9.1. Усі працівники повинні:

а) раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці;

б) додержувати норм технологічного процесу;

в) виконувати правила щодо здійснення діяльності, спрямова­ної на зміни або визначення стану предметів виробництва, технічне обслуговування чи ремонт засобів технологічного оснащення;

г) забезпечувати працездатний стан і показники надійності ви­робничої або функціональної системи за параметрами якості про­дукції (послуг), продуктивності, матеріальних і вартісних витрат на виготовлення продукції (надання послуг);

ґ) застосовувати способи і прийоми попередження відмов тех­нологічних систем і виникнення браку;

д) сприяти ефективній діяльності виробничих і функціональних систем вищих рівнів (дільниці, відділу, іншого підрозділу, підприємства, установи, організації в цілому);

е) знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища, правила безпечного поводження з устаткуванням, машинами, механізмами, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

є) додержувати норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт,

ж) виконувати заходи для поліпшення умов праці, передбачені трудовим та колективним договорами і правилами внутрішнього трудового розпорядку;

з) використовувати в разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених виробничих негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо);

9.2. Усі керівники повинні:

а) розробляти директивні та керівні матеріали, створювати можливості для майбутнього розвитку;

б) впроваджувати нормативні та інструктивні матеріали, забез­печувати умови для удосконалення організації виконання робіт і управління підрозділами;

в) відповідати за налагодження ефективних виробничих (служ­бових) взаємовідносин і зв'язків між працівниками;

г) стежити за додержанням вимог посадових (робочих) інст­рукцій;

ґ) аналізувати стан виконання планів, організації робіт, вико­навської майстерності працівників, задоволення вимог замовників та технологічні, ринкові, фінансові досягнення чи прорахунки;

д) відповідати за порівняльні показники для визначення відповідності планових завдань виконаним роботам;

е) удосконалювати форми винагородження та заохочення працівників відповідно до їх професійних та ділових якостей, склад­ності та умов праці, результатів господарської діяльності підприємств, установ, організацій;

є) застосовувати методи оцінювання результатів управлінських рішень (стратегічне планування, визначення цілей і пріоритетів, раціональне використання ресурсів виробництва тощо);

ж) накопичувати інформацію від замовників, постачальників та партнерів з метою поліпшення якості робіт;

з) забезпечувати проектування і впровадження усіх видів про­фесійних виконавських процесів (робіт), постійно дбати про їх оцінювання та поліпшення;

й) відповідати за формування на виробництві, у сфері послуг освітнього та кваліфікаційного рівнів, необхідних для успішного ви­конання працівниками робіт;

і) постійно впроваджувати заходи щодо навчання та розвитку, нормальної життєдіяльності працівників, створення добробуту, мо­тивації їх до досягнення високих економічних результатів;

ї) створювати необхідні умови для успішного ведення робіт, особливо за виготовлення нових виробів (надання нових послуг), поширення їх на товарні ринки (ринки послуг), встановлення парт­нерських відносин з постачальниками, споживачами та конкурента­ми;

й) удосконалювати соціальні відносини на підприємстві, в ус­танові, організації, запроваджувати високу культуру людських сто­сунків;

к) застосовувати світовий досвід і передову вітчизняну практи­ку організації виробництва (робіт).

10. Працівники повинні знати і застосовувати на практиці знання про:

а) кращий досвід роботи за професією на підприємствах, в ус­тановах, організаціях даної та суміжних галузей, конкуруючих фірм в інших країнах;

б) економічні досягнення, необхідні для успішного виконання професійних завдань і обов'язків;

в) призначення, порядок становлення і перегляду норм праці, тарифних ставок, посадових окладів, розцінок;

г) виробничі (експлуатаційні) інструкції, інструкції з охорони праці, пожежної безпеки та правила внутрішнього трудового розпо­рядку;

ґ) норми ділової поведінки та етики професійних відносин;

д) основні положення і порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;

е) застосування Кодексу законів про працю України та інших законодавчих актів, що регулюють професійну зайнятість громадян.

11. Працівники, робота яких пов'язана з авіаційним, авто­мобільним, морським, річковим, залізничним транспортом, вико­нанням підривних робіт, зберіганням і застосуванням вибухових ма­теріалів та отруйних речовин, обслуговуванням підйомно-транспортного устаткування, котельних установок, апаратів і посудин, що працюють під тиском, або зайняті на інших роботах, для яких діючими правилами та інструкціями встановлені особливі ви­моги виконання, в тому числі безпечного ведення робіт, запобігання аварійності, виробничого травматизму та професійним захворюван­ням, повинні знати і додержувати нормативних актів про охорону праці, виробничих (експлуатаційних) інструкцій, технологічних рег­ламентів, а також мати відповідний документ, що засвідчує завер­шену і успішну спеціальну підготовку до виконання цих робіт та своєчасну перевірку знань з охорони праці.

12. Атестація працівників, які виконують інспекційні, кон­трольні, наглядові, приймальні та подібні роботи, провадиться в терміни, що не обов'язково збігаються з підвищенням їхнього кваліфікаційного рівня. Процедури і терміни атестації розроблю­ються, встановлюються і впроваджуються органами, уповноважени­ми законодавством України на проведення атестаційних випробу­вань.

