Висновок

Фіточаї є невід’ємною складовою харчування сучасної людини, проявляють не тільки оздоровчо-профілактичну дію, але мають і лікувальний ефект.

Список використаних джерел

1. Белоречки А.Д. Тонизирующие напитки в нашем доме / А.Д Белоречки, Н.А. Джелепов. – София: Техника, 1976. – 160 с.

2. Бомба М.Я., Лотоцька-Дудик У.Б., Максимець О.Б. Фіточаї: Довідник.- Львів: Сполом, 2010. - 64с.

3. Бруннек Н.И. Напитки здоровья и бодрости / Н.И. Бруннек, Г.Н. Ловачева. – М.: Экономика, 1986. – 144 с.

4. Бруннек Н.И. Технология приготовления напитков / Н.И. Бруннек, А.Т. Мороз, Г.Н. Ловачева. – М.: Экономика, 1980. – 96 с.

5. Лотоцька-Дудик У.Б. Оздоровча дія фіточаїв // Оздоровчо-профілактичне харчування як запорука безпеки туризму: Матер. Наук. Семінару / За ред. д.с.г.н., професора М.Я. Бомби. – Львів: ЛІЕТ. 2009. - С. 4-10.

Грик О., Тишковець Н., Зубрицька Х., Мосюк К., ст. гр. ТОПХ-11,

Івашків Л.Я., к.б.н., доц.

Майстер-клас "Китайська чайна церемонія"

Чайна церемонія - це перетворений на ритуал процес заварювання чаю і чаювання, поширений в азійських країнах. З'явившись спочатку як одна з форм практики медитації ченців-буддистів, вона стала невід'ємним елементом японської культури, тісно пов'язана з багатьма іншими культурними явищами.

Історія чайної церемонії бере свій початок у VIII столітті. Батьківщиною чайного дерева вважають Китай. Саме китайці звернули увагу на здатність відвару з листя надавати тонізуючу дію на організм людини і першими почали вирощувати цю рослину. Перші згадки про чай зустрічаються в китайських рукописах. В VIII столітті Лу Юєм був створений знаменитий ”Трактат про чай”. В ньому вперше подано системний опис чайної церемонії, міститься комплекс знань про вирощування, обробку, інструменти і техніку чайної церемонії, а також традиції чаювання в Китаї. Ще за його життя цей твір став класикою. У цьому каноні чай виступає не просто напоєм, а об’єктом духовної практики. Сам автор попереджає, що «якщо довго пити чай стаєш окриленим». У Китаї чай цінували як лікарську рослину, що знімає втому і допомагає від багатьох хвороб, і навіть використовували при медитації. У XV столітті сформувалися основи чайної церемонії.

Створена концепція чаювання була заснована на чотирьох принципах:

• природність і спокій;

• нечисленне і просте убрання;

• начиння відповідно до віку гостя;

• незворушність і безтурботність.

Розквіту мистецтво чаювання досягло в XVI столітті. Але після того, як Японія відкрила свої кордони для західного світу, чайна церемонія поступово стала втрачати популярність. Наприкінці XIX століття вона знову вступає в смугу розквіту та стає більш демократичною. Якщо раніше в ній могли брати участь тільки чоловіки, то тепер серед майстрів чаю з'являється все більше жінок.

Розрізняють два види чайної церемонії: китайську та японську. Китайська чайна церемонія є шляхом до самого себе, до самодосконалості. Визначальний вплив на стилістику китайської церемонії мало даоське вчення, а на японську – конфуціанське. У Китаї основна увага спрямована на вивчення цілющих властивостей чаю, на способи його вирощування, обробки, збереження і готування, у Японії – на форму самого дійства.

Відмінності пояснюються і різним трактуванням терміна „гармонія”. Якщо в Китаї поняття гармонії мислиться як рівновага між Інь-Янь, між духовним та матеріальним, то в Японії як створення особливої атмосфери між людьми.

Якщо китайська чайна церемонія припускала відкритий простір (сад або відкритий тип павільйону), то японська традиційно відбувалася в закритому приміщенні.

У Китаї чайний ритуал став засобом проведення дозвілля, відпочинку від повсякденних турбот, у Японії – засобом моделювання соціального спілкування.

У поєднанні зі строгою системою передавання знання і спадкоємності династії в Японії протягом століть зберігалася модель чайної церемонії. У Китаї, з вільнішими формою і передачею навчання, чайна церемонія була забута, а потім чайне дійство набуло нового рівня розвитку. У Китаї простежується послідовний перехід від концепції чаювання як медичного засобу до чаювання як утечі від світу, а пізніше – до чаювання як засобу проведення дозвілля. В Японії демонструється перехід від чайного ритуалу як форми медитації до моделі соціального спілкування а на завершення – як до засобу естетичного й етичного виховання.

