Тема 3. Природно – антропогенні та історико-культурні рекреаційно-туристські ресурси. План

1. Природно – антропогенні рекреаційно-туристські ресурси (природоохоронні території)

2. Історико-культурні (суспільно-історичні) РТР:

- біосоціальні;

- подійні.

3. Суперточка-тур: сутність поняття та специфіка.

1. Природно – антропогенні рекреаційно-туристські ресурси (природоохоронні території) – геосистеми, до складу яких входять як природні, так і антропогенні об’єкти, що використовуються в туристсько-рекреаційному господарстві (природні та біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, зоологічні парки, парки-пам’ятки, регіональні ландшафтні парки тощо). Природного походження: загальнодержавного значення: нац.природні парки, природні та біосферні заповідники, заказники, пам’ятки природи. Місцевого значення:регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, заказники, пам’ятки природи.

Антропогенного походження: парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, дендропарки, зоопарки, печерні міста, лісопарки, гідропарки.

Природно – антропогенні РТР: біосферні та природні заповідники, заказники, пам’ятки природи, регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, ботанічні сади, лісо-, гідро-, дендро-, зоологічні парки, печерні міста. Біосферні заповідники: «Асканія-Нова»(Херсонська область), Карпатський біосферний заповідник (Закарпатська область),Чорноморський біосферний заповідник (Херсонська, Миколаївська область).

Природні заповідники: Канівський,Кримський, Луганський, Поліський (Житомирська обл.)природний заповідник.

Нац.природні парки: Карпатський нац.природний парк (Ів.-Франк.обл.), нац.природний парк «Синевир»(Закарпат.обл.), нац.природний парк «Святі гори» (Донецька обл.).

Заказники: Молочний Лиман (Запорізька обл.), Чорноліський (Кіровоградська обл.), Плехівський, Солоне, Гракове, Червонобережжя (Полтавська обл.)

2. Історико-культурні (суспільно-історичні) ртр.

До історико-культурних рекреаційних ресурсів належать істо­ричні, історико-архітектурні пам'ятки, пам'ятки сучасної архіте­ктури, біосоціальні, подійні РТР, унікальні споруди тощо. Історико-культурний потенціал, матеріальні та духовні цінності народу дуже важливі для форму­вання світогляду задоволення матеріальних, а серед них і турис­тичних потреб. У розвинутих країнах світу це значний туристич­ний ресурс, який активно використовують для отримання при­бутку. Деякі країни, наприклад Італія, Франція, інші більшу час­тину доходів, яку дає рекреаційне господарство, отримують за­вдяки вмілій експлуатації історико-культурного потенціалу. Цьому сприяє належна організація туристичних послуг. Загаль­новідомі пам'ятки історії та культури Риму, Венеції, Флоренції, Парижа приваблюють щороку сотні тисяч туристів.

До популярних туристичних об'єктів належать середньовічні замки — укріплене житло феодалів, королів, султанів, шахів та інших володарів. Багато замків у Європі і на Близькому Сході побудували войовничі чернечі ордени. Замки-фортеці зазвичай зводили у важкодоступних місцях, на крутих пагорбах і горах. Навколо замків замкових споруд концентрувалися селища, мешканці яких при появі ворога ховалися в них. Вони могли витри­мати довгі місяці облоги і були практично неприступними. У XІV і XV ст. замки втрачають своє колишнє військове призна­чення і здебільшого стають палацами знатних аристократів.

Значна частина замкових споруд дійшла до наших днів у вигляді руїн. Збережені й відновлені замки в Іспанії, Німеччині, Швейцарії були переобладнані під музеї з чудовими колекціями середньовічних картин, посуду, меблів та інших елементів ін­тер'єру. Вони є цікавим елементом туристичної програми, їх, охоче відвідують туристи. Найбільша кількість стародавніх зам­ків збереглася в Іспанії та Франції — Шовіньї, Фалес, Лош, Кусі, Дувр, Віландо тощо.

В Україні під охороною держави перебуває понад 70 тис. пам’яток історії та культури, серед них понад 12 тис. особливо цінних у туристичному плані, які є зразками монументальних ви­творів мистецтва.

Пам'ятки архітектури в Україні розміщені нерівномірно. Ос­нова їх частина знаходиться в західних областях України, а також у Київській, Хмельницькій, Вінницькій, Чернігівській, Сумській областях та Республіці Крим. Східні і південні області не такі багаті на історичні пам'ятки, — найстаріші з них належать до XVII ст., що пов'язано з освоєнням території.

Найбільша кількість пам'яток архітектури припадає на місто Львів (2500) та Львівську область. Це пояснюється давнім освоєнням цієї території, віддаленістю від театрів воєнних дій минулого, порівняно високим економічним розвитком та цільністю населення. Львів розташований на перехресті важливих торговельних шляхів з півночі на південь із заходу на схід. У Львові збереглися визначні пам'ятки, XII та наступних століть. Особливо цінними є архітектурні ансамблі площі Ринок (XV—XIX ст.), Вірменської (XIV—XIX ст.) та Руської вулиць, які занесені до списку світової архітектурної спадщини ЮНЕСКО. Мистецьку цінність європей­ського масштабу мають ансамблі Успенської церкви (XVI— ХУП ст.), Святоюрського (XVII ст.) та Вірменського (XIV— XVIII ст.) соборів; Домініканського костелу (XVIII ст.).

Другим щодо кількості пам'яток архітектури є місто Київ (понад 1500). Передусім це споруди епохи Київської Русі - Золоті ворота (1037р.), Софіївський собор (1037р.), Видубицький монастир (XI ст.), ансамбль Києво-Печерської Лаври (XI ст.). Зважаючи на виняткову художню цінність ансамбль споруд Софіївського собору та Києво-Печерської Лаври, за рі­шенням ЮНЕСКО, внесено до списку світової культурної спа­дщини.

Кам'янець-Подільський - місто-заповідник, який за кількіс­тю пам'яток архітектури (понад 150) посідає третє місце в Украї­ні. Особлива цінними є Стара фортеця (XI—XVIII ст.), церкви, костели, житлові споруди.

В Україні збереглися пам'ятки, пов'язані з колонізацією При­чорномор'я стародавніми греками. Це руїни Херсонесу і Пантікапея в Криму, Ольвії - в Миколаївській області.

Через часті напади на землі України іноземних загарбників на території України споруджено чимало замків і фортець, які ма­ють європейське значення. До найцінніших слід віднести замки в Ужгороді (XI—XVI ст.), Кременці, Луцьку, Острозі (XIII— XIV ст.) та інші, а також на Волині та Поділлі.

Характерним елементом пізнавальних ресурсів є соціальні та природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане з територією України і тієї зарубіжної країни, в межах якої вони первісно виникли. Це місця, пов'язані з життям, діяльністю або перебуванням в Україні відомих письменників, художників, по­літичних діячів, наприклад, Оноре де Бальзака, Міцкевича, Кос-тюшка, Растреллі, декабристів тощо. Деякі з них мають світове та європейське значення.