4. План санації підприємства

Розробка плану фінансового оздоровлення здійснюється, як правило, фінансовими та контролінговими службами підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представниками потенційного санатора, незалежними аудиторськими та консалтинговими фірмами. Об'єктами планування є фінансові, виробничі та трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності тощо.

Структурно-логічна схема плану фінансового оздоровлення підприємства подана на рис.

Рис.2. Структурно-логічна схема плану фінансового оздоровлення підприємства

Структура та зміст третього розділу подані в табл.1

Таблиця 1- Структура та зміст третього розділу плану санації

План	Зміст плану
А	фінансові фактори, що впливають на збут, мотивація реалізації; галузеві ризики, ситуація на аналогічних ринках; перспектива збільшення реалізації; перерахування конкурентів, їх переваги та недоліки; схема реалізації, методи стимулювання реалізації; оптимальне співвідношення ціни і собівартості; антимонопольне законодавство
Б	показники використання основних засобів; витрати, пов'язані з відновленням основних засобів (модернізація, реконструкція); можливості оренди чи лізингу; вузькі місця у виробничому процесі; постачальники сировини, стан відносин з ними; характеристику технології, "ноу-хау", умови та термін придбання
В	організаційна структура підприємства; можливості реструктуризації (реорганізація та перепрофілювання; персонал, пропозиції щодо скорочення кількості та підвищення якості
Г	прогноз обсягів випуску та реалізації продукції; баланс грошових надходжень і витрат; зведений баланс активів і пасивів (до початку санації, в окремі періоди під час санації, після завершення санації); точка беззбитковості підприємства; потреба в інвестиціях; форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів; графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів

У цьому розділі також зазначають суму витрат на розробляння плану санації та здійснення санаційного аудиту (якщо є така необ­хідність).

На підставі фінансового плану визначають потребу підпри­ємства у залученні фінансових ресурсів з зовнішніх джерел.

План санації під час провадження справи про банкрутство має певні відмінності порівняно з планом, що розробляється у разі досудової санації.

5.Джерела фінансування санації підприємства

Використання внутрішніх джерел фінансування дає змогу подолати внутрішні причини кризи, і, крім того, знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Однак на під­приємствах, які перебувають у фінансовій кризі, відсутні такі дже­рела самофінансування, як прибуток та амортизація. Тому мобіліза­ція внутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямо­вана насамперед на підвищення (або відновлення) його платоспро­можності та ліквідності. Цього можна досягти збільшенням обсягів вхідних грошових потоків та зменшення вихідних (табл. ).

Способи збільшення вхідних і зменшення вихідних грошових потоків підприємства у ході санації

Збільшення вхідних грошових потоків	Зменшення вихідних грошових потоків
• збільшення виторгу від реалізації; • реструктуризація активів	• зниження собівартості продукції (послуг); • уникнення штрафів; • зменшення чи заморожування інвестицій тощо

Для реалізації санаційних заходів виробничо-технічного харак­теру залучають фінансові ресурси з зовнішніх джерел (табл.).

Зовнішні джерела фінансування санації підприємства

Кошти власників підприємства	Кошти кредиторів	Кошти працівників підприємства
• внески на збіль­шення статутного фонду підпри­ємства; • позики підпри­ємству; • безповоротна фі­нансова допомога	• реструктуризація наявної забор­гованості (трансформація боргу у власність, конверсія короткостро­кової заборгованості в довгостро­кову, пролонгація термінів сплати заборгованості); • часткове або повне списання за­боргованості; • надання санаційних кредитів	• відтермінування або відмова від винагороди за виробничі ре­зультати; • позики підпри­ємству; • купівля акцій підприємства

Основну участь у фінансуванні антикризових заходів беруть власники підприємства. Однак в балансі підприємства можуть бути відображені непокриті збитки, в зв'язку з чим чисті активи є меншими за розмір статутного капіталу, а отже, розрахунковий та реальний курси акцій є нижчими від номінального. Це унеможлив­лює збільшення статутного капіталу.

