Примітки

Переднє слово

¹ Див.: A.D.Smith (1991, 1990а).

Вступ

¹ Про концепції «глобалізації» та «стиснення часопростору» див. Feathers tone (1990, esp. Robertson).

² Про завершення націй див. Kohr (1957) та новіше трактування у McNeill (1986).

³ Carr (1945) і Deutch (1966) залишаються актуальними книжками про таку модерність стосовно націй. Загальніший виклад про революцію модерності див. Giddens (1991).

⁴ Цей погляд висловлено ще у кн. Shils (1957) і розвинено у кн. Geertz (1963)

1. Космополітична культура?

¹ Hobsbawm (1990, 163). Апогей націоналізму, вважає Гобсбаум, настав на початку XX ст, що підважує періодизаторський історичний погляд разом із поглядами на націоналізм раніших істориків. Про це див.: Snyder (1954).

² Там само. — С. 164. Це узгоджується із класичними марксистськими нападками на рухи ма-/224/лих східноєвропейських народів; див.: Cummins (1980).

³ Там само. — С. 166-167. Гобсбаум посилається на все більшу етнічну змішаність великих канадських міст у зв’язку з квебекським націоналізмом.

⁴ Там само. — С. 168-169.

⁵ Там само. — С. 173; цей аргумент наведений у контексті невтішного огляду способів, якими комуністичні режими в Югославії й Радянському Союзі стримували у своїх країнах «катастрофічні впливи націоналізму».

⁶ Там само. — С. 177; дана аргументація припускає сценарій, що кожен етнонаціональний кандидат стає суверенною нацією-державою. Це сумнівний варіант. Такий сценарій не лише нереальний, його ніколи навіть не мислили як глобальну програму. В дійсності ж траплялося, що лише окремі етноси або їхні лідери висували претензії на національний статус; знов-таки націоналізм як вивільнена ідеологія залежав від специфіки наявних етнічних уз.

⁷ Там само. — С. 181-183; пор.: Kedourie (1960). У вступі Гобсбаум перераховує низку наукових здобутків у дослідженні націоналізму з 1970-х pp., серед яких не названо багато попередніх робіт таких істориків, як Карлтон Гейз [Carlton Hayes], Луїс Снайдер [Louis Snyder], Бойд Шейфер [Boyd Shafer] і Ганс Кон [Hans Kohn]. Див.: A.D.Smith (1992b).

⁸ Там само. — Розд. 1; про погляди Маркса і Енгельса на сучасні їм європейські націоналізми див.: Davis (1967).

⁹ Carr (1945); Kohn (1967); Smelser (1968); пор. також Deutsch (1966); Breuilly (1982). Цим та /225/ іншим аналітикам, попри теоретичні й дисциплінарні відмінності, властивий ліберальний еволюціонізм.

¹⁰ Див.: Nairn (1977, ch.5) про різницю між об’єктивною матеріальною реальністю і романтичним суб’єктивізмом; про культурні підходи вчених див.: Meadwell (1989).

¹¹ Про цей принцип див.: Геллнер Е. Нації і націоналізм. — К.: Таксон, 2003. — Розд.1; критику такого одновимірного тлумачення націоналізму див. у: Orridge (1981) та Hutchinson (1987).

¹² Про післявоєнне відродження етнонаціоналізму на Заході див.: Esman (1977) та Williams (1982а). Про деякі причини етнічного відокремлення й іредентизму в Азії й Африці див.: Horowitz (1985, ch.6). Горовіц наголошує на ролі бідності й відсталості груп і регіонів. Однак є чимало свідчень, що «розвиненіші» групи в заможніших регіонах також схильні до більшої автономії і навіть відокремлення від непідхожих багатонаціональних держав.

¹³ Про міжнародні умови й аспекти націоналізму див.: Hinsley (1973) та Wiberg (1983). Право націй на самовизначення, передбачене Статутом ООН, стосувалося лише антиімперських і антиколоніальних рухів, але є ознаки (їх, наприклад, дають словаки, словенці, хорвати, палестинці), що воно може бути розширене й охопить етнічні рухи за самовизначення в національних державах.