Для проведення чайної церемонії використовують китайський чай. У Китаї є шість класифікацій чаю (сорт чаю залежить від міри ферментації - процесу окислення соку в чайному листі):

• Білий чай;

• Зелений чай;

• Жовтий чай;

• Улун;

• Червоний чай;

• Пуер.

Найціннішим вважається в Китаї білий чай. Білі чаї це неферментовані чаї. При їх виготовленні використовують найпростіший технологічний ланцюг - зірване листя відразу висушують, і чай готовий (на відміну від листя для зеленого чаю, яке перед сушкою скручують, щоб витиснути сік). Чайний лист не скручується і залишається у своїй природній формі. Необхідно ретельно дотримуватися правильного температурного режиму, тому що занадто висока температура уб'є ніжний смак чаю, а занадто низька - зробить його прісним. Оскільки всі процеси робляться вручну, особливо цінується досвід і душевний стан людини, що працює з чаєм. Білі чаї виробляються в порівняно малих кількостях і є дуже дорогими. Це насамперед пов’язано з тим, що для білого чаю використовують лише бруньки, або перші листочки з брунькою. Інша причина надзвичайної елітності білого чаю – історична. В усі часи такий чай пили лише імператори – простим людям він був недоступний. Його і зараз називають «імператорським». Китайською білі чаї називають – «Бай Хао», тобто «білий пух». Це пов’язано з тим, що саме брунька і найніжніші перші листочки чаю вкриті білим пушком, який зберігається завдяки делікатності обробки, яку проходить білий чай. Заварювати всі білі чаї треба обов'язково м'якою і не дуже гарячою водою (50-70º С).

Дослідження учених університету Орегону США довели антиракові властивості білого чаю, які вище, ніж у зеленого і чорного сортів. Надзвичайно багатий білий чай вітамінами (особливо С і В₁), сприятливо впливає на травлення, серцево-судинну систему, зміцнює імунну систему, нормалізує кров'яний тиск, захищає від вірусів і бактерій. Окрім цього, завдяки наявності вітаміну Р він зміцнює стінки судин (тому цей чай надзвичайно корисний для жінок, що страждають від проблем з кровообігом в ногах). А за захистом від вільних радикалів йому теж немає рівних: антиоксидантні властивості цього чаю в два рази вище, ніж у зеленого чаю.

Проте, найчастіше для чайної церемонії використовують улуни та пуери.

Улун - бірюзовий чай (кит. «Темний дракон») - це напівферментований чай. Улун також називають «цин ча», що можна перекласти як бірюзовий, вугільно-чорний, синьо-зелений.

Виробляється в Китаї в трьох місцях: на півдні і півночі Фуцзяні, провінція Гуандун і на острові Тайвань. На півдні Фуцзяні і на Тайвані виробляють слабо ферментовані улуни (менше 50 % ферментації), на півночі Фуцзяні і Гуандуні - сильно ферментовані (більше 50 % ферментації) улуни. Кращий час збору такого чаю - осінь, тоді чай збалансований за ароматом і смаком, весняні - поступаються, такі чаї пахучі, але не достатньо глибокі.

Улуни виготовляються, зазвичай зі зрілих листків, зібраних з дорослих кущів. Зібране листя зав'ялюють на сонці протягом півгодини-години. Потім підсушені листки укладають товстим шаром в кошики і поміщають в тінь для ферментації. Ключовим моментом у приготуванні є те, що під час ферментації листя кожну годину акуратно перемішують і розминають, при цьому намагаючись не ламати.

Характерні особливості технології обробки улунів дають можливість досить легко визначати справжність чаю - справжній улун завжди цільнолистовий, в ньому не повинно бути ламаних листків, крихти, пилу, а його листя, що розгортаються в процесі заварювання, мають характерний вигляд - краї темні, як у листа чорного чаю, а листові прожилки і деяка частина листа в середині зелені та зберегли свою структуру і міцність.

Заварюють улуни залежно від ступеня ферментації: менш ферментовані улуни не надто гарячою водою 60-80°, більш ферментовані можуть заварюватися при температурі до 90 °. Найкраще заварювати чай в чайниках з ісинської глини, їх роблять спеціально з товстими стінками для такого чаю, щоб створити добре температурне середовище для його розкриття. Такі чайники зазвичай малого розміру, на третину чайника засипають чай, дві третини - води. Заливають окріп і зливають настій близько семи разів. Але це усереднене значення за кількістю заварки, чай може бути різним за обсягом і вагою. Найчастіше беруть 4 грами на 150 мл води при заварюванні в чайнику або в гайвані. Такий чай також можна заварювати в звичайних порцелянових чайниках як звичайний чай, тобто 1 чайна ложка чаю на одну людину + 1 на чайник.

