1.2.Встановлення походження дітей.

Загальними підставами виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини є походження дитини від них, тобто наявність кровного споріднення та реєстрація цього походження у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення походження дитини залежить від наявності чи відсутності шлюбу між її батьками.

Главою 12 Сімейного кодексу України встановлено порядок визначення походження дитини від матері та батька.

Зокрема, статтею 122 Кодексу визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі; народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Водночас подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.⁸

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю врегульовано нормами статті 124 Кодексу. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі.

Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду.

Так, наприклад, Олена С. перебувала у зареєстрованому шлюбі з громадянином К. 5 місяців, після чого шлюб був розірваний. Через два місяці після розлучення вона уклала шлюб з громадянином В., а через шість місяців з моменту розлучення народила дитину. Відповідно до зазначеної норми, батьком дитини є громадянин В. Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду.⁹

Нормами статті 123 Кодексу визначено, що у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.

У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.¹⁰

Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини іншою жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчено, а також довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом (пункт 11 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Мін'юсту від 20.01.2012 № 112/5), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940). Крім того, у статтях 125, 126, 135 Кодексу закріплено порядок визначення походження дитини у випадках, коли мати дитини не перебуває у шлюбі.

Так, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини, а походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків або рішення суду, запис про батька дитини у книзі державної реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина.

Якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім'я, по батькові дитини і відомості про батьків (стаття 135 Кодексу).

1 липня 2010 року було прийнято Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", який набув чинності 27 липня 2010 року, на захист прав дітей спрямовано виключення з чинного законодавства норми, якою чоловіку було надано право за своєю заявою визнати батьківство щодо дитини, мати якої померла або оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи та піклування. Тепер у таких випадках батьківство визнається за рішенням суду.¹¹

Особливістю є те, що при встановленні батьківства суд приймає до уваги наступні обставини (умови): спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини та відповідачем до народження дитини; спільне виховання та утримання ними дитини; докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.¹² Наявність спільного проживання та ведення спільного господарства дає право суду вважати, що відповідач є батьком дитини. Однак це не є безперечним доказом батьківства, так як відповідач може подати суду докази, які виключають його батьківство.

Спільне виховання батьками дитини може виявитися у спільній турботі про дитину, про її стан здоров'я та навчання. При цьому необов'язково, щоб батьки проживали разом та вели спільне господарство. Наприклад, хоча відповідач і проживав окремо від матері дитини, однак систематично відвідує її та доглядає за нею; дає поради по її вихованню, виявляє турботу під час захворювання, бере її на деякий час до себе. При спільному вихованні дитини необов'язково надавати матеріальні кошти на її утримання.

Суть спільного утримання батьками дитини полягає в тому, що відповідач надає матері дитини кошти, необхідні для її утримання. Такі дії дають суду право визнавати відповідача батьком дитини.

Розміри, період надання та систематичність матеріальної допомоги дитині зісторони батька — все це має велике значення для використання судом цього доказу. Не відіграє ролі, скільки часу пройшло з того моменту, коли в останній раз були надані кошти на утримання дитини, до моменту подання позову. Право на судове встановлення батьківства строком позовної давності не обмежується, тому і докази зберігають свою силу, скільки б часу не минуло.

Епізодичні або тимчасові знаки уваги до дитини у вигляді подарунків або іграшок не можуть бути підведені під поняття утримання. Потрібно, щоб особа, яка надає утримання, усвідомлювала, що це її дитина, і діяла як батько¹³.

Докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства — це такі факти, які до пред'явлення позову підтверджували визнання відповідачем свого батьківства (хоча відповідач його заперечує).¹⁴

Ця умова є суб'єктивною обставиною ставлення відповідача до питання про своє батьківство та має бути виражена у тій чи іншій формі, яка безпосередньо підтверджує визнання ним свого батьківства. Визнання себе батьком може бути виражено як у період вагітності матері, так і після народження дитини.

Слід приймати до уваги свідчення близьких родичів відповідача, товаришів по роботі, друзів, які стверджують, що він називав дитину своєю. Таких свідків важко запідозрити в бажанні обмовити відповідача, але в будь-якому випадку достовірність доказів оцінює суд.

В останній час набуває поширення експертиза, що зветься “Генна дактилоскопія, висновок якої на 100% дає ствердну відповідь, чи є дана особа батьком (матір'ю) дитини, чи ні.¹⁵

Висновок

Для того, щоб ми вміли збудувати щасливе майбутнє, ми повинні знати змалечку, що всі народи і всі люди рівні між собою й мають однакові права на нашій Землі.

Дитину жодним чином не можна прирівнювати до дорослої людини, у тому числі й у правових аспектах. Дитина має бути забезпечена особливими правами, особливим захистом, які мають часовий вимір і спеціальне призначення. Дитина, як і кожна людська істота, від народження має права людини. Але вона повинна мати ще й додаткові, особливі права. Це обумовлено її фізичною, розумовою, моральною та духовною незрілістю. І для того, щоб дитина стала зрілою людиною у всіх відношеннях, їй необхідно мати певні спеціальні, додаткові можливості.

