51. Види експертизи інвестиційного проекту

Комерційна експертиза провадиться для оцінки прийнятності, доступності

і цінової привабливості залучених до проекту ресурсів, ринкових тенденцій і перспектив продукції, яка виробляється, а також цінової політики на товар,

що випускається. Особливу увагу експерти приділяють оцінці заходів щодо

придбання сировини і матеріалів, а також продажу продукції проекту.

Технічна експертиза, перш за все, повинна визначити переваги і

технічних пропозицій, їх адекватність можливостям місцевих умов і

витратам. Технічній експертизі підлягають:

• масштаб проекту,

• місце розташування проекту,

• доступність залучених сировинних матеріалів та обладнання,

• рівень розвитку виробничої і соціальної інфраструктури,

• величина витрат і система їх регулювання,

• процеси, матеріали, обладнання та надійність технічних систем;

• придатність технічного плану для місця розташування проекту;

• доступність та якість потрібних для проекту ресурсів.

Екологічна експертиза провадиться з метою визначення впливу

проекту на екосистему, а також оцінки наслідків негативного впливу

проекту на повітряний та водний басейни, ступінь екологічного ризику,

пов’язаний з його реалізацією.

Екологічна експертиза дозволяє оцінити вплив проекту на

навколишнє середовище в таких напрямах:

• забруднення повітряного басейну, ґрунтів та водойм;

• зниження біологічної різноманітності;

• перевезення, використання або віддалення небезпечних чи

токсичних відходів:

• засоленість та заболоченість земель.

Інституційна експертиза, тобто оцінка адміністративно_управ_

лінських аспектів здійснення проекту, виконується з метою визначення

можливості реалізації проекту в заданому політичному, економічному та

правовому середовищах, а також для встановлення організаційних умов,

які дозволяють успішно досягти поставлених проектних цілей.

Інституційні аспекти експертизи містять:

• обґрунтування можливостей реалізації проекту в існуючому

політичному, економічному та правовому середовищі;

• мотивацію формування команди проекту;

• оцінку потенціалу та структури організації, що здійснює проект;

• визначення організаційних змін, необхідних для успішної реалізації

проекту;

• визначення критеріїв, які використовуються для оцінки правильної

й раціональної організації.__

Фінансова експертиза передбачає оцінку фінансової спроможності

об’єкта, що здійснює реалізацію проекту, обґрунтованість фінансових

прогнозів, здатність своєчасного забезпечення покриття платежів за

позичками, фінансові наслідки проекту для інвесторів, замовників і

підприємства, що реалізують проект.

Фінансова експертиза дає змогу перевірити фінансову життєздатність

проекту і визначити заходи, необхідні для обгрунтованого фінансового

управління проектом. Окрім того, фінансова експертиза може також брати

до уваги деякі або всі нижченаведені чинники:

• рентабельність проекту;

• фінансові наслідки для замовників або інвесторів проекту,

включаючи оцінку ризиків;

• стандарти фінансової діяльності, яких слід дотримуватися під час

здійснення проекту.

Фінансова експертиза включає поточну й перспективну оцінку:

• бухгалтерського балансу;

• звіту про фінансові результати;

• руху коштів;

• можливості фінансування за рахунок різних джерел.

Соціальна експертиза дозволяє визначити масштаби впливу проекту

на соціальне середовище, вигоди, які отримують мешканці регіону

реалізації проекту, а також можливий негативний вплив проекту на

населення, тобто вона має відповісти на питання:

• якою мірою люди, які повинні дістати вигоду від проекту, мають

доступ або контролюють виробничі ресурси району;

• яким чином структура сім’ї поліпшує чи погіршує перспективи

для успіху проекту;

• чи мають дрібні виробники доступ до інформації про ширші ринки

збуту та регіональну економіку;

• яким чином система землекористування та землеволодіння, а також

можливості альтернативного працевлаштування можуть вплинути на

ступінь зацікавленості у видах діяльності, запропонованих згідно з

проектом, для гаданих одержувачів вигоди від його реалізації.

Економічна експертиза покликана оцінити проект з точки зору

національних інтересів, суспільства в цілому, у тому числі відповісти на

запитання, чи доцільне використання проектом національних ресурсів,

чи існують адекватні стимули для різних учасників проекту, що передбачає

сприяння національному розвитку.

