Реакція відновлення іонів срібла.

З аміачного розчину солей срібла формальдегід виділяє металічне срібло:2 [Ag (NH₃)₂]⁺ + НСНО + Н₃О 2Ag + HCOО^- + 3NH₄⁺+ NH₃. Виконання реакції.

У ретельно очищену від жиру пробірку вносять 5 крапель 1 %-го розчину нітрату срібла і краплями добавляють 10 %-й розчин аміаку до розчинення осаду гідроксиду срібла, що утворився. До цього розчину добавляють 1 мл досліджуваного розчину, потім суміш обережно нагрівають на полум'ї пальника. При наявності формальдегіду спостерігається утворення «срібного дзеркала». Ця реакція успішно відбувається при рН = 8...9. Нагрівання пробірки повинно бути помірним. При високій температурі «срібне дзеркало» не утворюється, а випадає бурий осад срібла. Крім формальдегіду цю реакцію дають і деякі інші відновники.

Реакція з реактивом Фелінга.

При нагріванні реактиву Фелінга з формальдегідом випадає осад оксиду і гідроксиду міді. Оксид міді (І) має червоне забарвлення. Забарвлення гідроксиду міді (І) залежить від розміру частинок. Дуже дрібні частинки мають голубувато-зелене забарвлення, а великі — червоне. Тому при взаємодії ре активу Фелінга з відновниками в переважній більшості випадків ви падає жовтий або червоний осад. У реактиві Фелінга, що є сумішшю сульфату міді, лугу та сегнетової солі, мідь входить до складу комплексного іона

Виконання реакції.

1 мл досліджуваного розчину вносять у пробірку, туди ж добавляють 1—2 краплі 10 %-го розчину гідроксиду натрію до лужної реакції (за лакмусом), а потім — 2—3 краплі реактиву Фелінга. Рідину інтенсивно збовтують і нагрівають на полум'ї газового пальника. Утворення жовтого або червоного осаду свідчить про наявність формальдегіду в досліджуваному розчині. Ця реакція не специфічна. Крім формальдегіду її дають і інші альдегіди аліфатичного ряду. Приготування реактиву (див. додаток 1, реактив 42).Виявлення формальдегіду методом мікродифузії.

Тема:Метиловий спирт

Метиловий спирт (метанол) — безбарвна рідина (т. кип. 64,J5 °С, густина 0,79), що змішується в будь-яких співвідношеннях з водою та багатьма органічними розчинниками. Метиловий спирт отруйний, горить блідо-голубим некіптявим полум'ям. З хлоридом кальцію дає сполуку СаС1₂ • 4СН₃ОН, а з оксидом барію утворює кристали ВаО 2СН₃ОН. Метиловий спирт за запахом і смаком майже не відрізняється від етилового. Відомі випадки отруєння метиловим спиртом, випадково вжитим замість етилового. У вільному стані в природі метиловий спирт майже не трапляється. Поширені його похідні — ефірні олії, складні ефіри тощо. Раніше метиловий спирт добували сухою перегонкою деревини. То му й дотепер неочищений метиловий спирт, одержаний сухою перегонкою деревини, називають деревним спиртом. Нині використовується кілька промислових синтетичних способів добування метилового спирту.

Застосування. Дія на організм.

Метиловий спирт широко використовують у промисловості як розчинник лаків, фарб, як вихід ну речовину для добування хлористого метилу, диметилсульфату, формальдегіду та ряду інших хімічних сполук. Він застосовується для денатурації етилового спирту, входить до складу антифризу. Метиловий спирт може потрапляти в організм через травний канал, а також з повітрям, що вдихається, в якому знаходиться пара цього спирту. В незначних кількостях метиловий спирт може проникати в організм через шкіру. Токсичність метилового спирту залежить від обставин отруєння та індивідуальної чутливості організму. Під впливом метилового спирту відбувається ураження сітківки ока та зорового нерва, іноді настає невиліковна сліпота. Виникнення сліпоти ряд авторів пояснюють дією не метилового спирту, а його метаболітів (формальдегіду та мурашиної кислоти). Метиловий спирт порушує окислювальні процеси та кислотно-основну рівновагу в клітинах і тканинах. В результаті цього виникає ацидоз. Отруєння метиловим спиртом у ряді випадків закінчується смертю. Небезпека появи сліпоти виникає вже після вживання 4—15 мл метилового спирту. Смертельна доза прийнятого всередину метилового спирту становить 30—100 мл. Смерть настає в результаті зупинки дихання, набряку головного мозку та легень, колапсу або уремії. Місцева дія метилового спирту на слизові оболонки виявляється сильніше, а наркотична дія — слабше, ніж етилового спирту. Одночасне надходження метилового і етилового спиртів в організм зменшує токсичність метилового спирту. Це пояснюється тим, що етиловий спирт зменшує швидкість окислення метилового спирту майже на 50 %, а отже, знижує його токсичність. Метаболізм.

Метиловий спирт, що надійшов в організм, розподіляється між органами і тканинами. Найбільша кількість його накопи чується в печінці, потім у нирках. Менша кількість цього спирту нагромаджується в м'язах, жирі та головному мозку. Метаболітом метилового спирту є формальдегід, який окислюється до мурашиної кислоти. Частина цієї кислоти розщеплюється на оксид вуглецю (IV) і воду. Деяка кількість метилового спирту, що не зазнав метаболізму, виділяється з повітрям, що видихається. Він може виділятися з сечею у вигляді глюкуроніду. Однак з сечею можуть виділятися і невеликі кількості незміненого метилового спирту. Метиловий спирт окислюється в організмі повільніше, ніж етиловий. Роблячи висновок про отруєння метиловим спиртом, слід мати на увазі, що в організмі (в нормі) може міститися 0,01—0,3 мг % метилового спирту і близько 0,4 мг % мурашиної кислоти.