Крім своїх чудових смакових і естетичних якостей, улунські чаї добре впливають на фізичне і психічне здоров'я. При регулярному їх вживанні у огрядних людей знижується вага, поліпшується фігура (сполуки поліфенолу, що містяться в чаї Улун, розщеплюють і виводять жир з організму людини, ефективність цього процесу в уланських чаях краща, ніж у будь-якого іншого чаю). Тому чай Улун є винятковим природним засобом схуднення.

Пуер - постферментованний чай. Виробляється в основному в Юньнані (КНР), але також в декількох інших районах Китаю, Таїланді (дуже рідко), В'єтнамі, Лаосі і Бірмі.

Відрізняється специфічною технологією виробництва: зібране листя, оброблене до рівня зеленого чаю, піддають процедурі ферментації - природному або штучному (прискореному) старінню. Чай Пуер в Китаї визначається як «темний» (але не чорний). Його основна відмінність полягає в дозріванні не під дією власних ендогенних ферментів (як у випадку чорного чаю), а в результаті зовнішніх факторів, включаючи мікроорганізми. На відміну від інших чаїв, пуер з часом не псується, а поліпшується в смаку.

Французькі дослідники з'ясували, що пуер сприятливо впливає на хімічний склад крові, знижуючи його в'язкість, а також на рівень холестерину і глюкози в ккрові. Тому він рекомендується людям, які хворіють на цукровий діабет, атеросклероз. Також, пуер сприятливо впливає на центральну нервову систему людини: він може бути тонізуючим або заспокійливим, залежно від вихідного стану.

На думку цінителів чаю пуер, він сприяє перетравленню жирної їжі і покращує стан травного тракту в цілому, чудово втамовує спрагу, допомагає впоратися з похміллям і харчовими отруєннями.

Протипоказанням до вживання цього чаю є те, що пуер не рекомендовано пити натщесерце, оскільки він може спричинити надмірне виділення шлункового соку, печію та різі. Літнім людям небажано пити пуер ввечері, перед сном.

Без пуеру та улуну не обходиться жодна китайська чайна церемонія. Китайська чайна церемонія популярна не тільки в Китаї, але і далеко за його межами, й на даний час є популярною послугою розваг серед туристів, її замовляють у багатьох закладах ресторанного господарства, як на двох осіб, так і на групу, й навіть для дітей. Може ця послуга також бути виїзною й проводитись майстрами чаю на лоні природи.

З китайського "Гун Фу Ча" перекладається як «вища майстерність чаю». Мистецтво приготування і пиття чаю допомагає людям налаштуватися на споглядальний стан, забути про повсякденну метушливість і поділитися з іншими спокоєм і душевною рівновагою. Час чайної церемонії - приблизно півтори-дві години, а то й більше.

На Сході кажуть: «Коли ти п'єш чай, ти витончуєш своє сприйняття». Тому під час чайної церемонії вчаться вловлювати ці нотки і ставати більш чутливими світу, до себе.

Для "Гун Фу Ча" потрібно спеціальний посуд: посудина для зберігання чаю, чайна дошка з піддоном для збору води, спиртівка або пальник, чайник для підігріву води, посудина для знайомства з чайним листям, заварювальний чайник, ситечко, посудина для розливання чаю, чайні пари (піала + висока чашка), інструменти (ложка, голка, щипці, воронка і пензлик), рушник.

Перша умова китайської чайної церемонії - добрий чай сорту улун.

На другому місці за важливістю після чаю знаходиться вода. Китайські майстри використовували (і продовжують використовувати) воду з гірських джерел.

Проводити чайну церемонію необхідно без думок - як творець простору, в якому є тільки Ви і чай. Вища майстерність ритуалу - коли Ви не вносите в нього ніякі думки і почуття. Не можна готувати чай, коли погано на душі - чай запам'ятовує цей стан і передає тому, хто п’є чай.

У церемонії "Гун Фу Ча", використовуються чайні пари, що символізують Інь і Янь - чоловіче і жіноче начало.

Починається чайна церемонія з виставляння посуду на чабань - чайний столик.

Першим виходить імператор - це чайник. Чайники-заварники - чаху - традиційно виготовляються з ісинської глини, хоча зустрічаються і вироби із глазурованої кераміки, каменю, порцеляни, дорогоцінних металів. Завдяки пористості глини аромат чайного напою наче вбирається в стінки чайника.