52.Державна експертиза інвестиційних проектів

Розроблені проекти та їх кошторисна документація на будівництво

об’єктів обов’язково підлягають комплексній державній експертизі до їх

затвердження. Мета і завдання експертизи — забезпечити високий

техніко_економічний рівень будівництва об’єктів при обґрунтованих

витратах матеріально_технічних, трудових і фінансових ресурсів.

Порядок проведення комплексної державної експертизи

інвестиційних програм та проектів будівництва здійснюється відповідно

до Постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок затвердження

інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх

комплексної державної експертизи” від 11 квітня 2002р. №483.

Інвестиційні програми й проекти будівництва незалежно від джерел

фінансування підлягають обов’язковій комплексній державній експертизі

у повному обсязі, крім об’єктів, затвердження проектів будівництва яких

не потребує висновку комплексної державної експертизи. Перелік таких

об’єктів встановлюється Державним комітетом із будівництва та

архітектури відповідно до законодавства.

Робоча документація підлягає комплексній державній експертизі в

частині, що не відповідає раніше затвердженим проектним рішенням.

Комплексна державна експертиза інвестиційних програм і проектів

будівництва включає:

• державну інвестиційну експертизу інвестиційних програм та

проектів будівництва;

• державну санітарно_гігієнічну експертизу інвестиційних програм

та проектів будівництва;

• державну екологічну експертизу інвестиційних програм та проектів

будівництва об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку,

перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

• державну експертизу проектно_кошторисної документації у частині

пожежної безпеки;

•державну експертизу проектів будівництва об’єктів виробничого

призначення у частині охорони праці;

• державну експертизу інвестиційних програм, що стосується

енергозбереження, та енерготехнологічної частини проектно_кошторисної

документації.

Проекти будівництва, що фінансуються із залученням коштів

Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів підприємств,

установ та організацій державної власності, крім випадків, передбачених

законодавством України, затверджуються:

• Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів

виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних,

Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, а також інших

органів державної влади — щодо об’єктів загальною кошторисною

вартістю 30 млн. гривень і більше та щодо об’єктів, що споруджуються із

залученням іноземних кредитів під гарантію Кабінету Міністрів України,

незалежно від їх вартості. Кабінет Міністрів України може делегувати

зазначеним органам державної влади право затверджувати проекти

будівництва щодо об’єктів загальною кошторисною вартістю 30 млн.

гривень і більше за поданням Мінекономіки, погодженим із Мінфіном та

іншими центральними органами виконавчої влади.

• Центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів

Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та

Севастопольською міськими держадміністраціями та іншими органами

державної влади — щодо об’єктів загальною кошторисною вартістю від

10 до 30 млн. гривень.

• Підприємствами, установами та організаціями державної форми

власності — щодо об’єктів загальною кошторисною вартістю до 10 млн.

гривень.

Проведення комплексної державної експертизи забезпечується

відповідальними виконавцями — службами Укрінвестекспертизи, які

згідно із законодавством:

1) укладають договори на проведення комплексної державної

експертизи з інвесторами (замовниками);

2) залучають на договірних засадах виконавців складових частин

комплексної державної експертизи;

3) визначають обсяги та разом із виконавцем окремої складової

частини комплексної експертизи — вартість робіт;

4) видають комплексні експертні висновки.

Висновок комплексної державної експертизи складається на підставі

висновків виконавців її складових частин, затверджується керівником

служби Укрінвестекспертизи і дійсний протягом терміну дії вихідних

даних на проектування.

53.Основні вимоги до інвестиційних проектів,

що висуваються в ході експертизи

Визначення характеристик компанії&заявника і галузі, де вона діє.

Приступаючи до аналізу першого етапу, експерт повинен, насамперед,

зрозуміти, чи відноситься галузь, де цей проект буде реалізовуватися, до

числа пріоритетних, тобто підтримуваних Урядом чи забезпечуватимуться

значні прибутки інвесторів. Якщо ні, то, швидше за все, займатися далі

цим документом просто даремно. Якщо ж бізнес_план намічається

реалізувати в галузі, що входить у діапазон інтересів компанії_інвестора, то

необхідно оцінити, який стан справ у цій галузі. Склавши загальне уявлення

про галузь, необхідно визначити, як виглядає компанія_заявник на фоні

цієї галузі. Для цього аналізуються: динаміка продажів за звітний рік, чи

прибутки збитки, частка ринку, ринкова вартість компанії_заявника, рівень

використовуваної технології, якість продукції, що випускається, та ін.

