- •Тема 15 Поточні витрати і ціНоутворення
- •15.1. Поточні витрати на продукування виробів (послуг), їх класифікація і структура
- •15.1.2. Включення поточних витрат виробництва до собівартості продукції (послуг)
- •15.1.3. Класифікація витрат на виробництво за окремими ознаками
- •15.1.4. Структура поточних витрат за групами первинних елементів і тенденції її зміни за окремими видами продукції
- •15.1.5. Критичний обсяг виробництва продукції (точка беззбитковості), графічний та аналітичний методи його визначення
- •15.1.6. Зміна критичного обсягу виробництва продукції під впливом окремих факторів
- •15.2. Кошторис виробництва і собівартість товарної продукції
- •15.2.1. Зміст і методика обчислення кошторису виробництва
- •15.2.2. Розрахунки кошторису виробництва за окремими економічними елементами
- •15.2.3. Практичне значення та порядок розробки кошторису виробництва
- •15.2.4. Собівартість валової, товарної і реалізованої продукції
- •15.2.5. Витрати на одиницю обсягу товарної продукції
- •15.3. Обчислення собівартості окремих виробів
- •15.3.1. Калькуляція та її місце в економічних розрахунках
- •15.3.2. Об'єкти калькуляції і калькуляційні одиниці
- •15.3.3.Типова номенклатура калькуляційних статей витрат
- •15.3.4.Методика обчислення окремих статей калькуляції
- •15.3.5. Прогнозування собівартості нових виробів на етапах їх розробки та освоєння виробництва
- •15.4. Стратегія і шляхи зниження поточних витрат
- •15.4.1. Обґрунтування і вибір стратегії зниження поточних витрат на підприємствах України
- •15.4.2. Стратегічні напрямки регулювання поточних витрат на різногалузевих підприємствах
- •15.4.3. Групи чинників зниження поточних витрат у розрахунку на одиницю продукції
- •15.4.4. Методика визначення впливу окремих (сукупності) техніко-економічних чинників на зміну поточних витрат
- •15.5. Ціна на продукцію (послуги): сутнісна характеристика, методи встановлення і регулювання
- •15.5.1. Поняття, роль і функції ціни у ринковій економіці
- •15.5.2. Види цін (тарифів) і сфери їх застосування
- •15.5.3. Методи встановлення цін
- •15.5.4. Державне регулювання ціноутворення
- •15.5.5. Шляхи вдосконалення утворення цін на продукцію (послуги)
- •Запитання і завдання для самоконтролю
15.3.2. Об'єкти калькуляції і калькуляційні одиниці
Головним об'єктом калькуляції є конкретний вибір промислової продукції, яка виготовляється в відповідній галузі народного господарства за певним технологічним процесом і має замкнутий цикл виробництва.
До об'єктів калькуляції на підприємстві належать: основна і допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.); послуги та роботи (ремонт, транспортування). Калькуляція іншої продукції має допоміжне значення. Об'єктом калькуляції може також бути: цех, дільниця, виробнича бригада, замовлення на окремі вироби, напівфабрикати власного виробництва, групи однорідної продукції. Для обчислення собівартості об'єкта калькуляції використовують калькуляційні одиниці. Ці одиниці мають відповідні кількісні виміри(кількість штук, маса, площа, об'єм).
У практиці господарювання застосовуються різні методи калькуляції, що зумовлено різним призначенням калькуляцій, типом виробництва та традиціями внутрішньофірмового управління.
Найбільш точною і методично простою є калькуляція в однопродуктовому виробництві. Собівартість одиниці продукції обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції. Але, як показує практика, більшість підприємств випускають продукцію в великому асортименті. За цих умов калькуляція відповідно ускладнюється і є менш точною, оскільки виникає проблема правильного розподілу непрямих витрат. У цьому випадку для визначення непрямих витрат на кожний виріб з початку розраховують їх загальну суму, а потім цю суму розподіляють пропорційно між окремими видами продукції.
15.3.3.Типова номенклатура калькуляційних статей витрат
У процесі калькуляції витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливостей виробництва. Установлюючи статті витрат, необхідно дотримуватися певних вимог, зокрема: 1) максимальну частку витрат, які включаються в собівартість, необхідно обчислювати безпосередньо на окремі вироби; 2) статті непрямих витрат потрібно формувати так, щоб їх можна було обґрунтовано розподілити між виробами.
Найбільш типово-орієнтована номенклатура калькуляційних статей витрат для більшості підприємств різних галузей виглядатиме таким чином: 1) сировина і матеріали; 2) зворотні відходи; 3) покупні вироби і напівфабрикати; 4) паливо й енергія на технологічні цілі; 5) основна заробітна плата промислово-виробничого персоналу (ПВП); 6) додаткова заробітна плата ПВП; 7) відрахування на соціальне забезпечення виробників; 8) витрати на підготовку й освоєння виробництва (витрати майбутніх періодів); 9) витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування, в тому числі амортизацію; 10) загально-цехові витрати; 11) загальнозаводські витрати; 12) витрати від браку продукції; 13) інші виробничі витрати; 14) позавиробничі витрати (витрати на маркетинг); 15) виробнича собівартість продукції.
Включивши до виробничої собівартості продукції відповідний відсоток прибутку, одержують собівартість товарної продукції.
Вказана номенклатура калькуляційних статей в різних галузях є різною і залежить ще від величини підприємства, номенклатури виробів, обсягу виробництва тощо.