково важливе значення для підтримання власного виробництва й українського товаровиробника. Така політика має сприяти збалансуванню експорту та імпорту на товари та продукти і стимулювати власного товаровиробника.

15.5.5. Шляхи вдосконалення утворення цін на продукцію (послуги)

Політика цінового регулювання має здійснюватися шляхом встановлення відповідної системи ціноутворення з урахуванням динаміки інфляції, рівня конкуренції та монополізації виробництва, соціальної політики. Ступінь і методи втручання держави в процеси ціноутворення є різні. Держава може втручатись у ціноутворення, прямо чи опосередковано регулюючи ціни.

Для розширення виробництва в сучасних умовах господарювання необхідно відрегулювати відсоткові ставки за кредит, що великою мірою впливає на зниження витрат на виробництво продукції. Норма відсоткових ставок на довготермінові кредити не має перевищувати 7—9 відсотків. У розвитку сільського господарства необхідно відрегулювати ціни на сільськогосподарську техніку. Ці ціни мають співвідноситися з цінами на сільськогосподарську продукцію.

У практиці ціноутворення необхідно постійно враховувати екологічний фактор. За допомогою цін потрібно стимулювати ресурсозбереження та виробництво екологічно чистої продукції. Тому важливим напрямком вдосконалення процесу ціноутворення у народному господарстві є якнайновіше відображення в цінах суспільно необхідних витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Одним із основних факторів ціноутворення є процес децентралізації й орієнтації на ціни світового ринку. Це сприятиме більш об'єктивному оцінюванню споживчої вартості ідентичних товарів та використанню природних ресурсів конкретних регіонів.

Важливим напрямком вдосконалення ціноутворення є організація самої системи реалізації продукції, довгострокових договірних зобов'язань, що сприяє стабілізації виробництва і зниженню витрат на собівартість продукції. З цією метою мають бути укладені контракти з товаровиробниками на державне замовлення з виготовлення і поставок промислової, спеціальної та сільськогосподарської продукції, продовольчих та непродовольчих товарів народного споживання, виконання робіт та надання послуг за номенклатурою і в обсягах, що забезпечують реалізацію державних та міждержавних цільових програм, виконання міжурядових угод і створення державних резервів.

Відповідно до потреб такі замовлення мають бути і на регіональному рівні. Все це великою мірою позитивно і ефективно вплине на стабілізацію цін і відповідне їх зниження за рахунок стабілізації виробництва і реалізації довгострокових програм.