Оцінка умов інвестиційної угоди. Оцінюючи умови інвестиційної

угоди, що пропонується фірмою_реципієнтом інвестору, потрібно

визначити, яка частина акцій буде продана при реалізації інвестиційної

угоди і за яку ціну. Іншими словами, експерта повинно зацікавити, яка

частка майбутніх активів буде належати інвестору в обмін на вкладені

кошти і як будуть юридично оформлені ці права й обов’язки реципієнта.

Якщо в аналізованому бізнес_плані відсутня інвестиційна угода, то

експерту необхідна така додаткова інформація:

• частка капіталу, що буде належати інвестору;

• загальна сума інвестицій;

• оцінка вартості капіталу фірми після реалізації проекту;

• умови інвестування.

Аналіз фінансової звітності за звітний рік і поточної фінансової

звітності. Комплект фінансової звітності (баланс, звіт про фінансові

результати, звіт про рух грошових коштів) додається до інвестиційного

проекту у вигляді додатків, а їхня характеристика дається у відповідному

розділі бізнес_плану. Аналіз балансу здійснюється за стандартною

процедурою, тобто включає:

•визначення ступеня ліквідності;

• розрахунок співвідношення “довгострокова заборгованість /

власний капітал”;

• розрахунок чистої цінності;

• розрахунок активів і зобов’язань.

Оцінка керівної команди компанії&заявника. Вивчення практики

діяльності інвестиційних фірм свідчить, що вони надають цьому аспекту

великого значення. Експерт намагається одержати відповідь на такі

запитання:

• який досвід попередньої роботи в менеджерів фірми;

• яких успіхів вони домоглися; як довго вони працюють разом;

• наскільки збалансована структура управлінської команди.

Виявлення особливостей проекту. Аналіз особливостей проекту

проводиться у формі пошуку відповідей на такі запитання: чи володіє

фірма власним патентом чи “ноу_хау”; яких успіхів вона домоглася у сфері

маркетингу, виробництва, фінансів; яке її географічне розміщення

стосовно ринків збуту; чи може даний проект стати основою нового

напрямку та ін. Врахування цих особливостей дозволяє експерту

обґрунтувати потенціал проекту, врахувати ступінь ризику, пов’язаного з

його реалізацією.

Проекти, засновані на деякім удосконаленні уже відомих усім товарів

або технологічних процесів, мають як малий ступінь ризику, так і малий

потенціал розвитку. Інвестора цей фактор може влаштовувати, а може

навпаки, його більш цікавлять проекти, зв’язані з високим потенціалом

розвитку.

Загальний аналіз бізнес&плану. Експертиза бізнес_плану, як правило,

починається після зустрічі з реципієнтом (підприємцем), у ході якої одні

питання можуть бути зняті, а інші, навпроти, можуть виникнути. Після

підведення підсумків зустрічі необхідно зайнятися вивченням документів,

тобто бізнес_планів і додатків до нього. Цю процедуру рекомендується

проводити за такою схемою:

_ визначення характеристик компанії_заявника і галузі, де вона діє;

_ оцінка умов інвестиційної угоди;

_ аналіз балансу за звітний рік і поточних балансів;

_ оцінка керівної команди компанії_заявника;

_ виявлення особливостей проекту;

_ загальний аналіз бізнес_плану.

Аналіз бізнес_плану варто починати з виявлення слабкостей

стратегічного характеру. Перше питання полягає в тім, як глибоко вивчене

положення справ у конкурентів, тобто яка небезпека появи на ринку

продукту, що перевершує намічуваний до виробництва (на жаль, в Україні

відсутня достовірна інформація про конкурентів). Значну допомогу в цій

справі можуть надати тематичні виставки і ярмарки, де можна одержати

інформацію про фірми, які викликають певну зацікавленість. Друге питання пов’язане з використовуваною технологією й устаткуванням у

даному конкретному проекті. Як правило, для цього потрібна спеціальна

технологічна експертиза.

Додаток до бізнес_плану контрактів, протоколів про наміри,

попередніх згод про постачання продукції деякою мірою свідчать про

гарантований збут продукції і служать обґрунтуванням виробничої

програми проекту.

При експертизі бізнес_плану перевіряється податкове оточення,

установчі документи, перевіряються розрахунки, що підтверджують

основні висновки проекту.

