Стаття 185. Право на апеляційне оскарження

Апеляційне провадження — це нормативне врегульований комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесуальних дій з перегляду адміністративної справи та судових рішень судів першої інстанції за апеляційними скаргами правомочних осіб щодо оцінки доказів і встановлення фактів у справі чи за­стосування матеріального та процесуального права. Таким чином, в ході апеляційного провадження має місце перевирішення справи, її повторний розгляд по суті в повному обсязі або в частині з прийняттям нового рішення. Наявність можливості апеляційного оскарження судових рішень судів першої інстанції є однією з гарантій здійснення права на судовий захист.

Об'єктом перегляду апеляційним судом може бути як 1) пра­вильність оцінки доказів і встановлення фактів, 2) так і правиль­ність тлумачення та застосування матеріального і процесуаль­ного права адміністративним судом першої інстанції. Таким чином, в порядку апеляційного провадження об'єкт перегляду може складати, як питання факту, так і питання права, тим більше, що вони є тісно взаємопов'язаними.

Цілями апеляції є водночас 1) оскарження рішення 2) та його перегляд для виправ­лення вищестоящим судом помилок суду першої інстанції при вирішенні як питань факту, так і питань права. Законом вста­новлено також межі перегляду судом апеляційної інстанції рі­шень адміністративних судів першої інстанції (ст. 195 КАС України).

Апеляційна скарга може бути подана на всі постанови суду першої інстанції, які не набрали законної сили, а також на ухвали суду першої інстанції, крім винятків, передбачених законом. Постанови адміністративного суду пер­шої інстанції оскаржуються повністю або частково. Це означає, що у випадку, коли суб'єкт оскарження заперечує, наприклад, тільки мотиви постанови суду першої інстанції, він може окре­мо оскаржити в апеляційному порядку мотивувальну частину постанови. Апеляційне оскарження резолютивної частини слід розцінювати як оскарження постанови взагалі.

Правом на апеляційне оскарження у відповідності до ст. 185 КАС України наділені всі особи, на права та обв'язки яких без­посередньо впливає винесене судом першої інстанції рішення. Це всі особи, які мають у справі юридичну заінтересованість, як матеріального, так і процесуального характеру: сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. Сторони наді­ляються правом апеляційного оскарження незалежно від їх особистої участі в розгляді адміністративної справи судом пер­шої інстанції, тому що постанова такого суду ухвалюється від­носно їх особистих прав і обов'язків. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору та треті особи, які не заяв­ляють самостійних вимог на предмет спору, можуть самостійно оскаржити судову постанову в апеляційному порядку або при­єднатися до скарги, поданої іншою особою (ст. 192 КАС Украї­ни). Згідно з законодавством, повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа, отже представники сторін та третіх осіб можуть пода­ти апеляційні скарги самостійно або приєднатися до скарги, поданої іншою особою.

Крім осіб, які беруть участь у справі, правом на апеляційне оскарження наділено також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. При розгляді цього питання треба зазначити, що із загального правила цієї статті є виключення. Так, наприклад,при розгляді справ щодо оскарження нормативно-правових ак­тів, скарги на судові рішення в цій справі таких осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду (ст. 171 КАС України).

2. В літературі є думка про те, що право на апеля­ційне оскарження всіх ухвал адміністративного суду закладає можливість зловживання цим правом з метою затягнути процес — заявляти необгрунтовані клопотання й оскаржувати ухвали про відмову в задоволенні клопотань. Законодавець та­кож визначив, що ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду тільки у випадках, коли це прямо встановлено КАС України. В основному це ухвали, які перешкоджають судовому провадженню у справі або пов'язані зі зверненням рішення суду до виконання. Наприклад, ухвали суду про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у справі (ст. 102 КАС України), ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви можуть бути оскаржені особою, яка подала позовну заяву (ст. 108 КАС України), ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може також бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву (ст. 109 КАС України). Такі ухвали можуть бути оскаржені пов­ністю або частково.

Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеля­ційній скарзі на постанову суду першої інстанції. Так, напри­клад, можливість оскарження ухвали про відкриття прова­дження у справі законом не передбачається, оскільки винесен­ня такої ухвали не перешкоджає правам інших осіб на судовий захист (ст. 107 КАС України), також у випадку, коли суд задо­вольняє клопотання та поновлює або продовжує процесуальний строк, ухвала про це оскарженню не підлягає.

Коло осіб, які можуть оскаржити процесуальні ухвали суду першої ін­станції, значно ширше ніж коло осіб, наділених правом апеля­ційного оскарження постанов адміністративного суду першої інстанції. Це обумовлено тим, що процесуальні ухвали можуть стосуватися не тільки інтересів осіб, які беруть участь у справі, а й інших учасників адміністративного процесу.

Право прокурора на оскарження рішень суду передбачене ст.12 Закону України «Про судоустрій», згідно з якою учасни­ки судового процесу та інші особи у випадках і порядку, перед­бачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.