¹⁴ Марксистські версії див. у: Davis (1967) та Connor (1984а).

¹⁵ Ця теза розвинена у кн.: Sklair (1991). Пор. Man-/226/ del (1975). Про концепцію «вивільнення», див: Giddens(1991).

¹⁶ Критику заяв про медіа-імперіалізм та глобальний вплив мас-медій див. у: Schlesinger (1987).

¹⁷ Це обговорюється в статті Richmond (1984) у контексті ширшого переходу від індустріального до «постіндустріального» обслугового типів суспільства під егідою капіталізму й комунізму. Про соціальні рухи як міжособистісні протестні мережі див.: Melucci (1989). Загальніший огляд див.: A.D.Smith (1990a).

¹⁸ Про культурний імперіалізм і національну автономію див.: Tomlinson (1991, esp. ch.3).

¹⁹ Детальніше про це див.: A.D.Smith (1990b).

²⁰ Амбівалентний і гібридний характер сучасних західних національних ідентичностей і їхнє переозначення в поняттях «інших», у даному разі меншин, іммігрантів і колишніх колоній висвітлюється у: Bhabha (1990, ch.16).

²¹ Про середньовічні іслам і християнство як етнорелігійні цивілізації, які охоплюють менші етнічні ідентичності і надають їм символічні ресурси, див.: Armstrong (1982, ch.3). Про централізовані бюрократичні імперії загалом див.: Eisenstadt (1963) і Mann (1986, vol.1); про сакральні держави див.: Андерсон Б. Уявлені спільноти: міркування щодо походження й поширення націоналізму / Пер. з англ. В.Морозов. — 2-е, перероб. вид. — К.: Критика, 2001. — Розділ 2.

²² Див.: Gouldner (1979) — про відмінності між гуманітарною й технічною інтелігенцією.

²³ Ця фраза наведена за кн.: Weber (1947, 176).

²⁴ Концепція «винайдених традицій» аналізується й ілюструється у кн.: Винайдення традиції / За /227/ред. Е.Гобсбаума і Т.Рейнджера. — К.: Ніка-Центр, 2005; пор. Schlesinger (1987) — про характерне національне сприймання і розуміння системи телевізійних образів.

²⁵ Tomlinson (1991, ch.3); пор. обговорення глобалізації і плюралізації у кн.: Arnason (1990).

²⁶ Див. також: Hobsbawm (1977).

²⁷ Ця ідея пов’язана з економістом Фридрихом Лістом. Її політичним відповідником була теорія Гегеля про «неісторичні нації», ідея, що лише великі нації, які мали власні держави в минулому, можуть будувати власні держави в майбутньому. Див., напр., Kahan (1968); Rosdolsky (1964). (Докладніше про ідеї Фридриха Ліста, націоналізм і комунізм див.: Шпорлюк Р. Націоналізм і комунізм. Карл Маркс проти Фрідріха Ліста. — К.: Основи, 1998. — Прим. пер.)

²⁸ Див. імпліцитну критику статті Гобсбаума (Hobsbawm (1977)) Біллом Ворреном (Warren (1980)), для якого політична незалежність — передумова капіталістичного економічного розвитку. Величезну різницю в кількості населення й розмірі території визнаних націй також слід пам’ятати: від ісландських 250 тис. до німецьких 80-ти і російських 130 млн, а що вже казати про Індію та Китай.

²⁹ Це також було справедливим щодо минулого; див. аналіз націоналізмів етнічних меншин у Габсбурзькій імперії у кн.: Argyle (1976). Про сьогоднішні рухи див., напр.: Tiryakian and Rogowski (1985); пор.: Hall (1979).

³⁰ Про необхідність розділяти ці сфери див.: Mouzelis (1990). Рішучу критику поширеної тен-/228/денції пояснювати націоналізм у поняттях економічних процесів див. у статті: Connor (1984b).