13.Моделі поведінки органів влади у пол. Оподаткування.

Основними джерелами фін. ресурсів у країнах з розвинутою економікою є доходи за рахунок оподаткування,надходження за рахунок держ. кредитів,плата за надані органами влади сусп.послуги,емісія грошей.

Згідно економіста Майкселла управління податками передбачає здійснення таких основних заходів як:

1.підготовка переліку об’єктів оподаткування,що є базою для управління будь-якою податковою структурою

2.оцінка володіння базою оподаткування окремими платниками для визначення потенційних обсягів сум податків

3.розразунок та збирання платежів

4.аудиторські перевірки дотримання платниками податків податкового законодавства у с-мі добровільного дотримання вимог

5.подання скарг або протестів у випадку порушень подат. службами

6.примусове стягнення податків з недобросовісних платників

В країнах заходу виділяють такі концептуальні моделі поведінки органів влади щодо питань оподаткування як:

1.теорія Левіафан «оподаткування»-розроблена Брененом та Бюнекеном і передбачає можливості максимізації доходів бюджету податк. методом при цьому органи влади не підлягають жодним обмеженням окрім законодавства,а для платників податків передбачено с-му жорстких обмежень

2.теорія демократичного оподаткування,яка передбачає закріплення структури податків у основних законодавчих актах,а рівень оподаткування визнач. виборцями через с-му політичних процедур

3.теорія еволюційного оподаткування згідно якої при формув. бюджетної та податкової політики органи влади немають формальних обмежень,але платники податків можуть користуватися так званими еміграційними правами.

14.Теорія управління держ. Видатками

Державні видатки є одним з головних інструментів органів влади для впливу на д-сть держ. сектору ,забезпечення збалансованого розвитку окремих територій.Останні десятиріччя у країнах заходу спостерігається зростання частки держ. видатків у ВВП,що пояснюється демографічними процесами ,політ. впливами,економ. кризами,технолог. змінами,інфляцією тощо.

Виділяють такі теорії зростання держ. видатків:

1.закон Вагнера «Про зростання активності держави»,який базується на дослідженні у процесі індустріалізації та урбанізації,оскільки підвищення щільності населення в містах посилює соц.. питання,що змушує втручатися органи влади в ці процеси

2.гіпотеза Пікока та Вайзмена «Про ефект заміщення» твердить про те ,що масштабні кризи посилюють терпимість населення до вищих норм оподаткування для вирішення цих проблем

3.теорія Віленського «Про державу добробуту»,яка стверджує про те що у процесі економ. зростання органи влади знаходяться під постійним політичним тиском щодо вирівнювання доходів у суспільстві

4.теорія Бельцелана Про рівність багатства та доходу»

5.фіскальна ілюзія при якій незнання економ. процесів не дозволяє платникам податків усвідомлювати реальний тягар оподаткування їх доходу або багатства.

15.Методи аналізу державних програм видатків

В країнах заходу більшість видатків органів влади здійснюється у формі спец. бюджетних програм,які можуть аналізуватися за допомогою таких методів:

1.аналіз суспільних втрат чи переваг

2. аналіз витрат та результативності

3. аналіз витрат та корисності

При аналізі сусп.. втрат та переваг часто здійснюється оцінка як ринкових так і неринкових товарів або послуг виділяють такі етапи аналізу сусп.. втрат чи переваг:

1.визначення альтернативних варіантів для аналізу

2.складання переліку витрат та переваг ,їх кількісна і вартісна оцінка

3.порівняння втрат та перваг і прийняття рішення щодо реалізації проеклу.

При цьому аналізі втрат та переваг оцінюються прямі та непрямі витрати,грошові та нематеріальні втрати чи переваги,абсолютні витрати,альтернативні,граничні витрати.При визначенні та оцінці переваг чи вартості держ. послуг викор. 3 методи:

1.метод проміжного товару,який показує оцінку вартості граничного продукту за умови оцінки рівня збільшення доходу користувача від держ. послуг

2.метод зниження витрат,який показує оцінку суми яку особа готова заплатити для зниження витрат завдяки сусп.. послузі

3.метод прямої оцінки,який передбачає безпосередній підрахунок ціни для споживачів на основі ринкової інформації.