1. Матеріали

При виконанні ЕМР використовується багато матеріалів і виробів різного призначення, які неохідні для виготовлення конструкцій при встановленні обладнання, кріпленні ізоляторів, проводів і кабелів до будівельних конструкцій будівель і споруд, а також для електричної ізоляції і захисту частин електроустановок від шкідливого впливу оточуючого середовища. Для цих цілей промисловість виготовляє різноманітні вироби, які дозволяють індустріалізувати, полегшити і прискорити виконання ЕМР. Матеріали та вироби умовно можна поділити на матеріали та вироби загального та спеціального призначення. Крім того за функціональним призначенням матеріали поділяються на конструкційні, ізоляційні та активні.

Конструкційні матеріали. При виготовленні КРП, щитів, пультів, щитків широко застосовуються конструкції корпусів, які виготовлені з листової сталі. Листи згинають на листозгинних станках, або пресах, придаючи їм необхідний профіль у вигляді кутників, корит, Z-подібних і інших форм.

Листову сталь, а також холодногнуту профільну сталь (кутникову, коритоподібну) і використовують для різних типових опорних конструкцій – рам, кронштейнів, скоб при їх виготовленні в умовах заводу і МЕЗ. Конструкції , які виконані з листової сталі і холодногнутої профільної сталі, як правило, значно легші, менш трудоємкі і більше відповідають вимогам сучасної естетики у порівнянні із зварними каркасними конструкціями, які виконані з фасонної сталі горячого прокату.

Фасону сталь горячого прокату кутникову, швелерну, таврову в даний час застосовують в основному для виготовлення рам і інших підтримуючих конструкцій індивідуального призначення. Полосову і круглу сталь використовують для виконання мереж заземлення і виготовлення простих конструкцій невеликих розмірів.

В РП сітчасті огорожі струмопровідних частин виконують з стальної плетеної одинарної сітки з квадратними ланками розмірами 10 і 20 мм. з дроту товщиною 1 – 2 мм. Металеві і пластмасові труби, гнучкі металеві рукави застосовують в основному для електропроводів різного призначення.

Електроізоляційні матеріали і області їх застосування широко описані в технічній літературі. В даній лекції ми розглянемо лише короткі відомості.

Лаки і фарби при виконанні ЕМР використовують для захисту металевих конструкцій і обладнання від корозії, надання їм належного зовнішнього вигляду відповідного окрасу фаз, маркування, а також для надання та покращення електроізоляційних властивостей деталей електрообладнання і з’єднання проводів і кабелів. Електроізоляційні лаки за хімічним складом основи поділяють на оливні, бітумні, смоляні і ефіроцелюльозні. Лаки, в склад яких входять пігменти, називаються емалями. Пігменти крім надання відповідного кольору забезпечують лаковій плівці велику механічну міцність, покращують теплопровідність і забезпечують добре щеплення з поверхнею, яка фарбується.

Лаки , які виготовляються на основі рослинних олив, мають добрі електроізоляційні властивості, тепло і вологостійкість, а також стійкість до дії олив і розчинників. Проте вони скоро старіють, мають невисоку механічну стійкість і сушити їх треба відносно довго.

Асфальтобітумні лаки не розчиняються у воді та спирті і володіють великою вологостійкістю, але вони недостатньо теплостійкі і нестійкі до дії органічних розчинників, мінеральних і рослинних олив. Для виготовлення лаків на основі смол застосовують в основному штучні (синтетичні) смоли, яким притаманний цілий ряд переваг над природними. Так, плівки лаків на основі фенолформальдегідних смол стійкі до води, бензину і кислот.

Лакофарбувальні матеріали на основі полівінілхлоридних смол волого- , кислото- і лугостійкі, а також стійкі до дії бензину, оливи і спирту. Вони еластичні і негорючі, але недостатньо теплостійкі і не забезпечують доброго щеплювання з металевими поверхнями.

Лаки на основі нітроцелюльози (нітролаки і нітроемалі) термопластичні, волого- та оливостійкі, швидко висихають, але вони не теплостійкі, недостатньо світлостійкі, легко запалюються і мають слабку щеплюваність з металом. Емалі на основі епоксидних смол атмосферо-, тепло-, та хімічно стійкі, еластичні і добре щіплюються з металами та іншими матеріалами.

