3.2. Збутова та цінова політика

Збутова політика – це поведінкова філософія або загальні принципи діяльності, яких фірма збирається дотримуватись у сфері побудови каналів розподілу свого товару та переміщення товарів у часі та просторі [25, с. 306].

Враховуючи специфіку ВП "Шахта "Червоноградська", то близько 90 % його рядового вугілля відвантажується на ВАТ "Львівська вугільна компанія". Решта видобутого вугілля відвантажується іншим споживачам, чи використовується на власні потреби.

Ціна є грошовим вираженням вартості товару. Роль ціни полягає в тому, що вона повинна покривати витрати на виробництво товарів (послуг) і приносити товаровиробнику гарантований прибуток, забезпечуючи справедливий рівень рентабельності. Функції цін:

1) вимірювально-інформаційна функція полягає у вираженні в єдиній грошовій формі різних за своєю натуральною формою товарів (послуг). Ціна є критеріальним орієнтиром при обґрунтуванні підприємством рішення щодо доцільності і вигідності виробництва визначеного виду товарів (послуг), а також щодо розширення чи скорочення виробництва;

2) розподільна функція передбачає, що за її допомогою здійснюється перерозподіл доходів між товаровиробником і споживачем;

3) стимулююча функція полягає в тому, що ціна має інтенсифікувати виробництво, спрямовуючи його на залучення додаткового капіталу для розширення та розбудови діяльності підприємства;

4) регулююча функція полягає в тому, що ціна коригує попит і пропозицію товарів на ринку, а також визначає взаємини між споживачами і виробниками на рівні встановлення рівноважної ціни [19, с. 392].

В практиці ціноутворення існує досить розгалужена класифікація цін:

- за обсягами реалізації продукції виділяють оптові і роздрібні ціни;

- за якістю виготовленої продукції розрізняють ціни для товарів вищої якості, першого сорту, другого сорту тощо;

- за часом дії розрізняють постійні, тимчасові (на освоювану продукцію), сезонні ціни (відповідно до пори року);

- за територіальною ознакою виділяють єдині (загальнодержавні), місцеві, світові ціни тощо;

- за ступенем урахування в ціні транспортних витрат (франкування цін) [19, с. 392].

За ступенем визначеності розрізняють визначені ціни та ціни, що визначаються. Під визначеною ціною розуміють фіксовану вартість товару. Під ціною, що визначається, розуміють непряме посилання на умови обчислення ціни до моменту здійснення платежу.

За способом фіксації ціни бувають: тверді, періодично тверді, рухливі та плаваючі.

Тверда ціна встановлюється в момент укладення контракту, вона не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від періодичності постачання товару (послуги).

Періодично тверді ціни на товар передбачають встановлення певної фіксованої суми, дійсної на визначений період часу.

Рухлива ціна – це ціна, яка переглядається, якщо ринкова ціна певного товару до моменту його постачання зміниться. Рухливі ціни, на відміну від періодично твердих, за умов істотних змін на ринку передбачають перегляд і коригування на певний відсоток.

Плаваюча ціна – це ціна, обчислена шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін виробничих витрат в період укладання угод (формування портфелю замовлень).

За ступенем оприлюднення розрізняють опубліковані ціни, до яких відносяться довідкові ціни, біржові котирування, ціни аукціонів, ціни фактичних угод, ціни пропозицій окремих фірм та розрахункові ціни.

Взагалі, ціна має враховувати корисність товарів чи суму якісних властивостей, заради яких цей товар придбавається.

Перед встановленням остаточної ціни підприємство повинно розглянути ряд додаткових факторів, зокрема:

- психологію ціносприйняття (престижність товару, вираження цін непарним числом тощо);

- політику цін (ціновий образ підприємства, надання знижок з ціни, реакцію на цінову політику конкурентів);

- вплив ціни на інших учасників ринкової діяльності (оптових і роздрібних торговців, торговельного персоналу, конкурентів, постачальників, державних службовців).

Кожне підприємство самостійно встановлює ціни на свій товар, керуючись сформованою на власний розсуд ціновою політикою.

Суть цінової політики полягає у встановленні на товари фірми таких цін і вмінні так варіювати ними залежно від попиту на ринку, щоб оволодіти його певною часткою, забезпечити намічений обсяг прибутку і вирішувати інші стратегічні та оперативні завдання [34, с. 78].

За даними Пояснюючих записок до річного звіту фінансово-господарської діяльності шахти за 2010 – 2012 роки (Додатки Д, Е, Ж) фактична ціна 1 т готової товарної вугільної продукції ВП "Шахта "Червоноградська" у 2010 році склала 516,46 грн., що на 14,56 грн. (на 2,90 %) більше, ніж було заплановано, при чому, порівняно з попереднім періодом ціна збільшилася на 31,60 %. Крім цього, ціна 1 т рядового вугілля по окремих договорах становила лише 176,11 грн.

У 2011 році фактична ціна 1 т готової товарної вугільної продукції склала 495,54 грн., що на 113,02 грн. (на 18,57 %) нижче, ніж було заплановано, при чому, порівняно з попереднім періодом ціна знизилася на 4,05 %. Ціна 1 т рядового вугілля по окремих договорах становила лише 189,29 грн.

У 2012 році фактична ціна 1 т готової товарної вугільної продукції шахти склала 555,80 грн., що на 97,29 грн. (на 14,90 %) нижче, ніж було заплановано, при чому, порівняно з попереднім періодом ціна збільшилася на 12,16 %. Ціна 1 т рядового вугілля по окремих договорах становила лише 194,50 грн.