- •1.Суть та структура світового ринку технологій.
- •2.Цінові стратегії на світовому ринку. Інструменти реалізації цінової стратегії.
- •3. Міжнародні комерційні терміни «інкотермс».
- •Група e — Місце відправлення (Departure)
- •Група f — Основне перевезення неоплачене (Main Carriage Unpaid)
- •[Ред.]Група c — Основне перевезення сплачено (Main Carriage Paid)
- •Група d — Доставка (Arrival)
- •4. Міжнародна товарна стратегія, її види та типи.
- •5. Суть, способи та форми розрахунків у зед.
- •6. Система митних податків та зборів. Види мита
- •8. Цілі, суб'єкти та інструменти регулювання зед.
- •9. Етапи здійснення митного контролю і митного оформлення товару.
- •11. Порядок виконання та укладання міжнародних договорів.
- •Процедура укладення міжнародних договорів України
- •Дія і припинення дії міжнародних договорів України
- •12. Роль упаковки в просуванні товарів на міжнародні ринки. Маркування товарів.
- •13. Ліцензійна торгівля в міжнародній економіці. Види ліцензійних угод.
- •14.Акредитивні розрахункові операції. Вексельна форма оплати.
- •15. Цілі та види зовнішньоекономічної політики держави.
- •16. Франчайзинг, як сучасна форма міжнародного руху технологій. Види франчайзишу.
- •17. Об'єкти інтелектуальної власності. Промислова власність. Авторське право.
- •18.Специфіка економічних розрахунків ери здійсненні купївлі-продажу ліцензій. Види ліцензійних платежів
- •19.Поняття і види зовнішньоекономічних договорів.Основні стадії укладання контракту.
- •20 Митна вартість товарів. Митне оформлення товарів.
- •21. Суть та основні види міжнародної товарної політики. Фактори визначення конкурентоспроможності товару на ринку
- •22. Механізм регулювання зед в Україні.
- •24. Види митного режиму в Україні. Єдиний митний тариф.
- •25. Міжнародний маркетинг. Сегментація закордонного ринку. Критерії вибору способів виходу на міжнародні ринки.
- •26.Принципи та види зовнішньоекономічної політики. Етапи економічної інтеграції економік різних країн.
- •27. Банківське кредитування зед, його суть та види
- •28Сутність та види факторингу
- •29. Форфейтинг, як форма кредитування в зед
- •30.Міжнародні лізингові операції.
- •31.Види ліцензійних платежів. Роялті. Паушальні платежі.
- •32.Суть міжнародної товарної політики
- •34.Послідовність дій у міжнародному ціноутворенні
- •35 Основні чинники ціноутворення в зед.
- •36.Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі.
27. Банківське кредитування зед, його суть та види
Зазвичай фінансування зовнішньоторговельних операцій прямо або опосередковано здійснюється комерційними банками, а експортер (або імпортер) виступає ініціатором і є особою, яка відповідає за своєчасне погашення кредиту і пов'язаних із цим витрат. Найпоширенішими формами банківського кредитування ЗЕД є факторинг та форфейтинг. Факторинг — це комісійно-посередницька діяльність, пов'язана з поступленням банкові клієнтом-постачальником не-оплачених платежів-вимог (рахунків-фактур) за поставлені товари, виконані роботи, послуги і, відповідно, права одержання платежу за ними, тобто з інкасуванням дебіторської заборгованості клієнта (одержанням коштів за платіжними документами). Мета факторингу — усунення ризику, що є невід'ємною частиною будь-якої кредитної операції. У міжнародній торгівлі застосовуються чотири моделі факторингу: двофакторний; прямий імпортний; прямий експортний; "бек-ту-бек" (back-to-back). Двофакторна модель дозволяє розділити функції і ризики між імпорт-фактором, розташованим у країні імпортера, і ек-спорт-фактором, розташованим у країні експортера. Головна мета цієї моделі — зменшити ризики кредитування підприємства-імпортера, передавши частину робіт імпорт-фактору, зменшивши накладні витрати в адміністративній сфері. Друга модель міжнародного факторингу — прямий імпортний факторинг. Його головна мета — забезпечення платежів через імпорт-фактора, тобто факторингову компанію в країні імпортера. Прямий імпортний факторинг має сенс лише в тому випадку, коли експорт здійснюється в одну або дві країни.
Третя модель міжнародних факторингових операцій — прямий експортний факторинг, при якому факторингова компанія в країні імпортера не задіяна. Недоліком цієї моделі є труднощі в оцінці кредитоспроможності підприємств-імпортерів, які знаходяться в іншій країні. Тому для оцінки ризику або для перестрахування експорт-фактор може підключити товариство зі страхування кредитів у країні імпортера або підстрахувати себе гарантіями відповідної державної організації. При використанні цього варіанта факторингу можна отримати вигідні умови фінансування експортних поставок при покритті з боку державної страхової компанії. Останній тип міжнародного факторингу — "бек-ту-бек". У трьох розглянутих вище моделях міжнародних факторингових операцій фінансування вимог концернів не передбачається. Цю функцію виконує факторинг "бек-ту-бек". Реалізація угоди за цією технологією схожа на комбінацію двофакторної схеми і звичайного внутрішнього факторингу.
форфейтинг — одна з форм короткострокового й середньострокового кредитування зовнішньоторговельних угод у формі придбання банком платіжних зобов'язань, поданих у формі векселів, без права зворотної вимоги до продавця. На відміну від факторингу форфейтинг виключає регрес до експортера. Основними учасниками такої угоди є продавець (експортер, який приймає векселі в оплату вартості поставлених товарів і звільняється від усіх ризиків, пов'язаних з отриманням платежу за векселями), а також покупець (імпортер), форфейтер (покупець векселя чи той, хто здійснює плату за векселем при кредитуванні у формі форфейтинга) і гарант.
и форфейтуванні продавець вимоги, наприклад, переказ-ного векселя, захищає себе від будь-якого регресу (регрес — зворотна вимога відшкодування сплаченої суми) включенням до індосаменту слів "без обороту".
Процес оформлення угоди форфейтування має кілька етапів. На першому з них експортер звертається до форфейтера, бо не має можливості надати імпортеру відстрочення платежу. Форфейтер збирає й аналізує інформацію про учасників угоди, вивчає фінансовий стан імпортера. На другому етапі експортер має короткий проміжок від часу отримання пропозиції фор-фейтера про надання кредиту до прийняття кінцевого рішення про укладення договору. Після його підписання учасники угоди повинні виконати взаємні зобов'язання: форфейтер — придбати векселі за фіксованою процентною ставкою, а експортер — надати такі векселі.
