3. Мотивація і емоції.

Більш складним є питання про порівняння прояви емоцій у тварин і людини. Труднощі його рішення полягає в тому, що первинні емоції, що є у людини і тварин, мають вроджений характер. Обидва види живих істот, мабуть, їх однаково відчувають, одноманітно ведуть себе у відповідних емоціогенних ситуаціях. У вищих тварин - антропоїдів - і людину є багато спільного і в зовнішніх способи вираження емоцій. У них же можна спостерігати щось подібне настроїв людини, її афектів і стресів.

Ось один досить цікавий приклад. Демонстрація оскал - широке розповсюдження у хребетних інстинктивна програма. Її мета - попередити при зустрічі з ким-небудь, що ви озброєні і готові за себе постояти. Примати дуже широко користуються нею при контактах.

Людина теж скалить зуби при сильному страху або гніві. Опинитися адресатом такої демонстрації неприємно і зовсім не хочеться. Але у програми показу зубів є ще два куди більш м'яких варіанту. Перший  - запобігливий усмішка. Так посміхається людина, вступаючи в контакт з тим, кого боїться. Другий - це широка посмішка. Так посміхається іншому спокійний, упевнений у собі людина. По суті, він теж показує вам, що озброєний і готовий за себе постояти і у вашому поблажливість не потребує. Але ця форма демонстрації настільки м'яка, що не тільки не викликає у вас страху, а навпаки, діє привітно і умиротворює. Ми відчуваємо: "Ось, мабуть, хороша людина, йому від мене нічого не треба, мені від нього теж, але якщо б він мені потрібен, ми б легко вступили в контакт". Давно помічено: коли людина, все життя прожив при тоталітарному режимі, потрапляє в країну, де люди почувають себе вільно, його спочатку дивує, чому навколишні весь час посміхаються один одному і йому теж.  Мандрівник, який звик, що навколо ніхто не усміхається , а якщо і посміхається, то запобігливо, у перші дні думає, що від нього чогось хочуть.

Ви помічали, напевно, не раз, як схильний до авторитарності начальник, вбачаючи в залі наради усміхнених один одному підлеглих, приходить в хвилювання і вимагає припинити посміхатися. По-перше, начальник звик, що йому під час зустрічі співробітники посміхаються інший посмішкою - запобігливий. По-друге, коли начальник підсвідомо відчуває, що серед підлеглих є люди, які почувають себе вільно, він насторожується: "Вільні від кого? Від начальника? Не бояться?  Значить, не поважають? Я цього не заслужив!"

Разом з тим у людини є вищі моральні почуття, яких немає у тварин. Вони, на відміну від елементарних емоцій, виховуються і змінюються під впливом соціальних умов.

Багато зусиль і часу вчені витратили на те, щоб розібратися в питанні про спільність і відмінності в мотивації поведінки людей і тварин. У тих і інших, без сумніву, є чимало загальних, чисто органічних потреб, і в цьому відношенні важко виявити скільки-небудь помітні мотиваційні відмінності між твариною і людиною.

Є також ряд потреб, щодо яких питання про принципових відмінностей між людиною і тваринами видається однозначно і безумовно нерозв'язних, тобто спірним. Це - потреби в спілкуванні (контактах c собі подібними та іншими живими істотами), альтруїзмі, домінуванні (мотив влади), агресивності. Їх елементарні ознаки можна спостерігати у тварин, і остаточно до цих пір не відомо, вони передаються людині у спадок або здобуваються їм у результаті соціалізації.

У людини є і специфічні соціальні потреби, близькі аналоги яких не можна знайти ні у одного з тварин. Це  - духовні потреби, потреби, що мають морально-ціннісну основу, творчі потреби, потреба у самовдосконаленні, естетичні і ряд інших потреб.

Одну з головних проблем психології складає з'ясування питання про те, які з потреб у людини є провідними у детермінації поведінки, які - підлеглими.