25. Міжнародний маркетинг. Сегментація закордонного ринку. Критерії вибору способів виходу на міжнародні ринки.

Міжнародний маркетинг історично виник як розширення положень класичного маркетингу, тому успадкував від нього принципи здійснення, інструментарій та усвідомлення цілей діяльності. Будь-яка експортна маркетингова програма починається з проведення експортного діагностування (SWOT-аналізу) та розробки комплексу маркетингу що містить інформацію про продукт, потенційного покупця, цінову політику, систему розподілення та засоби просування товару на ринку. Розробка такої програми вимагає проведення специфічних досліджень, в ході яких реалізуються основні функції маркетингу: дослідження ринків, сегментація, вивчення поведінки потенційного споживача, розробка стратегії позиціонування та просування товару чи послуги (заходи з формування попиту та стимулювання збуту)

Міжнародна сегментація ринку — процес ідентифікації специфічних сегментів потенційних споживачів у вигляді групи країн або груп індивідуальних покупців з однаковими характеристиками, що з великою вірогідністю продемонструють схожу поведінку під час купівлі. Процес сегментації проходить певні стадії: 1. Виділення груп споживачів за однією або кількома ознаками та характеристика їх можливої кількості. 2. Визначення величини сегмента та його місткості. 3. Оцінка ефективності сегмента. Для того, щоб процес сегментації був ефективним, мають виконуватись певні умови: 1. Наявність суттєвих та сталих відмінностей між споживачами, необхідних для реальної диференціації ринку. 2. Можливість моніторингу параметрів сегмента — наявність інформаційної бази для оцінки величини, динаміки та інших показників і характеристик сегмента в майбутньому. 3. Прибутковість — сегмент має бути достатньо великим для забезпечення нормальних доходів підприємства. 4. Доступність сегмента — можливість здійснення маркетингового впливу на сегмент, яка вимагає наявності відповідних каналів розподілення продукції та можливості організації ефективного процесу маркетингової комунікації. 5. Перспективність сегмента — сприятливий прогноз розвитку параметрів сегмента, отриманий за результатами маркетингового дослідження.

Виходячи на міжнародний ринок, фірмам необхідно проводити глибокі маркетингові дослідження і враховувати особливості економічного середовища, політико-правового середовища, культурного середовища. Основні завдання служби міжнародного маркетингу :

1)     вивчення середовища міжнародного маркетингу (споживачі, конкуренти, правові норми, звичаї, традиції, прийняті норми діяльності, реклама, розміщення тощо);

2)     обґрунтування доцільності виходу на зовнішній ринок (сьогоднішні можливості, переваги в перспективі);

3)     визначення та вивчення конкретних ринків, на які планується вихід;

4)     розробка методів зовнішньоекономічної діяльності та відповідної її організації;     

5)     формування служби маркетингу.

26.Принципи та види зовнішньоекономічної політики. Етапи економічної інтеграції економік різних країн.

Засади, на яких будується зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів господарювання, находять своє відображення в законодавче закріплених принципах. Умовно їх можливо поділити на базові тобто загального характеру та спеціальні. До базових принципів, які відображають основні риси законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, відносяться такі: принцип суверенітету держави у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності тобто її виключне право самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, керуючись власним законодавством та договірними зобов’язаннями України в галузі міжнародних економічних відносин; принцип верховенства закону, що полягає у забороні застосування підзаконних актів, та актів управління місцевих органів, що в будь який спосіб створюють умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України; принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, під яким розуміється право суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України, а також у виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати своєї діяльності; принцип юридичної рівності перед законом всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Він полягає у забороні будь-яких, крім передбачених Законом, дій, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; принцип захисту інтересів суб’єктів зовні­шньоеко­номічної діяльності передбачає рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права, а також на території України, згідно з законами України. До спеціальних принципів відносяться такі: принцип еквівалентності обміну (при імпорті, експорті, бартері); як похідний від нього принцип неприпустимості демпінгу при ввезенні і вивезенні товарів. Саме ці принципи становлять інтерес для правоохоронних органів з точки зору можливості зді­йснення кримінальних правопорушень. Недотримання їх свідчить про те що суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності допущено певні зловживання. Принцип еквівалентності передбачає обмін товарами, збалансований, по-перше, за змістом, по-друге, за вартістю. Тобто з еквівалентності вартісного обміну випливає неприпустимість у експорті демпінгових поставок. Тому ми бачимо, що принцип еквівалентності та принцип неприпустимості демпінгу в якійсь мірі перекривають один одного. У своєму розвитку міжнародна економічна інтеграція проходить ряд етапів:

1) зона вільної торгівлі;

2) митний союз;

3) спільний ринок;

4) економічний союз;

5) повна інтеграція.

Кожний із наступних етапів передбачає ширшу інтеграцію і має свої особливості.

Як правило, утворення інтеграційних об'єднань починається з простіших форм. Все залежить від того, які завдання ставлять перед собою країни — учасниці утворюваних інтеграційних об'єднань: відновлення економічного потенціалу; прискорення НТП; укріплення позицій на світовому ринку чи інше.

Найпростішими видами міжнародної економічної інтеграції є зона вільної торгівлі та митний союз

Угода про вільну торгівлю ґрунтується на міждержавній угоді між країнами-учасницями. Кожен член зони вільної торгівлі (ЗВТ) залишає за собою право на ведення самостійної економічної політики. Сфери співробітництва визначаються угодою про ЗВТ. Для координації діяльності і розгляду розбіжностей у ході вирішення питань технічного характеру, як правило, створюється Секретаріат ЗВТ. Можливе також створення окремого органу (Ради) з наданням йому права прийняття обов'язкових рішень, що стосуються питань технічного характеру. Єдиний митний тариф не встановлюється. Кожний член визначає митний збір відповідно до економічних потреб третьої сторони. Необхідною умовою є використання країнами — учасницями ЗВТ єдиної номенклатури опису і кодування товарів.

Митний союз (МС) має єдиний митний кордон. Митниці зберігаються, але діють тільки на зовнішніх кордонах союзу. На території МС діють єдині митні закони і правила щодо ввезення усіх видів товарів у будь-яку з країн-учасниць. В рамках Митного союзу провадиться єдина торгова політика, яка формується усіма країнами-учасницями. Для розробки законів ведення торгівлі усередині союзу та з третіми країнами створюється наддержавний орган. Між країнами — учасницями МС є вільний доступ до товарів, зроблених у цих країнах, здійснюється вільне просування товарів з однієї країни в іншу, немає митних зборів з товарів. Товари, імпортовані з третіх країн на територію МС будь-якою з країн-учасниць, проходять митний контроль у першій країні, куди вони потрапляють. Як правило, країнами-учасницями встановлюється єдиний митний тариф.