Стосунки між батьками та дітьми можуть мати духовний, моральний, особистий або майновий характер. Права та обов’язки, що виникають у батьків і дітей, є взаємними. Підставою виникнення взаємних прав та обов’язків батьків і дітей є кровне споріднення, походження дітей від даних батьків. Однак само по собібіологічнепоходженняспричинюєвстановленнялишеморальнихобов’язківбатьків і дітей. Духовні та моральнівідносиниміж батьками та дітьмиможутьіснуватинезалежновід того, народженадитина у шлюбічи поза шлюбом, записані батьки як такі у Книзіреєстраціїнародженьчині. Факт народженнядитинипороджуєвиникненнябіологічного та морального зв’язкуміж нею та їїбатьком і матір’ю. Юридичнезначення факт походженнянабуваєлише з моменту йогодержавноїреєстрації в органах РАЦС. Саметодідітивизнаютьсядітьмисвоїхбатьків не тількибіологічно, а йюридично (в праві). Зцього моменту виникаєюридичнийзв’язокміж батьками та дітьми.

Батьки і дітимаютьвзаємніособистінемайнові та майнові права та обов’язки. Згіднозі ст. 121 СК України права та обов’язкиматері, батька і дитиниґрунтуються на походженнідитинивід них, засвідченомудержавним органом реєстраціїактівцивільного стану. Отже, юридичноюпідставоювідносинміж батьками та дітьми є кровнепоходженнядітейвідпевнихосіб (матері та батька), яке засвідченедержавним органом реєстраціїактівцивільного стану в порядку, встановленому нормами СК України. Сама наявність фактичного складу, якийутворюєтьсясукупністюдвохюридичнихфактів: події — народженнядитини та дії — реєстраціїнародження органом реєстраціїактівцивільного стану, є підставоювиникненняправовідносинміждітьми та їх батьками.

Народженняфізичної особи та встановленняїїпоходження належать до актівцивільного стану, щопідлягаютьдержавнійреєстрації (ст. 49 ЦК України). Державнареєстрація в данихвипадках є зовнішнімвираженняміснуванняпевноїобставини. Вона свідчить про виникнення права й одночаснопороджуєце право, тобтомаєправовстановлюючий характер. Отже, всферісімейного права походженнядитинивідпевнихбатьківстаєюридичним фактом лише за умовийогопосвідченнякомпетентнимдержавним органом — органом реєстраціїактівцивільного стану (РАЦС).

Реєстраціянародженнядитинипровадиться з одночаснимвизначеннямїїпоходження та присвоєннямпрізвища, імені та по батькові. Народженнядитини повинно бути зареєстроване не пізніше одного місяця з дня народженнядитини. Реєстраціянародженнядитинипровадиться за місцемнародженнядитиниабо за місцемпроживанняїїбатьківчи одного з них за їхусноючиписьмовоюзаявою. У разіхвороби, смертібатьківабо з інших причин неможливостізареєструватинародженняреєстраціяздійснюється за заявоюродичів, іншихосіб, уповноваженогопредставника закладу охорониздоров’я, у якомународиласядитинаабо в якому на цей час вона перебуває.

Для реєстраціїнародженнядитинидоорганів РАЦС пред’являютьсяпевнідокументи, а саме: довідкамедичної установи про народженнядитини та документи, щопосвідчують особу батьків (одного з них). Крімтоуго, залежновід порядку визначенняпоходженнядитинивідпевного батька такожпред’являютьсясвідоцтво про шлюб, абозаява батька (спільназаявабатьків) про визнаннябатьківства, абосудоверішення про визнаннябатьківства.

Визначенняпоходженнядитинивідматері (засвідчення материнства) не залежитьвід того факту, перебувалажінка, яка народила дитину, у шлюбічині. Більше того, засвідчення материнства можематимісценавітьуразі, коли не визначаєтьсябатькодитини. Якщо в свідоцтві про народженнядитинивідсутнійзапис про батька дитиниабозапис про батька проведено в установленомупорядку за вказівкоюматері, жінка, яка народила дитину, вважається одинокою матір’ю.

За загальним правилом, документом, щопідтверджуєпоходженнядитинивідпевноїматері, є медичнесвідоцтво про народження (форма № 103/0-95)3. Медичнесвідоцтво про народженнявидається при виписціматерізістаціонарувсіма закладами охорониздоров’я, де приймали пологи. У випадкахпологівудомамедичнесвідоцтво про народженнявидає той заклад охорониздоров’я, медичнийпрацівникякого (лікар, фельдшер, акушерка) приймав пологи.

У винятковихвипадкахуразінародженнядитинивдомачиіншомумісці без наданнямедичноїдопомогиреєстраціянародженнядитини проводиться органами реєстраціїактівцивільного стану. Факт народженнядитини в таких випадкахпідтверджуєтьсяпідписамидвохсвідків, а такожмедичноюдовідкою про перебуваннядитинипіднаглядомлікувального закладу (форма № 103-1/0-96).