Організація електромонтажних робіт

2.1. Керівництво електромонтажним виробництвом.

Керування електромонтажним виробництвом повинно бути зорієнтовано на госпрозрахунок, самокерування і самофінансування. Основними структурними підрозділами в системі електромонтажного виробництва є електромонтажні трести з їх електромонтажними управліннями (ЕМУ).

ЕМУ являються основною виробничою ланкою в системі керівництва електромонтажними роботами. В ЕМУ поруч з виробничою частиною – монтажними ділянками діють: ділянка інженерної підготовки виробництва (ДІПВ), ділянка комплектації, складування і транспортування (ДКСТ), збирально-комплектувальні підприємства або бази чи майстерні електромонтажних заготовок (МЕЗ). Служба підготовки виробництва працює під безпосереднім керівництвом головного інженера ЕМУ.

Структурна схема служби підготовки виробництва ЕМУ.

Головний І нженер ЕМУ

Ділянка інженерної підготовки виробництва

Кошторисно-договірний відділ

Майстерні електромонтажних заготовок

Заступник начальника ЕМУ

Ділянка

Група перспективної підготовки

Г рупа поточної підготовки ГПП

комплектування, складування і транспортування

Група вимірювань ГВ

Група реалізації ГР

Група складування ГС

Група комплектування ГК

Група транспортування ГТ

Велике значення для підвищення якості монтажу електроустановок має комплексна система керування комплексом електромонтажних робіт (КС ККЕМР), яка являє собою комплекс заходів, методів, засобів і елементів забезпечення якості при підготовці і виконанні електромонтажних робіт на основі вимог, які зафіксовані в нормативних документах (ПВЕ, БНіП, БСН, технологічних картах), включаючи фактори економічного впливу.

Будівництво будь-якого об’єкту допускається здійснювати тільки на основі попередньо розроблених рішень щодо організації будівництва і технології виконання робіт, які повинні бути прийняті в проекті організації будівництва та технології виконання робіт, що повинні бути в проекті організації виробництва (ПОБ) і проекті виконання робіт (ПВР). Проект організації виробництва розробляється проектною організацією в складі основного проекту. ПВР для невеликих об’єктів розробляється службою підготовки виробництва ЕМУ, а ПВР великих і складних об’єктів – проектною організацією за замовленням ЕМУ.

В БНіП 3.01.01-85 зазначено, що забороняється здійснення будівельно-монтажних робіт без затвердження ПОБ і ПВР і що відхилення від рішень ПОБ і ПВР не допускаються без погодження з організаціями, які їх розробляли і затверджували.

Проект виконання робіт повинен розроблятися на об’єкт в цілому або на окрему його частину, а також на виконання окремих технічно складних робіт. При цьому необхідно керуватися вимогами БНіП 3.01.01-85 і ВБН. Для виконання електромонтажних робіт таким документом являється “Керівництво з розробки і затвердження проектів виконання робіт (ПВР) для монтажу електротехнічної частини об’єктів промислового будівництва”. Для об’єктів особливої і середньої складності розробляються повні ПВР, а для нескладних об’єктів – скорочені.

Відповідно до БНіП 3.01.01-85 при будівництві великих підприємств, в яких можуть бути виділені технологічні вузли, повинен застосовуватися вузловий метод, який передбачає ділення об’єкту на взаємо зв’язані між собою вузли, технічна готовність яких після завершення будівельно-монтажних робіт дозволяє автономно незалежно від готовності об’єкту в цілому, проводити налагоджувальні роботи і випробування агрегатів, механізмів, пристроїв, технологічних ліній, відділень і установок.

Для таких об’єктів розробка ПОБ і ПВР на електромонтажні роботи повинна також здійснюватися з врахуванням виділення технологічних вузлів і зокрема повинні розроблятися повузлові сіткові графіки на ЕМР з ув’язкою їх з комплексним загальнобудівельним сітковим графіком ПВР. Особливо ретельно повинні розроблятися ПВР на об’єктах розширення, реконструкції і технічного переоснащення з врахуванням особливостей в частині техніки безпеки і організації робіт.

Затверджений ПВР повинен бути переданим на будівництво за 2 місяці до початку робіт.