54. Попередня експертиза інвестиційного проекту

Кожен із наведених вище напрямів експертизи інвестиційного

проекту є важливим, проте фінансово_економічні аспекти інвестування в

багатьох випадках мають вирішальне значення, бо визначають реальну

ефективність вкладення коштів.

У ході попередньої експертизи аналізується, в першу чергу, фінан_

совий стан підприємства, здійснюється попередня фінансова оцінка

інвестиційного проекту. Результати попередньої експертизи є підставою

для проведення поглибленої експертизи інвестиційного проекту. Крім

того, під час попередньої експертизи проекту проводиться також аналіз

проектних ризиків, причин їх виникнення та розробляються заходи

страхування від ризиків. Паралельно з цим розробляються схеми

фінансування проекту, розраховуються альтернативні варіанти,

корегуються вхідні дані проекту.

Ґрунтовно проводять фінансово_економічну експертизу

інвестиційного проекту інвестори, які вкладають свої кошти в акціонерний

капітал проекту та стають його співвласниками та кредитори, які дають

гроші в борг і не стають співвласниками проекту, їх турбує, у першу чергу,

надійне та своєчасне повернення боргу з відсотками.

Процедура фінансово_економічної оцінки інвестором, або

кредитором (банком) інвестиційного проекту може проводиться в такій

послідовності:

1. Попередній розгляд та аналіз інвестиційного проекту.

Метою попереднього розгляду та фінансового аналізу проекту є

визначення джерела фінансування з внесенням проекту до інформаційної

бази даних інвестиційних проектів.

Замовник звертається до кредитора з пропозицією про

розгляд можливості залучення інвестиції та пакетом документів (лист_

заява, скорочений бізнес_план або ТЕО інвестиційного проекту, анкета

замовника на отримання інвестиції).

Відділ експертизи інвестицій проводить попередні переговори з

замовником з метою отримання додаткової інформації про фінансовий

стан та діяльність підприємства. На підставі отриманих документів та

проведених співбесід визначається відповідність зазначеного проекту

вимогам інвестора та кредитора.

Основними критеріями оцінки діяльності замовника є:

• окупність проекту;

• фінансова та виробнича стабільність підприємства;

платоспроможність підприємства.

Кредитор може виставляти і додаткові вимоги, зокрема:

• Напрямки використання інвестиційних коштів не можуть змі_

нюватися без згоди інвестора та кредитора.

• Організаційно_правова форма підприємства_замовника не може

бути змінена в процесі здійснення проекту без згоди всіх учасників.

• Інвестиційний проект повинен забезпечувати норму рентабельності

на рівні вимог інвестора.

• Власний внесок підприємства_замовника в рамках інвестиційного

проекту повинен складати не менше 30% від необхідної суми проекту.

• Проект не повинен мати ризиків, які пов’язані з хімічним чи ра_

діаційним забрудненням навколишнього середовища, або інших суттєвих

екологічних вад.

• Розмір інвестицій та розрахунки за ними оцінюються у доларах

США або в іншій валюті, у тому числі і в національній валюті України, за

домовленістю з банком і позичальником.

Розгляд та попередня оцінка наданого інвестиційного проекту

проводиться кредитором у такій послідовності:

1. Реєстрація поданого інвестиційного проекту та внесення до

інформаційної бази даних інвестиційних проектів.

2. Проведення попереднього аналізу та оцінки представленого

інвестиційного проекту.

3. Надання відповіді замовнику проекту щодо проведеного аналізу

та оцінки поданого інвестиційного проекту.

За результатами попередньої оцінки інвестиційних проектів

приймається одне з таких рішень:

• Про проведення експертизи інвестиційного проекту, оцінки фінан_

сового стану підприємства й визначення ризиків інвестування.

• Про передачу проектів до підрозділів, що здійснюють кредиту_

вання, у випадку відповідності проекту вимогам цих підрозділів, для

опрацювання згідно з чинними нормативними документами кредитора;

• Про неможливість подальшої роботи над проектом на даний момент

у зв’язку з незадовільним результатом попереднього аналізу

інвестиційного проекту або відсутності інвестора, зацікавленого

фінансувати проект на запропонованих умовах.

Інформація про такий проект заноситься до інформаційної бази даних

інвестиційних проектів і може бути запропонована пізніше іншим

зацікавленим інвесторам.

55.Характеристика інвестиційних ресурсів

Функціонування ринкової економічної системи в Україні можливе

лише за умови зростання ефективності використання інвестиційних

ресурсів у формі фінансових, матеріальних, нематеріальних та трудових,

які залучаються для здійснення вкладень в об’єкти інвестування .

