Правила початку дня:

1. починати день з позитивного настрою ,

2. добре поснідати без поспіху на роботу ,

3. починати роботу по можливості в один і той час ,

4. перевірити план дня ,

5. першочергово виконувати ключові завдання,

6. вранці займатись складнішими та важливішими справами.

Правила основної частини дня :

1. уникати дії , що викликають зворотну реакцію,

2. уникати імпульсивних незапланованих дій,

3. раціонально закінчувати розпочате ,

4. контролювати час і плани,

Правила завершення робочого дня :

1. завжди закінчувати розпочате ,

2. контроль за результатами діяльності підлеглих та самоконтроль,

3. кожен день повинен мати свою кульмінацію,

4. закінчувати день потрібно з добрим настроєм.

Із усього вище зазначеного можна сказати , що час – це унікальний ресурс керівника. Кожному менеджеру потрібно серйозно й добросовісно підходити до організації свого робочого дня і до розподілення свого робочого часу. Таким чином , розподіляти справи та і час витрачений на них потрібно так , щоб цього часу вистачало на всі справи , і звичайно не слід забувати про відпочинок . Наступне , на що потрібно звернути увагу – це класифікація справ за ступенем важливості.

Не дивлячись на те , що про проблему організації робочого дня написано дуже багато книжок , кожен керівник повинен собі сказати : “ Я не бажаю надалі витрачати свій час марно , я не бажаю постійно не встигати ! ”. Тоді він зробить перший крок до організованого життя.

Кажуть , що до 90 % часу керівник витрачає на комунікації.

Комунікація означає обмін інформацією між людьми , спілкування , взаєморозуміння. Ділове спілкування – основа для розробки , прийняття й реалізації управлінських рішень , що складає сутність діяльності керівника організації. Досить важливо , якими є стосунки між керівником і підлеглими. Тому велика увага останнім часом приділяється проблемі культури комунікації , вивченню здібностей керівника щодо ефективної взаємодії з підлеглими.

Якщо є людина як об’єкт управління і людина як суб’єкт управління й вони разом визнають наявність спільної мети , досягнення якої забезпечується їхньою ж спільною працею , то між ними виникають стосунки управління.

Спілкування – це взаємодія між людьми, форма людського буття. Воно лежить в основі всієї діяльності людини.

Якщо керівник не вміє спілкуватися по – діловому, то його коефіцієнт корисної дії й організації в цілому різко зменшується.

Управлінська діяльність не може бути обмежена тільки успішним застосуванням адміністративних методів, а й припускає оволодіння прийомами роботи з людьми. До них належить:

• Уміння будувати відносини з підлеглими, колегами ( у тому числі з інших установ), вищим керівництвом

• Навчати персонал із метою професійного і особистого зростання

• Створювати умови для реалізації творчого потенціалу співробітників, ефективної роботи творчих груп.

При цьому в адміністрації навчального – закладу повинна бути розвинута здатність адекватно оцінювати і регулювати свою поведінку. Практично все управління пов’язане зі спілкуванням – передачею інформації ( ідей, думок, вказівок тощо) і почуттів, а також доведенням їх до розуміння іншими. Тому до специфічних професійно – особистісних функцій, які здійснюють директор школи і його заступник, належить функція управлінської комунікації.

Управлінська комунікація – різновид спілкування в ході управління, взаємодія керівника і підлеглих. “Керувати – значить уміти конструктивно спілкуватися”, - такий висновок із практики управління зроблений сучасними вченими. Закордонні менеджери, зокрема японські ( 86% з них) , вважають невміння керівника спілкуватися головною перешкодою досягнення цілей установи чи організації.