Сіткове планування і управління (СПУ)

Перед тим як розглядати порядок складання сіткових графіків на виконання електромонтажних робіт, звернемо увагу на переваги і загальні принципи побудови цих графіків. Основними елементами сіткового графіка є: 1) робота – процес, який вимагає для його виконання ресурсів (матеріалів, робочої сили) і часу, наприклад монтаж вторинних кіл, монтаж розподільчих щитів; 2) очікування, наприклад поставка контейнерів з обладнанням і матеріалами, копання траншей для прокладки кабеля; 3) залежність – відображає правильну технологічну послідовність процесу. Цей елемент вводиться тоді, коли для початку даної роботи необхідні умови, які не можуть бути зведені в одну подію. Наприклад на приведеному рисунку робота № 6 не може бути почата поки не будуть закінчені дві роботи - №4 і №5, а робота № 3 не може бути почата, поки не буде закінчена робота № 1.

Робота, яка відтворює виробничий процес (наприклад прокладка кабелю), або очікування (наприклад, підготовка траншеї до її приймання під прокладку кабелю), відображенна на графіку суцільною стрілкою (або дугою) без масштабу (або в масштабі тривалості, чи в масштабі об’єму). Залежність показується пунктирною стрілкою (стрілка ).

Подія (або вершина) - результат завершення одної або декількох робіт. Вона показується на графіку колом. Якщо подія відбулась, то з’являється можливість почати наступну роботу. Наприклад, після здійснення події 4 (виконані вхідні роботи №4; №5) може бути почата робота № 6; після завершення події 2 (виконана вхідна ро-

бота № 1) можуть бути початі роботи №3 і № 5.

В сітковому графіку “шляхами” являються послідовності робіт, які проходять через події 1 – 2 – 6 (шлях – 1); 1 – 3 – 4 – 6 (шлях І І); 1 – 2 – 4 – 6 (шлях – І І І); 1 – 5 – 6 (шлях – IV ).

Приймемо умовно, що для виконання робіт №1 необхідно 5 днів; №2 – 3 дні; №3 – 10 днів; №4 – 5 днів; №5 – 6 днів; №6 – 8 днів; №7 – 4 дні; №8 – 12 днів. Тоді тривалість шляхів в календарних днях буде:

Шлях І = №1 + №3 = 5 + 10 = 15

Шлях ІІ = №2 + №4 + №6 = 3 + 5 + 8 = 16

Шлях ІІІ = №1 + №5 + № 6 = 5 + 6 + 8 = 19

Шлях IV = №7 + №8 = 4 + 12 = 16

В сіткових графіках, шлях який має найбільшу тривалість, називається критичним. В нашому прикладі ним буде шлях ІІІ, який має тривалість 19 днів. Критичний шлях на графіку показують товстою лінією. Так як дата початку монтажу завжди відома, то дата закінчення монтажу об’єкту визначається додаванням до неї тривалості критичного шляху. Всі інші шляхи мають меншу тривалість, ніж критичний, тому вони мають резерв часу. Наприклад, шлях І має найбільший резерв часу: 19 – 15 = 4 дні.

Критичний шлях визначає загальну тривалість монтажу об’єкту. В той же час скорочення або збільшення терміну робіт, які складають критичний шлях, веде відповідно до зменшення або збільшення загальної тривалості монтажу об’єкта.

На розглянутому нами прикладі показаний умовний сітковий графік найпростішої структури. На практиці сіткові графіки мають набагато складнішу конфігурацію. Зведений комплексний графік виконання робіт для спорудження об’єкту має сотні, а деколи і тисячі подій. Розрахунок сіткових графіків з числом подій більшим від 200 – 300 виконується з допомогою комп’ютерної техніки. Програми, які при цьому використовуються, можуть включати в себе не тільки завдання на визначення тривалості критичного шляху і резерву часу, але і рекомендації про найбільш доцільний розподіл ресурсів.

Для складних сіткових графіків з великим числом подій (вершин) використовують цифрове зображення сітки (8). Так, наприклад, розглянутий нами сітковий графік, який показаний в цифровій формі може бути показаний і у вигляді графа:

Події (вершини)	1	2	3	4	5
Робота (дуги)	(1,-3); (1,-2); (1,-5)	(2,-4);(2,-6)	(3,-4); (2,-6)	(4,-6)	(5,-6)

Цифрове зображення сітки найбільш зручне при аналізі і контролі з допомогою комп’ютерної техніки.

