1 . Пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять, мова).

Як людина, так і тварини мають спільні вродженими елементарними здібностями пізнавального характеру, які дозволяють їм сприймати світ у вигляді елементарних відчуттів (у високорозвинених тварин - і у вигляді образів), запам'ятовувати інформацію.  Всі основні види відчуттів: зір, слух, дотик, нюх, смак, шкірна чутливість і ін - з народження присутні у людини і тварин. Їх функціонування забезпечується наявністю відповідних аналізаторів.

Але сприйняття і пам'ять розвиненої людини відрізняються від аналогічних функцій у тварин і новонароджених немовлят. Ці відмінності проходять відразу по декількох лініях.

По-перше, у людини в порівнянні з тваринами відповідні пізнавальні процеси володіють особливими якостями: сприйняття - предметністю, константності, свідомістю, а пам'ять - довільністю і опосередкування (застосування людиною спеціальних , культурно вироблених засобів запам'ятовування, зберігання та відтворення інформації). Саме ці якості набуваються людиною за життя і розвиваються далі завдяки навчанню.

По-друге, пам'ять тварин в порівнянні з людиною обмежена.  Вони можуть користуватися у своєму житті тільки тією інформацією, якої набувають самі. Наступним поколінням собі подібних істот вони передають лише те, що якось закріпилося спадково і відбилося в генотипі. Решта набутих досвід при догляді тварини з життя виявляється безповоротно втраченим для майбутніх поколінь.

Інакше йде справа у людини. Його пам'ять практично безмежна. Він може запам'ятовувати, зберігати і відтворювати теоретично нескінченна кількість інформації завдяки тому, що йому самому немає необхідності всю цю інформацію постійно пам'ятати і тримати у своїй голові. Для цього люди винайшли знакові системи та засоби для запису інформації. Вони можуть не тільки записувати і зберігати її, але також передавати з покоління в покоління через предмети матеріальної та духовної культури, навчання користуванню відповідними знаковими системами та засобами.

Будь-яка група, для того щоб вижити, повинна володіти засобом, яке дозволяло б її членам спілкуватися між собою, спрямовувати та координувати дії кожного з них.

Майже у всіх видів тварин є способи передачі інформації, за допомогою яких кожна особина може повідомляти інших представників свого виду про небезпеку, привертати увагу потенційного шлюбного партнера або забороняти проникнення на свою територію. Ці сигнали, однак, завжди пов'язані з тією або іншою поточною ситуацією. Мабуть, ні одна тварина, крім людини, не здатна передавати інформацію, що не відноситься до даного моменту. Тільки людські істоти можуть за допомогою слів повертатися в минуле, роблячи доступним пізнання давніх подій, а також повідомляти заздалегідь про деякі події або дії, відбудуться наступного, або необхідних кроків для їх здійснення.

Дослідники ще не дійшли єдиної думки про те, в який саме момент виник мову. Деякі автори вважають, що це відбулося дуже давно, можливо 2 млн. років тому, в епоху, коли Нотo habilis виготовляв свої перші знаряддя. Різноманітність цих знарядь і передача відповідних навичок були б неможливі без мови.

Особливості взаємовідносин тварин один з одним і визначають особливості їх «мови». Як відомо, спілкування тварин нерідко виражається в тому, що одна тварина впливає на інших за допомогою звуків. Чи маємо ми в цьому випадку процес, схожий на мовне спілкування людини? Деякий зовнішню схожість між ними безсумнівно існує.  Внутрішньо ж ці процеси докорінно різні. Людина висловлює у своїй промові деякий об'єктивний зміст і відповідає на звернену до нього мова не просто як на звук, а як на відображену в мові реальність.  Голосове спілкування тварин в корені відрізняється від неї. Легко довести, що тварина відповідає на голос родича незалежно від того, що відбиває цей ключовий сигнал: він має для нього лише певний біологічний сенс. Або, наприклад, у птахів, що живуть зграями, існують специфічні крики, що попереджають про небезпеку зграю. Ці крики відтворюються птахом кожного разу, коли вона чимось налякана. При цьому зовсім байдуже, що діє в даному випадку на птаха: один і той же крик сигналізує і про появу людини, і про появу хижої тварини і просто про який-небудь незвичайному шумі.  Отже, ці крики пов'язані з тими чи іншими явищами дійсності, схожістю об'єктивного ставлення до них тварини.  Інакше кажучи, згадані крики тварин позбавлені сталого об'єктивного предметного значення. Тобто спілкування тварин і за своїм змістом і за характером здійснюють його конкретних процесів також повністю залишається в межах їх інстинктивної діяльності.