66. Методи оптимізації джерел фінансування інвестиційних проектів.

• Співвідношення між складовими капіталу фірми являє собою структуру інвестованого капіталу, яка безпосередньо впливає на прийняття інвестиційних рішень. У зв’язку з цим, під час передінвестиційних досліджень перед суб’єктами господарювання виникає проблема визначення оптимальної структури інвестиційного капіталу,

Оптимальна структура капіталу виражає таке співвідношення використання власного та позичкового капіталу, за якого забезпечується найефективніший взаємозв’язок між коефіцієнтами рен­табельності власного капіталу та заборгованості, тобто максимізується ринкова вартість підприємства.

Процес оптимізації структури капіталу здійснюється у такій послідовності.

1. Аналіз складу капіталу у динаміці за ряд періодів (кварталів, років), а також тенденції зміни його структури. При цьому розглядаються такі показники, як коефіцієнти фінансової незалеж­ності, заборгованості, співвідношення між довгостроковими та короткостроковими зобов’язаннями. Далі вивчаються показники оборотності та рентабельності активів і власного капіталу.

2. Оцінка основних чинників, що визначають структуру капіталу. До них належать:

• галузеві особливості господарської діяльності;

• стадія життєвого циклу фірми (молоді компанії з конкурентоспроможною продукцією можуть залучати для свого розвитку більше позичкового капіталу, а зрілі використовують переважно власні кошти);

• кон’юнктура товарного та фінансового ринків;

• рівень прибутковості поточної діяльності;

• податкове навантаження на компанію (частка податків, що сплачуються, у виручці прямих і непрямих від продажу — брутто);

• ступінь концентрації акціонерного капіталу (прагнення влас­ників капіталу зберегти контрольний пакет акцій.

З урахуванням цих та інших чинників управління структурою капітал передбачає вирішення двох основних завдань:

а) встановити пропорції використання власного або зовнішнього капіталу;

б) забезпечити (у разі необхідності) залучення додаткового внутрішнього або зовнішнього капіталу.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм прибутковості власного капіталу.

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості (ціни). Вона ґрунтується на попередній оцінці власного та залученого капіталу за різних умов його залучення й варіант­них розрахунках середньозваженої вартості капіталу.

67. Правове регулювання договірних відносин.

Усі організаційно-економічні та правові відносини між суб’єктами проектного фінансування, що виникають у процесі реалізації інвестиційного проекту, оформляються у вигляді договорів.

Договір — це угода між окремими особами або організаціями, в якій визначені права та обов’язки договірних сторін. Тобто він визначає відповідальність учасників угоди і юридично закріплює їх зобов’язання.

Будь-який договір можна умовно розділити на чотири частини: преамбулу (вступну частину); предмет договору; додаткові умови договору; інші умови договору

Зміст кожного договору може бути різний, однак основною умовою під час укладання будь-якого договору є необхідність чітко зна­ти, які цілі потрібно досягти після його реалізації, і уточнити най­більш важливі моменти, пов’язані з його оформленням, підписанням і виконанням. Спочатку розглядається головний напрям наступної роботи, а потім її розбивають на окремі етапи з оцінкою ризиків.

Порядок укладання угоди полягає в тому, що одна сторона направляє іншій свою пропозицію про укладання угоди (оферту), а інша сторона, отримавши оферту, приймає пропозицію укласти угоду (акцепт). Відповідно особа, від якої вийшла пропозиція, є оферентом, а особа, що прийняла пропозицію — акцептантом (адресатом).

Під офертою розуміють пропозицію про укладання угоди, що відповідає низці обов’язкових вимог.

По-перше, пропозиція має бути конкретною, тобто в ній мають вказуватися суттєві умови угоди.

По-друге, пропозиція повинна виходити від однієї особи чи кількох осіб.

По-третє, наміром пропозиції є укладання угоди з адресатом, яким буде прийнята пропозиція.

Договори можуть бути як короткими, тобто з мінімумом умов (предмет договору, що включає найменування і кількість товару; його ціну; вимоги до якості; строк поставки; умови платежу), так і дуже змістовні з великою кількістю додаткових умов.

Основними видами договорів, які укладаються в процесі реалізації інвестиційного проекту, є:

• угода про банківський кредит — угода, що містить умови, права та обов’язки стосовно надання банківського кредиту банком і повернення банківського кредиту позичальником, а також умови сплати винагороди за надання банківського кредиту;

• договір купівлі-продажу — договір, за яким одна сторона (продавець) зобов’язується передати товари у власність іншої сторони (покупця) за певну грошову суму (ціну);

• договір поставки — договір, за яким одна сторона (постачаль­ник-продавець) зобов’язується передати в обумовлений період та строки товари, що ним виготовляються або купуються, замовнику (покупцю) для використання у підприємницькій діяль­ності;

• договір продажу підприємства — договір, за яким одна сторона — власник підприємства (продавець) — зобов’язується передати в обумовлений період, за певною ціною у власність покупцю підприємства в цілому як майнового комплексу, включаючи права на фірмову назву, товарний знак, права на використання ліцензій патентів тощо, якщо інше не передбачено умовами договору;

• договір оренди — договір, за яким одна сторона — орендодавець — зобов’язується надати орендатору майно за певну плату та на певний термін;

• договір фінансової оренди (лізингу) — договір, що передбачає сплату протягом чітко встановленого строку лізингових плате- жів, величина яких є достатньою для повного відшкодування витрат лізингодавця, пов’язаних з придбанням майна та реалізацією прав власника, а також для забезпечення йому певного прибутку;

• договір концесії (концесійний договір) — договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та стро­ковій основі суб’єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об’єкт концесії чи суттєво його поліп­шити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) з метою задоволення громадських потреб;

• угода про розподіл продукції регулює відносини, що виникають у процесі виконання пошукових робіт, розвідки та видобування корисних копалин, розподілу виробленої продукції, а також її транспортування, обробки, зберігання, переробки, вико­ристання, реалізації чи розпорядження нею іншим чином. консорціумний договір є основою правових взаємовідносин членів консорціуму. У договорі констатується факт створення консорціуму, визначаються його учасники, консорціумна участь кожного банку (квоти, співвідношення власності), мета, представ­ництво та керівництво консорціуму, обов’язки, права та відповідальність учасників, форми майнової та іншої відповідальності, фінансові умови консорціумної угоди, зобов’язання членів консорціуму щодо головного банку (сума внесків або відсотків та комісійних за організацію консорціуму). У договорі обов’язково передбачається умова припинення дії консорціумної угоди;

• договір підряду — угода, в якій одна сторона (підрядник) зобов’язується виконати на замовлення іншої сторони (замовника) певну роботу та здати її результат замовнику; у свою чергу, замовник зобов’язується прийняти ці результати, попередньо оплативши їх.