У тому разі, коли для покриття збитків вичерпано всі відкриті та приховані резерви, здійснюють санацію балансу (чисту санацію). її здійснюють за рахунок санаційного прибутку. Його використовують для покриття непокритих збитків та збільшення резервного фонду.

Санаційний прибуток виникає внаслідок таких дій:

• викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим від номінальної вартості цих прав (таке відхилення називають дизажіо);

• безкоштовного передавання корпоративних прав до ану­лювання;

• зниження номінальної вартості корпоративних прав;

• одержання безповоротної фінансової допомоги у першому випадку санаційний прибуток становить різницю між номінальною вартістю корпоративних прав та ціною їх викупу емітентом і затратами, пов'язаними з процедурою викупу прав і зменшення статутного фонду.

У разі безкоштовного передавання корпоративних прав до анулювання санаційний прибуток дорівнює номінальній вартості наданих до анулювання прав за мінусом витрат, пов'язаних зі змен­шенням статутного капіталу.

У разі зниження номінальної вартості корпоративних прав санаційний прибуток дорівнює різниці між старою та новою номі­нальними вартостями, а також витратами, пов'язаними зі зменшен­ням статутного капіталу.

Четвертою складовою санаційного прибутку є безповоротна фінансова допомога, яка може здійснюватися:

• власниками корпоративних прав на основі надання підпри­ємству фінансових ресурсів для покриття збитків та здійснення санації;

• кредиторами підприємства в разі повного або часткового списання заборгованості;

• іншими особами, зацікавленими в санації підприємства-боржника.

Фінансова допомога не оподатковується в тій частині, яка спря­мовується на покриття збитків підприємства. Сума, яка залишається після погашення збитків, оподатковується на загальних підставах.

Санація балансу спрямована на формальне покриття відобра­жених у балансі збитків. У результаті цієї процедури статутний капітал підприємства приводять у відповідність до його чистих активів.

Цивільним кодексом України в такій ситуації передбачено такі дії для товариств з обмеженою відповідальністю (п. 4. ст. 144) та акціонерних товариств (п. З ст. 155): якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вар­тість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою за мінімальний розмір статутного капіталу, встанов­лений законодавством, товариство підлягає ліквідації.

За п'ятнадцять днів до закінчення санації керуючий санацією зобов'язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт, який пови­нен містити:

• баланс боржника на останню звітну дату;

• рахунок прибутків і збитків боржника;

• відомості про наявність у боржника коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника;

• відомості про дебіторську заборгованість на дату подання звіту та про незадоволення вимог боржника;

• інші відомості про можливості погашення кредиторської заборгованості.

Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить на збори кредиторів одну з таких пропозицій:

• про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;

• про укладання мирової угоди;

• про продовження процедури санації;

• про визнання боржника банкрутом і початок ліквідаційної процедури.

Недосконалість українського законодавства, що регулює про­цедури банкрутства, створює умови для зловживань. Зокрема, часто рішення про банкрутство та ліквідацію приймають стосовно санаційноспроможних підприємств.

Виділяють такі види банкрутства підприємств:

1. Реальне - повна нездатність підприємства відновити в найближчому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у зв'язку з реальними втратами використовуваного капіталу.

2. Технічне - неплатоспроможність підприємства зумовлена істотним протермінуванням його дебіторської заборгованості, при­чому сума дебіторської заборгованості перевищує розмір кредитор­ської заборгованості, а сума активів підприємства значно перевищує величину його фінансових зобов'язань.

3. Умисне - свідоме доведення суб'єкта підприємницької діяль­ності до стійкої фінансової неплатоспроможності, яка виникає внаслі­док того, що власник або посадова особа підприємства з корисливих міркувань вдається до протиправних дій або не виконує чи неналежно виконує свої службові обов'язки, завдаючи істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кредиторів.

4. Фіктивне - свідомо неправдиве оголошення підприємством про свою неплатоспроможність з метою отримання від кредиторів відтермінування виконання своїх кредитних зобов'язань або знижен­ня суми кредитної заборгованості.

Факти умисного та фіктивного банкрутства належать до еконо­мічних злочинів, і повинні переслідуватися в кримінальному порядку.