6. Система митних податків та зборів. Види мита

Митний податок — податок, який стягується при перетинанні то-варами митного кордону певної країни.

Види митних податків:

Адвалорне мито — податок, який розраховується як процентвід вартості товару, що підлягає експорту/імпорту. Його особливості:

.           Існує два види адвалорного мита:

максимальне — застосовується при імпортних операціях і перед-бачає захист вітчизняних виробників;

мінімальне — застосовується при експортних операціях.

.           Ставка адвалорного мита є прогресивною, тобто із зростаннямвартості товару відповідно зростає ставка адвалорного мита.

.           Розрахунок адвалорного мита:

МА=Ц + М + С+К, де

МА — розмір адвалорного мита;

Ц — ціна одиниці товару в ВКВ;

М — кількісні характеристики товару, його обсяг;

С — ставка адвалорного мита;

К — коефіцієнт розрахунку ВКВ у національну валюту.

Митні податки стягуються в національній валюті.

Специфічне мито — тариф, тверда ставка, яка застосовуєтьсядо переліку товарів, що підлягають експорту/імпорту із зазначеннямнапроти кожного з них розміру митного податку у вигляді процентуабо грошової суми від одиниці товару.

Воно застосовується до таких кількісних параметрів товару, щопідлягає експорту/імпорту:

вага товару;

об'єм товару;

кількість товару;

погонні метри товару.

Комбіноване мито — мито (податок) на товар, що підлягає екс-порту/імпорту, в якому поєднані принципи нарахування адвалорногота специфічного мита.

Сезонне мито — стягується з товару, що має сезонний характер.

Спеціальний митний податок — стягується з товарів, що під-лягають експорту/імпорту та які виробляються згідно угод про міжде-ржавну спеціалізацію та кооперацію виробництва.

Антидемпінговий митний податок — застосовується до тихсуб'єктів ЗЕД, які порушують антидемпінгове законодавство.

Основним критерієм для нарахування антидемпінгового мита є мо-ніторинг індикативних цін — орієнтовних цін на товари, які реалізо-вуються на світовому ринку. Якщо ціни товарів, що реалізовуються,нижчі за індикативні ціни, то розмір антидемпінгового податку будестановити різницю між ними.

Компенсаційне мито — податок, який стягується зверху вста-новленого ввізного мита. Воно стягується з тих суб'єктів ЗЕД, якіотримали субсидії для розвитку експортного виробництва.

Митні збори — це податки, які стягуються з суб'єктів ЗЕД при пе-ретинанні товарами митного кордону певної країни.

Митні збори — це оплата послуг, що надають суб'єктам ЗЕД пра-цівники митниці.

Основна різниця між митними зборами та митними податками по-лягає в тому, що митні податки обов'язково поступають до державно-го бюджету, а митні збори йдуть на утримання митної служби (але нена оплату праці митників).

Види митних зборів:

марочний;

санітарний;

збір за пломбування товарів, що підлягають експорту/імпорту;

збір за розміщення товарів на складах;

збір за збереження вантажу.

Ставка митних зборів становила 0,2% від вартості вантажу, щопідлягає експорту/імпорту, але не менше $30.

8. Цілі, суб'єкти та інструменти регулювання зед.

Абстрактні цілі регулювання зовнішньоекономічного сектору реалізуються кожною країною не ізольовано, а в певних пропорціях, з певними акцентами на певних історичних етапах. Так, в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який є основним нормативно-правовим документом у цій сфері, зафіксовані такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні: — забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України; — стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України; — створення найбільш сприятливих умов для доручення економіки України до системи світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн. Цей самий Закон визначає суб'єктів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні: — Україна як держава в особі її органів у межах їх компетенції; — недержавні органи управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші організації координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів; — самі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними. Для регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні використовуються певні інструменти, а саме: — закони України; — передбачені в законах України акти тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; — економічні заходи оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України; — рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України; — угоди, які укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.