3. Радянська державність і право.

За 1914–1922 pp. населення Радянської Росії скоротилося на 13 міль­йонів чоловік, з них 2 млн були емігранти. Збитки від іноземної ін­тервенції перевищили 39 млрд крб. Потрощена промисловість лежала в руїнах, чисельно зменшився робітничий клас. Селянство систематич­но піднімалося на антикомуністичні заколоти, викликані постійними реквізиціями продовольства.

Корінний поворот у політиці радянської держави здійснив X з’їзд РКП(б) в березні 1921 р. Резолюція «Про заміну розверстки податком» означала відмову від здійснюваної протягом трьох років політи­ки воєнного комунізму. Остання зводилася до:

а) продрозкладки. Для кожного селянського господарства, общи­ни, повіту доводили кількість зерна, м’яса, молока, картоплі, яку в обов’язковому порядку треба було здати державі. Лише після цього селяни одержували товари промисловості в обмеженому асортименті. Зрозуміло, що про еквівалентний обмін не йшлося, заможніші селяни, як правило, взагалі не отримували нічого;

б) карткової системи для населення міст. За картками для третьої категорії (приватні власники, інтелігенція) денна норма хліба стано­вила аж 50 г, робітники забезпечувалися дещо краще;

в) трудової повинності, проголошеної Конституцією РРФСР в липні 1918 р. Залучені до неї розчищали колії від снігу, рубали ліс і т. д. під наглядом загонів кінної міліції, регулярної армії і ВЧК. На­приклад, у 1920 р. на лісозаготівлях працювали близько 10 млн чол. Причому таке примусове залучення до праці поширювалося і на робіт­ників. Підприємства і галузі оголошувалися на воєнному становищі, після чого з них неможливо було звільнитися чи відлучитися у своїх потребах;

г)  глобальної ліквідації товарно-грошових відносин - заборона ринкової торгівлі, безплатне житло, відміна плати за транспорт тощо. Пізніші покоління істориків КПРС будуть пояснювати цю політику складними політико-економічними умовами громадянської війни. Насправді це була перша, дещо наївна, але надзвичайно жорстока спроба загнати населення країни у комунізм в максимально стислі строки.

Провал цієї спроби був, хоча й з тривалим запізненням у часі, усвідомлений ленінським керівництвом країни. Нова економічна по­літика (НЕП) встановлювала тверді розміри продовольчого податку, надлишки продукції можна було вільно реалізувати на ринку. В містах уцілілим «представникам експлуататорських класів» дозво­лили оренду дрібних і середніх підприємств, приватну практику в ме­дицині та юриспруденції тощо. Уряд широко пропагував залучення іноземного капіталу у вигляді концесій на розробку природних ба­гатств. З іншого боку, рішуче оголошувалося, що командні висоти в економіці (банки, великі заводи і фабрики, залізничний і водний транспорт) держава зберігає за собою. Дуже симптоматичною була відмова від «сухого закону» в 1925 р. Більшовицькі депутати російсь­кої державної Думи списали відра чорнил, проклинаючи «п’яний бю­джет». З початком світової війни царський уряд заборонив виробни­цтво спирту, горілчаних виробів. Сталін оголосив, що горілчана монополія дасть кошти для соціалістичного виробництва, під цим при­водом сухий закон було скасовано.

Поступка націоналам у державному будівництві була здійснена за наполяганням В. Леніна. Сталінському плану «автономізації» вмира­ючий вождь протиставив свою ідею союзу рівноправних республік. ЗО грудня 1922 р. був створений СРСР. У 1923 р. XII з’їзд оголосив про початок політики «коренізації».

Лібералізація в економіці і національному питанні майже не за­чепила політичного життя. Партія кадетів була поставлена поза законом уже в листопаді 1917 р., далі настала черга лівих есерів (після заколоту в липні 1918 р.) та анархістів. Розгром меншовиків навесні 1921р. (заарештовано 2 тис. чоловік, включаючи ЦК) завершив справу. З самої більшовицької партії за 1917-1922 pp. було «вичи­щено» 219 500 чоловік (в 1922 р. РКГІ(б) налічувала 401 тис. чле­нів.- Авт.).

Поворот до НЕПу сприяв швидкій відбудові народного господарс­тва. Щорічний приріст сільськогосподарської продукції (у цінових по­казниках) в 1921-1928 pp. становив 10%. Після грошової реформи 1924 р. червінець став однією з найміцніших валют світу. Натомість у тисячах ресторанів гуляли нові доморощені буржуйчики, сотні тисяч безробітних реєструвалися на біржах праці, а на судові процеси усе частіше виносилися справи високопоставлених комуністів, винних у мільйонних розтратах. Здавалося, усе вернулося «на круги своя».

І все-таки перша червоногвардійська атака на капітал не пройшла без сліду. Вона мала колосальний вплив не лише на майбутню долю СРСР, але й на суспільний розвиток, державне і правове будівництво практично усіх країн світу.