Електроізоляційні лаки на основі кремнійорганічних смол мають високу теплостійкість, стійкі до дії сонячного світла та озону і мають довготривалий термін служби. Електроізоляційні лаки за технологічним призначенням поділяються на просочуючі, покриваючі і клеючі. Деякі лаки володіють всіма цими властивостями і за технологічним призначенням є універсальними.

Просочуючі лаки мають невелику в’язкість і використовуються для просочування пористої волокнистої ізоляції з метою збільшення її електричної і механічної міцності, теплопровідності і вологостійкості. Такі лаки використовують, наприклад, при накладанні шарів кіперної або тафтяної стрічки на жили кабельних з’єднань і при ремонті обмоток машин і трансформаторів.

Покриваючі лаки застосовують для створення на поверхні ізоляції захисної механічно міцної і водостійкої плівки, а при деяких лаках – також тепло-, масло-, бензино- і хімічно стійкої плівки. Гладка і блискуча плівка запобігає забрудненню і запиленню електроізоляційного матеріалу.

Клеючі лаки застосовують в основному для заклеювання і створення монолітної ізоляції при з’єднанні кабелів із полівінілхлоридною і кіперною стрічкою. За способами сушки лаки поділяються на лаки повітряної (холодної) і пічної (горячої) сушки. Лаки пічної сушки утворюють більш тверду і вологостійку плівку.

При ЕМР, які виконуються на місці будівництва, як правило застосовуються лаки повітряної сушки, а лаки пічної сушки – при ремонті обмоток машин, котушок приладів і інших деталей, які виконуються в умовах МЕЗ. Електроізоляційні емалі застосовують для надання вологостійкості та гладкої поверхні деталям з дерева, гетінаксу та текстоліту в електричних апаратах, а також при ремонті обмоток електричних машин. Емалі загального застосування (емалеві фарби) широко використовують для захисту пофарбованих поверхонь від корозії, для встановленого фарбування фаз і інших цілей. Найбільш часто використовують пентафталеві, перхлорвінілові, кислото- і маслостійкі емалі, а також нітроемалі, які в значній мірі витіснили масляні фарби.

Емалі і масляні фарби поділяють на емалі та фарби для впорядкування виробів, які знаходяться як внутрі приміщень, так і на відкритому повітрі. Вони стійкі до дії атмосферних опадів, сонячного світла і морозу.

Клеї являють собою розчини речовин, які при затвердінні утворюють плівку, що міцно щіплюються з різними матеріалами. Клеї поділяються на природні (столярні, малярські, шпалерні і конторські) та синтетичні (розчини синтетичних смол). При елетромонтажних роботах застосовують тільки синтетичні клеї. Смоли, за здатністю зберігати свою структуру після нагрівання, поділяються на термопластичні і термореактивні. Термопластичні смоли, при розмягчуванні або розплавленні, внаслідок нагрівання чи розчинювання в розчинниках, при охолодженні або випаровуванні розчинників знову стають твердими. При багаторазовому нагріванні і охолодженні смоли зберігають здатність розплавлятися при нагріванні та розчинятися в розчинниках. Термореактивні смоли після першого нагрівання та охолодження при наступному нагріванні не розмягчуються і в розчинниках не розчиняються. В залежності від того, яка смола є основою клею, клеї називаються термопластичними або термореактивними. Термопластичні клеї не витримують високих температур і впливу розчинників, але вони еластичні. З’єднання на цих клеях менш міцні, але стійкі до вібрацій. Термореактивні клеї теплостійкі, стійкі до агресивних середовищ, але більш крихкі при ударах і вібраціях. З термореактивних клеїв найбільше застосування в будівництві мають фенол формальдегідні (БФ-2, БФ-4, БФ-6) і епоксидні (ЕП-1, УПЦ-1, ВК-9, К-115, к-120, К-153, К-168, ПЕД, ПЕД-5, ПЛЕД), з термопластичних – полівінілхлоридні, поліакрилатні (БМК-5, БМК-5КН або “Акрилат”, КНЕ-2/60).