За імператором виходить його тура - чаша чахай (також її називають море чаю або чаша справедливості). Потім виходять його дари - це сам чай у чаші чахе (її ще називають пелюсткою лотоса), й останніми – його війська - вузька і широка чаші.

Дві чашки в чайної церемонії недарма. Висока і низька чашки символізують єдність Янь і Інь - чоловічого і жіночого начал, неба і землі. Висока чашка - вен сян бей - символізує чоловічий аспект світу - вона слугує для вдихання аромату, низька чашка - чан бей - символізує жіночий аспект - «земне», відповідає за смак і колір чаю).

Чайна церемонія починається зі знайомства з чаєм - треба вдихнути аромат сухих чайних листків, які є в чаші чахе (потрібно парою з рота дихнути на чай, а потім вдихати аромат чаю). Отже, не тільки ми знайомимось з чаєм, але і чай знайомиться з нами). Чахе слід тримати двома руками, зігрітий теплом рук і диханням чай краще розкриває свій аромат. Також, двома руками тримаючи, слід передавати іншому учаснику церемонії для ознайомлення з ароматом чаю, це символізує повагу до нього. Вважається, що знайомство із ароматом чаю в чайній церемонії є дуже важливим, оскільки його аромат під час церемонії буде постійно змінюватись.

Весь посуд для чаювання прогріваємо гарячою водою. Спочатку гарячою водою прогрівають чайник, потім чахай (чашу справедливості), чайні пари (низькі та високі чашки - чан бей і вен сян бей.

У прогрітий чайник з чахе пересипаємо чай. Ця дія називається входженням чорного дракона в Замок і заливаємо гарячою водою (близько 70-80 градусів). Перша заварка не п'ється, а одразу зливається (тільки для перів та улунів), її також використовують для прогрівання посуду й для повнішого розкриття смаку й аромату самого чаю, таким чином з чаю змивається пил і він пробуджується.

Наливається вода в чайник ще раз. Її слід наливати з великої висоти (для «дихання» води). Таким чином вода заряджається доброю енергією.

У Китаї говорять, що потрібно лише почути два удари серця, а потім відразу ж переливати чай в чахай - чашу справедливості.

У чаші справедливості чайний настій перемішується і стає однаковим для всіх – справедливо і чай стає однаково насиченим.

З чаші справедливості чай наливаємо в високу чашечку, яку накриваємо другою, невисокою чашкою (піалою). Потім плавним, швидким і впевненим рухом міняємо чашки місцями – перевертаємо. Чашу вень сян бей потрібно піднімати трьома пальцями – кігтями дракона, тримаючи руку в повітрі, потрібно зробити дев’ять сплескувань, завдяки чому людина опускає свою свідомість у тіло, заспокоюється та стає уважною.

Все як у давньокитайській символіці Інь-Янь - високе і низьке, повне і порожнє постійно міняються місцями, перетікають один в одного. Процес перевертання чашок в черговий раз нагадує нам, що все рухається і перетікає одне в інше.

З чаші вень сян бей, що символізує чоловіче начало, вдихають аромат чаю. При цьому бажано закривати очі. У міру того, як чаша охолоджується, змінюється аромат чаю.

Також казали, що аромат чаю і сам чай, як мудрець, який постійно говорить і коли людина відчуває, що ось-ось почує істину, мудрець замовкає, так само і аромат чаю нагадує нам щось із нашого життя, але не говорить до кінця що це. Казали, що аромат чаю примушує людину згадати усе найкраще зі свого життя, розвиваючи доброчесність.

Таким чином, з високих чаш вдихають аромат, а п'ють чай з низьких чаш, бажано їх тримати трьома пальцями - кігтями дракона.

П’ючи чай, слід ковтнувши його наче «розкласти» на язиці від кореня до кінчика. У різних частинах язика знаходяться різні смакові рецептори, тому, щоб відчути смак чаю, його потрібно потримати на язиці, а потім зробити ковток.

Казали, що в чаї є чотири якості, за якими потрібно слідкувати:

1. Аромат чаю;

2. Смак чаю;

3. Колір настою;

4. Післясмак.

З кожною новою заваркою чай змінюється, поступово розкриваючи свої чудові грані - аромату, смаку, кольору, післясмаку. Коли перша чаша чаю є випитою, всю процедуру повторюють - до тих пір, поки чай не втратить свій смак і аромат (до 7-10 разів). При повторних заливках можна збільшувати час настоювання чаю.