9.3. Екологічний аналіз

Завданням екологічного аналізу є:

- визначення обсягу можливої потенційної шкоди нав­колишньому середовищу при реалізації проекту;

- прийняття потрібних засобів для запобігання чи пом’якшення цієї шкоди.

Глибина необхідної оцінки впливу проекту на дов­колишнє середовище залежить насамперед від обсягу змін у довколишньому середовищі, очікуваних у зв'язку з проектом. Деякі проекти є безпечними для довколишнього середовища, інші можуть мати негативний вплив на довколишнє середо­вище тимчасового або минущого характеру. Найскладнішим завданням відповідальної за проект особи є вибір тих еколо­гічних або пов'язаних з природними ресурсами наслідків, які слід уключити до аналізу, а також їх кількісний вираз. Треба розглянути кожну проблему, прийняти рішення, ідентифіку­вати важливі наслідки й однозначно висловити свої думки.

Основними принципами екологічного аналізу є:

- оцінка екологічних наслідків проекту;

- урахування взаємозалежних вигод і витрат;

- оцінка екологічних вигод і витрат у варіантах “з проек­том” і “без проекту”;

- оцінка неявних вигод і витрат.

Існує декілька методик оцінки, які застосовують до екологічного аналізу інвестиційних проектів:

1. Оцінка змін продуктивності. Стан довколишнього середовища і природних ресурсів розглядають як фактори виробництва. Зміни цих факторів сприяють змінам продуктивності і/або виробничих витрат, що у свою чергу впливають на зміни цін та обсягів виробництва, які можна спостерігати й вимірювати. Дана методика базується на наступних прийомах:

- оцінка змін продуктивності є продовженням аналізу вигод і витрат. Фізичні зміни виробництва оцінюють на основі використання ринкових цін вхідних і вихідних позицій. Одержані грошові величини вводять у фінансовий аналіз проекту. При цьому необхідно відстежувати і вимірювати наслідки для продуктивності “з проектом” і “без проекту”. Екологічна вартість проекту це не повна шкода, завдана навколишньому середовищу, а лише додатковий негативний ефект;

- оцінка втрати доходу. Цю методику ще називають ме­тодикою «недоодержаного заробітку», вона пов’язана з етичною проблемою оцінки людського життя — про­дуктивність людей використовується як міра екологічних наслідків шляхом дослідження або втрати їх доходів, або медичних витрат унаслідок екологічної шкоди, або одержання вигод від запобігання негативним екологічним наслідкам. У своїй найпростішій формі цей підхід досліджує потік втрат доходу й витрат на охорону здоров'я в результаті негативних екологічних наслідків;

- оцінка альтернативної вартості – цей підхід вимірює те, від чого доводиться відмовлятися з метою збереження.

2. Аналіз ефективності витрат. Метою кількісної оцінки витрат є визначення – чи виправдовують очікувані вигоди відповідні витрати. Окрім екології, аналіз ефективності витрат може застосовуватись і до інших видів соціальних програм.

Оцінка превентивних витрат або витрат на зниження здійснюється на основі оцінки готовності окремих осіб витратитись на зниження шкідливих впливів на них самих чи на екологію. Слід відзначити, що методика ефективності витрат вивчає прямі витрати на задоволення певних вимог, підхід превентивних витрат досліджує фактичні витрати для визначення тієї ваги, якої люди надають певним екологіч­ним наслідкам.

При виборі інвестиційних проектів розглядають такі підходи, які можуть визначати рівень впливу проектів на довколишнє середовище:

1. Використання так званих «сурогатних» цін. Результати багатьох видів впливу довколишнього середовища не ма­ють грошового виразу (чисте повітря, соціальні перспекти­ви, приємна обстановка). Проте в певних випадках можна опосередковано оцінити вплив як імпліковану цінність на товар або послуги, що стосуються довколишнього середовища, через сплачувану на ринку ціну за продукцію чи послуги іншого роду, що існують на ринку.

2. Визначення вартості землі.

3. Диференціація заробітної плати. Цей підхід базується на наступному допущенні - в умовах абсолютної конкурентної рівноваги попит на трудові ресурси є вартістю граничної продукції праці робітників і пропозиція праці змінюється залежно від стану умов роботи та життєвих умов у даній місцевості. Тобто, щоб забезпечити наявність пропозиції трудових ресурсів на забруднених територіях або в професіях, пов’язаних з підвищеним рівнем ризику, необхідно стимулювати їх вищою оплатою праці.

4. Оцінка транспортних витрат.