Побудову сіткового графіка починають з встановлення зв’язків між роботами, як правильної технологічної послідовності. Напрямок стрілок, якими зображаються роботи в залежностях приймається зліва направо. Таким чином, номер події, з якої починається робота, завжди менший від номера події, в яку дана робота входить. Всі проміжні події мають як роботу, яка входить в них, так і роботу, яка з них виходить. Винятком є тільки початкова і завершальна події. Початкова подія завжди має №1, а завершувальна визначається загальною кількістю подій. Якщо в процесі побудови графіка в проміжних ланках сітки стрілки робіт утворюють замкнутий контур або цикл, то це вказує на помилку, яка допущена при складанні графіка.

При побудові графіка визначають для кожної роботи найшвидший початок і найпізніший початок, а для кожної події – найшвидше здійснення і найпізніше здійснення. При цьому виходять з найшвидшого з можливих термінів початку роботи або здійснення події і найпізнішого з допустимих термінів закінчення роботи або здійснення подій. Порядковий номер події, найшвидший і найпізніший початок роботи вказують в секторах кружка, яким зображається подія.

Тривалість роботи в днях і кількість робочих вказується під лінією, яка зображає на графіку дану роботу.

На складних сіткових графіках в більшості випадків не присвоюють кожній роботі свій номер, а кодують роботу за номером події з якої вона виходить і в яку вона входить. Так в нашому прикладі робота №1 кодується 1 – 2, робота №2 – 1 – 3, робота №3 – 2 – 6. Тривалість окремих робіт визначається за технологічними картами.

Вихідними матеріалами для складання сіткових графіків електромонтажних робіт (ЕМР) служать: норми тривалості будівництва (СНіП 1.04.03-85) і норми тривалості виконання електромонтажних робіт, які приводяться в Довіднику з монтажу електроустановок промислових підприємств під редакцією Н.С.Мовсесова і А.М.Хромушина і складені на основі єдиних норм і розцінок; директивний термін введення об’єкта в експлуатацію; робочі креслення і кошториси на електричну частину об’єкта; дані наявності ресурсів монтажної організації для виконання комплексних робіт. Дата початку робіт на об’єкті визначається відніманням з директивного терміну (дати) введення об’єкта загальної тривалості в календарних днях робіт, які лежать на критичному шляху. Технологічна послідовність і взаємозалежність робіт визначаються з креслень та окреслюється укрупнена схема сіткового графіка. Разом з тим визначається ступінь деталізації при розбитті сітки на окремі роботи. При цьому виходять з можливості максимального суміщення різних робіт на одному об’єкті, або його частині (підстанції, машинному залі, ділянці цеху, відмітці).

На сітковому графіку вказуються ввідні умови – вводи в події. Вони відображають вимоги, які необхідні для початку робіт (ЕМР), що виходять з даної події: стан готовності будівельної частини, наявність обладнання і матеріалів, укомплектованість монтажних бригад і т.д.

Визначення трудозатрат на виконання ЕМР здійснюють за середнім виробітком (грн./людино-день) або за укрупненими нормативами трудозатрат на основні види ЕМР у фізичних вимірах (100 м. труб, 10 елетродвигунів, 1 трансформатор). За фізичними вимірами трудозатрати визначачаються більш точно ніж за виробітком. При розрахунку трудозатрат враховують перевиконання норм, яке досягнуте на окремих видах робіт, і задане підвищення продуктивності праці.

Розглянемо організацію управління і контролю в процесі виконання ЕМР за сітковим графіком. Якщо на будівництві комплексу створена служба СПУ (сіткового планування і управління), електромонтажне управління подає в оперативно-диспетчерську службу (группу ОДГ) щоденну інформацію про ЕМР, які ввійшли в зведений сітковий графік. Інформацію подають ті особи, які безпосередньо відповідають за виконання робіт. В інформації вказують стан робіт, а також всі можливі зміни в ході роботи і терміни поставки, повне або часткове завершення окремих видів робіт.

Лекція № 3

Матеріали і вироби для електромонтажних робіт