Фінансові ресурси, зокрема грошові кошти, в інвестиційній

діяльності відіграють найбільшу роль. По_перше, вони можуть

трансформуватися у будь_яку іншу форму інвестиційних ресурсів

шляхом придбання предметів та засобів праці, інновацій, робочої сили

та інших елементів виробництва, а, по_друге, тільки грошові кошти дають

можливість інвестору вибирати будь_який об’єкт інвестування.

Інвестиційні ресурси у вигляді цінних паперів, які вкладаються в об’єкти

інвестування, зокрема, у статутний фонд, в Україні майже не

використовуються. Інвестиційні ресурси у формі матеріальних,

нематеріальних та трудових вкладаються виключно в процес

виробництва.

Процес формування усіх інвестиційних ресурсів тісно пов’язаний з

початковим накопиченням капіталу або створенням статутного капіталу.

Статутний капітал – це сума внесків (паїв) засновників підприємства для

забезпечення його життєдіяльності. Статутний капітал може включати

не тільки грошові кошти, але й інші матеріальні та нематеріальні активи,

цінні папери, права користування тощо. Початкове накопичення капіталу

може здійснюватися як в рамках самого підприємства, так і в масштабах

країни в цілому (в процесі розподілу та перерозподілу національного

доходу формується фонд споживання та фонд накопичення, останній у

свою чергу, використовується для формування інвестиційних ресурсів).

Базою формування інвестиційних ресурсів підприємства може бути і

капітал, призначений для збільшення статутного фонду та реінвестицій,

зокрема, це: чистий прибуток, амортизаційні відрахування; кошти,

одержані від реалізації капітальних активів; надходження від продажу

окремих фінансових інструментів та інші джерела.

Основною метою формування інвестиційних ресурсів підприємства

– є задоволення потреб у придбанні необхідних інвестиційних активів та

оптимізація їх структури з позицій забезпечення ефективних результатів

інвестиційної діяльності.

З урахуванням цієї мети процес формування інвестиційних ресурсів

має базуватися на таких принципах:

1. Принцип урахування перспектив розвитку інвестиційної діяльнос_

ті. У процесі формування обсягів та структури інвестиційних ресурсів варто

враховувати усі стадії інвестиційного процесу — передінвестиційну,

інвестиційну та експлуатаційну.

2. Принцип забезпечення відповідності обсягу залучених інвестицій_

них ресурсів обсягу інвестиційних потреб підприємства. Загальна потреба

в інвестиційних ресурсах підприємства базується на розрахунках загальних

обсягів реального та фінансового інвестування.

3. Принцип забезпечення оптимальної структури інвестиційних ре_

сурсів із позицій ефективної інвестиційної діяльності. Умови формування

високих кінцевих результатів інвестиційної діяльності залежать від

структури сформованих інвестиційних ресурсів. Оптимальна структура

забезпечує фінансову рівновагу розвитку підприємства в процесі

здійснення інвестиційної діяльності, з іншого боку неоптимальна структура — генерує ризики у фінансовій сфері підприємства, тобто

приводить до банкрутства підприємства.

4. Принцип забезпечення мінімізації витрат з формування інвести_

ційних ресурсів із різних джерел. Така мінімізація витрат здійснюється в

процесі управління вартістю капіталу, який залучається для інвестиційної

діяльності з метою одержання максимальної суми чистого прибутку.

5. Принцип забезпечення високоефективного використання інвести_

ційних ресурсів у процесі інвестиційної діяльності. Інвестиційні ресурси,

які тимчасово не використовуються, можуть втрачати свою вартість із

часом. Тому формувати інвестиційні ресурси слід враховуючи темпи

інфляції та інші фактори, які впливатимуть на вартість протягом строку

реалізації інвестиційної діяльності.

Реалізація цих принципів є основою процесу управління формування

інвестиційними ресурсами підприємства.

Найважливішою проблемою інвестора в процесі формування

інвестиційних ресурсів є визначення їх загального обсягу. Загальна сума

інвестиційних ресурсів підприємства має визначатися виходячи з

запланованого обсягу освоєння коштів у процесі реалізації окремих

реальних інвестиційних проектів, а також запланованого приросту

портфеля фінансових інвестицій. Таким чином, загальний обсяг

необхідних інвестиційних ресурсів у плановому періоді визначатиметься

за такою формулою:

SIP = PIП + ФІ , (8.1)

де SIP — загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів у

плановому періоді;

РІП— потреба в інвестиційних ресурсах для реалізації реального

інвестиційного проекту;

ФІ — передбачений обсяг приросту портфеля фінансових інвестицій.

