3. Адміністративна функція.

В обов’язки керівника навчального – закладу входить і чисте адміністрування, що припускає директивні засоби спілкування з підлеглими, у тому числі застосування покарань та заохочень. Загальне правило полягає в тому, що “позитивні підкріплення діють більш ефективно, ніж негативні”. Вони закріплюють приклади поведінки, сприяють формуванню сприятливого мікроклімату в колективі, підвищують самооцінку персоналу та мотивують їх на продуктивну роботу.

4. Комунікативно – регулююча функція.

Один із значущих факторів ефективної комунікації – встановлення сприятливих відносин керівника з підлеглими. Однак нерідко, навіть докладаючи чимало зусиль, керівник не може знайти потрібного контакту з персоналом. Природа* взаємопорозуміння часто полягає між особистісного спілкування. Керівник часто перебуває у ставленні до підлеглого в позиції спостерігача, що сприяє виникненню можливості пояснити неуспішність у роботі лінощами, недостатньою наполегливістю та іншими діловими хибами підлеглого. Варто подумати, чи була можливість виконати завдання, чи достатньо було часу, інформації, засобів та інше. Слід зрозуміти, що більшість відхилень від нормальної роботи відбувається через обставини і не залежить від людей.

5. Мотиваційна функція.

Мотиваційна функція – це функція надання впливу: начальник змінює мотиви, наміри, установки підлеглих, тобто створює зацікавленість у результатах і якості праці. Теоретичні основи цієї функції ділового спілкування – мотивації базуються на положенні, що в основі поведінки людини закладені численні потреби. Їх ієрархія представлена в класичній схемі А. Маслоу: первинні потреби – фізіологічні, безпеки та захищеності: вторинні – соціальні, поваги, самовираження.

Потреби народжують мотиви поведінки, тобто деякий поклик до діяльності, яка й задовольняє ці потреби. Роль керівника полягає в тому, щоб використати оптимальні форми ділового спілкування і правильно мотивувати підлеглим продуктивну діяльність.

6. Контролююча функція.

Відомо, що безконтрольність шкідлива, тому слід дотримуватись таких вимог:

• Контроль повинен бути постійним, об’єктивним, оперативним,

відкритим

• Контроль не має бути безсистемним, формальним, не доведеним за

результатами до виконавця. Ця функція дає можливість контролювати процес виконання наказу, розпорядження. Також начальник з’ясовує рівень кваліфікації підлеглих, правильність та якість виконання ними своїх обов’язків, визначає необхідність їхнього коректування. У процесі спілкування здійснюється контроль морально – психологічного стану об’єкта управління, уміння залучити співрозмовника до відвертості. Спілкування не відбувається без визначення його завдань, оскільки характеристиками цього процесу є доцільність і цілеспрямованість.

Завдання ділового спілкування полягають у тому, щоб:

• Дізнатися про наміри та індивідуальність співрозмовника

• Організувати діяльність

• Забезпечити зворотний зв’язок щодо результатів діяльності.

Ділове спілкування сприяє тому, щоб розбиратися в людях і на цій основі будувати з ними правильні відносини, обумовлені потребами професійної діяльності. Спілкування завжди повинне служити досягненню цілей цієї діяльності.

Одним із найголовніших вмінь справжнього керівника є вміння керувати персоналом. Що означає добре керувати персоналом?

Це означає , що добрий керівник може вести за собою інших ( пристосовуватись до прийняття роботи , виконаної іншими ) , може стимулювати підлеглих та ініціювати їх.

Секрет уміння керувати кожне покоління повинне відкривати для себе заново , а оскільки суть цього вміння осягнути досить легко , то справжній менеджер має ним володіти у повному обсязі.

Зразками мистецтва управління можна вважати діяльність Олександра Македонського , хана Батия , Олександра Невського та Олександра Суворова.

Це мистецтво ґрунтувалось на практичному досвіді , інтуїції , харизматичності особистостей.

С .Н. Паркінсон виокремлював шість основних якостей , які необхідно здобути та розвивати в собі , узгоджуючи теорію та практику:

• Уявлення – уміння уявити кінцевий результат.

• Знання – саме вони дають професійні впевненість.

• Уміння керувати іншими , особистісна майстерність.

• Рішучість , що складається з усвідомлення того , чи під силу виконати завдання. Віра в успіх , надихання оточуючих вірою.

• Нещадність до дармоїдів , ледацюг.

• Привабливість – магнетизм натури.

Уміння управляти – це мистецтво , якого можна навчитись. Воно передбачає досягнення цілей , використовуючи працю , інтелект та поведінку інших людей.

За Ф.І. Хмілем до основних особливостей цього виду трудової діяльності, можна віднести такі :

- результати праці управлінців не підлягають прямому вимірюванню. Показники ефективності керівництва будуть виражатись опосередковано в показниках діяльності керованих об’єктів ,

- предметом праці у сфері управління виступають не матеріально – предметні елементи виробництва , а люди та інформація ,

- праця у сфері управління висуває до керівника підвищені кваліфікаційні вимоги , оскільки низька якість управління може призвести до масштабних витрат та низької продуктивності діяльності,

- праця керівника має мобільний характер ( переміщення по всій території організації , відрядження ),зміст управління складається із різних видів діяльності та безлічі різноманітних операцій ( робота з інформацією , прийняття рішень , планування , контроль та інше ) ,

- творчий характер управлінської праці вимагає і знань , і досвіду , й інтуїції . Управлінська діяльність – це певною мірою мистецтво.

Менеджер – це лідер , який приймає рішення щодо засобів , використання ресурсів , розподілу обов’язків у колективі для досягнення спільних цілей . Специфіка роботи менеджера полягає в тому , що економічні , виробничі , соціальні та інші завдання він вирішує , впливаючи на людей , які повинні безпосередньо ці завдання розв’язувати. Характер праці менеджера визначається керівною роботою , тобто управлінням кадрами. Менеджер – категорія управлінських працівників , які професійно здійснюють управління людьми.