Реакція утворення роданіду заліза.
Ця
реакція базується на нагріванні ціанідів
з розчином полісульфіду амонію, внаслідок
чого утворюється роданід, при добавлянні
до якого розчину хлориду залі за (III)
виникає
криваво-червоне забарвлення:
Виконання реакції. До 2—3 мл досліджуваного розчину добавляють 3—5 крапель 20 %-го розчину полісульфіду амонію і суміш упарюють на водяному огрівнику до невеликого об’єму. До упареної рідини краплями добавляють 8 %-й розчин соляної кислоти до кислої реакції (за лакмусом), потім добавляють 1 краплю 10 %-го розчину хлориду заліза (III). Виникнення криваво-червоного забарвлення свідчить про наявність ціанідів у розчині. При збовтуванні забарвленого розчину з діетиловим ефіром забарвлення переходить в ефірний шар. Границя виявлення — 10 мкг синильної кислоти в 1 мл.
Реакція
утворення бензидинової сині.
Солі
міді (II)
з
ціанідами
утворюють диціан (CN)2,
при взаємодії якого з водою виділяється
кисень, що окислює бензидин. Продуктом
окислення бензидину (/) є бензидинова
синь :
I
II
IВиконання реакції. Для цієї реакції використовують індикаторний папірець, змочений сумішшю розчинів ацетату міді й бензидину.У колбу вносять 2—3 мл досліджуваного розчину, до якого добавляють 1 мл 10 %-го розчину винної кислоти. Колбу відразу закривають корком, до якого прикріплений вологий індикаторний папірець. Потім колбу нагрівають кілька хвилин на водяному огрівнику. При наявності синильної кислоти або її солей у пробі папірець синіє
Реакція з пікриновою кислотою.
При
добавлянні пікринової кислоти і лугу
до ціанідів утворюється сіль ізопурпурової
кислоти, яка має червоне забарвлення:
Виконання реакції.
До 1 мл лужного дистиляту добавляють 1 мл 0,5 %-го розчину пікринової кислоти і злегка нагрівають на водяному огрівнику. При наявності ціанідів розчин набуває червоного забарвлення. Подібне забарвлення з пікриновою кислотою дають і деякі інші речовини (альдегіди, ацетон, сульфіти та ін.). Виявлення ціанідів методом мікродифузії. Синильну кислоту та її солі можна виявити методом мікродифузії, основаному на реакції з піридином і барбітуровою кислотою.
.Тема:. Формальдегід
Формальдегід (альдегід мурашиної кислоти) — газ, добре розчинний у воді, з гострим специфічним запахом. Водний розчин, що містить 36,5—37,5 %, формальдегіду, називається формаліном. Формальдегід утворюється при неповному згорянні метану, окисленні метилового спирту тощо. Формальдегід, який при кімнатній температурі є газом, легко полімеризується з утворенням пара формальдегіду. Відомо кілька продуктів полімеризації формальдегіду. Один з полімерів формальдегіду називається триоксиметиленом (СН2О)3. Він має температуру плавлення 63—64 °С. У водних розчинах з формальдегіду утворюється параформальдегід. Він належить до поліоксиметиленів, які є продуктами полімеризації значно більшої кількості молекул формальдегіду. Параформальдегід при нагріванні, особливо при наявності кислот, частково деполімеризується з утворенням формальдегіду. Формальдегід ізолюють з біологічного матеріалу перегонкою з водяною парою. Однак за допомогою цього методу переганяються незначні кількості формальдегіду Вважають, що формальдегід у водних розчинах перебуває у вигляді гідрату (метиленгліколю), який важко переганяється з водяною парою:НСНО + НОН СН2 (ОН)2.