У свою чергу, загальний обсяг інвестиційних ресурсів, необхідних

для реалізації конкретного інвестиційного проекту визначається з

урахуванням стадій інвестиційного циклу проекту.

Після визначення загального обсягу інвестиційних ресурсів, інвестор

має визначити, яка їх частка буде профінансована за рахунок власних

коштів, а яка за рахунок позичених чи залучених.

Саме в такому розрізі на практиці підприємство сприймає проблему

фінансування інвестиційного проекту. Підприємство з більшою чи

меншою точністю може визначити свої внутрішні резерви для

фінансування проекту (хоча сьогодні в умовах фінансово_податкової й

економічної нестабільності це зробити непросто), і головним заданням

для підприємства (проектної команди) є залучення додаткових

фінансових ресурсів.

Фінансування реалізації інвестиційного проекту може

здійснюватися за рахунок різних джерел. У залежності від рівня розвитку

економіки та її особливостей може бути та чи інша модель фінансового

забезпечення інвестиційних процесів. Слід зазначити, що в жодній країні

не вироблено чітких інструкцій щодо співвідношення окремих джерел

інвестування.

Джерела інвестування можна класифікувати за такими ознаками:

_ за відносинами власності;

_ за видами власності;

_ за рівнями власників.

За відносинами власності джерела фінансування поділяють на власні,

залучені та позикові.

До власних джерел інвестування належить прибуток, що залишається

у розпорядженні підприємства; амортизаційні відрахування; суми, що

сплачуються органами страхування у вигляді відшкодування за збитки

внаслідок втрати майна; а також інші види активів (основні фонди,

земельні ділянки, промислова власність).

Залученими джерелами інвестування вважається емісія акцій,

інвестиційних сертифікатів, внески сторонніх вітчизняних та зарубіжних

інвесторів у статутний фонд, безоплатне надання державними органами

та комерційними структурами засобів на цільове інвестування.

До позикових джерел інвестування належать кредити банківських та

інших фінансово_кредитних установ; емісія облігацій фірми; цільовий

державний кредит, спрямований на конкретний вид інвестування;

податковий кредит; інвестиційний лізинг.

За видами власності джерела фінансування інвестицій поділяються на:

_ державні інвестиційні ресурси (бюджетні кошти та кошти

позабюджетних фондів, державні позики, пакети акцій, інші основні та

оборотні фонди і майно державної власності);

_ інвестиційні ресурси суб’єктів господарювання комерційного та

некомерційного спрямування, громадських об’єднань, фізичних осіб,

у тому числі й іноземних інвесторів. Ці інвестиційні ресурси включають

власні та залучені кошти підприємств, у тому числі інвестиційних

фондів та компаній, недержавних пенсійних фондів, страхових

компаній;

_ інвестиційні ресурси іноземних інвесторів (іноземні держави,

міжнародні фінансові та інвестиційні інститути, окремі підприємства,

інституційні інвестори, банки та кредитні установи).

За рівнями власників розрізняють джерела фінансування інвестицій

на рівні держави, підприємства та інвестиційного проекту.

На рівні держави джерелами інвестування є:

_ власні кошти бюджетів та позабюджетних фондів;

_ залучені кошти державної кредитно_банківської та страхової

системи;

_ позикові кошти у вигляді міжнародних запозичень (зовнішній борг

держави), державних облігацій, боргових товарних та інших позик

(внутрішній борг держави).

На рівні підприємства джерелами інвестування є:

_ власні засоби ( прибуток, амортизаційні відрахування, страхові суми

відшкодування збитків, іммобілізовані залишки основних та оборотних

фондів, нематеріальних активів та ін.);

_ залучені кошти, у тому числі і внески та пожертвування; кошти,

отримані від продажу акцій та ін.;

_ позикові кошти у вигляді банківських, бюджетних та комерційних

кредитів ( на відсотковій та безвідсотковій основі).

На рівні інвестиційного проекту джерела фінансування бувають:

_ за рахунок коштів державного, обласного та місцевого бюджетів,

позабюджетних фондів;

_ за рахунок коштів суб’єктів господарювання;

_ іноземні інвестиції в різних формах.