13. Працівники, безпосередньо зайняті керуванням і обслуго­вуванням машин та устаткування: оператори, машиністи, апаратни­ки, електромонтери та подібних професій, — повинні мати про­фесійну підготовку в обсязі, достатньому для безпечного усування несправностей та відмов, що виникають у процесі роботи, а також для участі в їх ремонті.

14. Випускники професійно-технічних та вищих закладів освіти можуть претендувати на зайняття відповідних робіт за про­фесіями, освітньо-кваліфікаційними рівнями і розрядами (кате­горіями). Для цього вони повинні мати документи про освіту дер­жавного зразка та про присвоєння кваліфікаційного розряду (кате­горії).

15. Кваліфікаційні розряди (категорії) підвищуються насампе­ред тим працівникам, які успішно виконують професійні чи посадові завдання та обов'язки, норми праці, творчо і сумлінно ставляться до службових доручень і вимог інструкцій. Присвоєння і підвищення кваліфікаційних розрядів (категорій) працівникам здійснюють комісії з проведення кваліфікаційної атестації.

16. Роботодавець може, виходячи з негативних результатів кваліфікаційної атестації або випробувань, запропонувати працівникові роботи нижчого кваліфікаційного розряду (категорії). У разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або ви­конуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації роботодавець може розірвати з працівником трудовий договір.

17. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції або робіт, працівникові може бути знижена кваліфікація на один розряд (категорію). Поновлення розряду (категорії) провадиться не раніше ніж через три місяці після зниження в тому ж порядку, як і підвищення розряду (категорії).

18. Особи, які не мають професійної освіти або стажу роботи, що встановлені кваліфікаційними вимогами, але мають достатній практичний досвід і якісно та в повному обсязі виконують доручені роботи, у виняткових випадках можуть бути зараховані (призначені) на відповідні роботи (посади).

19. У необхідних випадках відповідність робіт певному кваліфікаційному розряду (категорії) визначається з використанням тих робіт, які наведені в робочих інструкціях, технологічних картах, регламентах та інших нормативних документах, розроблених сто­совно умов і специфіки конкретного виробництва (сфери діяль­ності).

20. Нові роботи оцінюються зіставно-реєстраційним методом і відносяться до аналогів, описаних у споріднених кваліфікаційних характеристиках.

21. У межах систем сертифікації продукції (робіт) працівники повинні проходити цільове професійне навчання. Після його завер­шення, успішного складання екзаменів, кваліфікаційної атестації і одержання сертифікатів вони можуть бути допущені до виконання вказаних робіт.

22. Роботодавець організує систематичне навчання працівників з питань охорони праці.

23. Прийняття на роботу за професіями "старший працівник" або "бригадир" здійснюється в тому випадку, коли працівник має спеціальну підготовку з управління виробничими групами і високий кваліфікаційний рівень.

24. У разі виконання працівником робіт, віднесених до різних професій, трудовий договір укладається за згодою сторін з професії, яка визнана основною. Основною вважається професія з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими професіями.

25. Похідні професії, назви яких утворені за допомогою додаткових ознак типу "заступник", "старший", "змінний", "районний", "дільничий" тощо, мають такі ж кваліфікаційні характеристики, що і базові професії.

26. У всіх записах про виконувані роботи слід застосовувати повну назву професії відповідно до цього Довідника і кваліфікаційний розряд (категорію), наприклад: "Інженер-проектувальник (планування міст) 1 категорії", "Слюсар-інструментальник 7 розряду", "Лаборант електромеханічних випро­бувань і вимірювань 5 розряду" тощо.

27. У разі необхідності органи виконавчої влади, професійні спілки, об'єднання, асоціації роботодавців, наукові товариства, підприємства, установи, організації можуть подавати міністерствами (відомствами) — розробниками відповідних випусків обґрунтовані проекти змін і доповнень до цього Довідника.

28. Пропозиції щодо змін і доповнень подаються в разі:

а) систематизації груп професій відповідно до нових явищ на світових, національних, регіональних і галузевих ринках праці;

б) одержання результатів наукових досліджень, впровадження технологічних нововведень, появи нових професій і робіт або їх оз­нак і параметрів, усунення застарілих, маловживаних і неважливих робіт, а також застосування новітнього або досконалішого устатку­вання, машин, матеріалів, інструментів, виробництва нових видів продукції тощо;

в) розширення і поглиблення змісту робіт (завдань і обов'язків), збільшення, зменшення або раціоналізації їх кількості;

г) уточнення переліків прикладів робіт;

ґ) удосконалення кваліфікаційних вимог;

д) зміни освітніх і кваліфікаційних рівнів;

е) реєстрації додаткових відомостей, даних, показників, засто­совуваних у кваліфікаційних характеристиках професій;

є) удосконалення розробки кваліфікаційних характеристик професій та описів робіт;

ж) зміни назв професій і робіт;

з) уточнення професійної термінології тощо.

29. Міністерство праці та соціальної політики України у вста­новленому порядку і визначені строки розглядає проекти змін та до­повнень і приймає відповідні рішення щодо їх узгодження або за­твердження, які є обов'язковими для учасників національного ринку праці до виходу нового видання цього Довідника.