Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МАН.doc1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

2.Транзит енергоресурсів: диверсифікація поставок нафти і газу

Транзит енергоресурсів:

спроби диверсифікації поставок нафти і газу

Території, через які налагоджено або налагоджуються перевезення ву-

глеводневих ресурсів з країн Євразійського простору до Європи, назива-

ють енергетичним транзитним простором. Переміщення вуглеводнів

нині здійснюють переважно за двома глобальними маршрутами:

з Росії (залучаючи також ресурси Казахстану, Азербайджану, Туркме-

ністану, Узбекистану) до європейських країн територією України, Бі-

лорусі та Балтійських держав;

з Росії, Азербайджану (долучаються Казахстан, Туркменістан, Узбе-

кистан), Ірану, Іраку до Туреччини, а звідти до країн Європи.

Транспортування енергоресурсів приносить транзитним державам ваго-

мі прибутки, тому вони є об’єктом конкурентної боротьби за диверсифі-

кацію джерел і шляхів надходження імпортних вуглеводів, щоб зменши-

ти свою енергетичну залежність від Росії, та розширення власного тран-

зитного потенціалу через організацію нових маршрутів постачань па-

ливно-енергетичних ресурсів до Європи власною територією.

Особливо гостро ця боротьба розгортається останнім часом між окреми-

ми країнами Чорноморського реґіону, оскільки він відрізняється не тіль-

ки вигідним географічним розташуванням, місцем перехрещення бага-

тьох міжнародних транспортних коридорів і комунікацій (як стратегічна

ланка постачання вуглеводневих на енергетичні ринки Європи), а й ве-

ликими власними запасами вуглеводневої сировини.

2.1. Транспортування газу

Транспортування газу

Газотранспортна системазабезпечує подачу газу українським споживачам (50–60млрд м куб./рік) i експортніпоставки російського газу до інших європейських країн (110–120 млрд м куб./рік). Довкола постачання газу в Україну і транзиту його через Україну до Європи виникають постійні еко-

номічні конфлікти за відсутності ефективної системи обліку і контролю.

Гравці на газотранспортному ринку змінюються, а залежність від Росії по-

глиблюється Пропускна спроможність української газотранспортної системи на виході становить 142 млрд куб. м газу на рік, а її проектна потужність –

175 млрд. Якщо провести модернізацію ГТС, теоретично через Україну

можна буде прокачувати більш як 230 млрд куб. м природного газу що-

року.

Газотранспортна система України складається з:

39,8 тис. км газопроводів

112 компресорних цехів

13 підземних сховищ газу об’ємом

32 млрд м куб.

74 компресорних станцій загальною

потужністю 5450 МВт

Пропускна спроможність

системи:

на вході – 288 млрд м куб./рік

на виході – 142 млрд м куб./рік

Проте незадовільний технічний стан газотранспортної системи загрожує

Україні втратою свого геостратегічного становища як головної транзит-

ної ланки трубопровідної системи “Схід–Захід”. Нині Газпром продов-

жує лобіювати для покриття щораз більших потреб Європи в природно-

му газі будівництво Південного та Північного потоків. Обидва ці га-

зопроводи після виходу на максимальну потужність здатні будуть пе-

рекачувати не більш як 95 млн кубометрів палива. А для пуску їх на про-

ектну потужність, за оцінками експертів, необхідно витратити на кож-

ний не менш як 25 млрд дол. США

. 22 квітня 2009 року Європарламент ухвалив так званий Третій енергетич-

ний пакет – план лібералізації енергетичного ринку Європи, який по-

вністю узгоджується з Брюссельською декларацією про модернізацію

української ГТС, реалізація якої може призвести до того, що Газпрому

доведеться продавати газ на кордоні з Україною. “Третій енергетичний

пакет”, запропонований Єврокомісією ще 2007 року, передбачає, що

компанії – продавці газу та електроенергії не повинні володіти транс-

портними ресурсами, оскільки це призводить до штучного підвищення

цін. Це викликало негативну реакцію офіційної Москви, бо створює до-

даткові виклики й загрози низці амбітних енергетичних планів, як, на-

приклад, будівництво газопроводів в обхід України.

“Набукко” і “Білий потік” – пріоритет ЄС

Згідно з положеннями нової Енергетичної стратегії Європейського Со-

юзу, одним з найпріоритетніших для ЄС проектів визначено будівництво

газопроводу “Набукко”. Цей газопровід може стати першим, що поста-

чатиме газ неросійського походження до Східної Європи.

Проект “Набукко” повинен стати продовженням газопроводу “Баку –

Тбілісі – Ерзурум” і конкурентом “Південному потоку”. Він передбачає

транспортування природного газу з країн Близького Сходу та Каспій-

ського реґіону до Австрії територією Туреччини, Болгарії, Румунії та

Угорщини. Потенційні постачальники природного газу, що транспорту-

ватиметься з використанням газопроводу “Набукко”, – Іран, Азербайд-

жан, Казахстан, Туркменістан, Єгипет, Ірак і Сирія.

Для виконання проекту, в якому беруть участь німецька RWE, австрій-

ська OMV, турецька Botas, румунська Transgaz, болгарська Bulgargaz та

угорська MOL, у червні 2004 року було створено спеціалізовану компа-

нію “Nabucco Gas Pipeline International Ltd”.

Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” розпочала пере-

говорний процес з членами консорціуму “Nabucco Gas Pipeline Inernati-

onal Ltd” щодо визначення формату приєднання України до європей-

ського газотранспортного проекту “Набукко”. Спеціально створена в

НАК “Нафтогаз України” робоча група здійснює організаційні заходи

щодо налагодження співпраці з іншими учасниками проекту і входжен-

ня НАК “Нафтогаз України” до газотранспортного проекту “Набукко”.

Другу гілку газопроводу “Набукко” називають “Білий потік”. Його за-

вдання – спрямувати газові потоки через Азербайджан у грузинський

порт Супса, а потім дном Чорного моря до України, звідти – до країн Єв-

ропейського Союзу.

З одного боку, “Білий потік” є конкурентом “Набукко”, а з іншого – це

додатковий шлях постачання альтернативних газових потоків в Євро-

пейський Союз і посилення енергетичної безпеки його Центральних і

Північних реґіонів.

Проект будівництва “Білого потоку” дасть змогу Україні обирати кілька

шляхів постачання альтернативного до російського газу на її території.

Навіть більше, ще 2003 року Іран пропонував Україні взяти участь у бу-

дівництві газопроводу, який транспортуватиме газ з іранської території

через Вірменію та Грузію в Європейський Союз. Якщо Україна стане

учасником транзитних потоків газу з Ірану до ЄС, тоді вона стане тран-

зитером двох найбільших країн – постачальників газу.