- •1. Енергетична безпека України
- •2. Від кого залежить енергетична безпека України?
- •2.1.Органи влади.
- •2.2. Бізнес-гравці та міжнародні партнери Росія, Європейський Союз і сша
- •3. Законодавча база для енергетичної безпеки України.
- •1. Енергоресурси
- •1.2 Нафта
- •55% Шахт працюють на глибині
- •90% Шахт – газові
- •1.5. Електроенергетика
- •1 Млн км ліній електропередач
- •24 Обласні акціонерні енергопоста-
- •1.6. Альтернативні джерела
- •1.6.1. Вітрова енергія
- •1.6.2. Мала гідроенергетика
- •1.6.3. Біоенергетика та біопаливо
- •1.6.4. Сонячна енергія
- •1.6.5. Геотермальна енергетика
- •1.6.6. Альтернативні гази
- •2.Транзит енергоресурсів: диверсифікація поставок нафти і газу
- •2.1. Транспортування газу
- •2.2. Транспортування нафти
- •4,7 Тис. Км нафтопроводів
- •51 Нафтоперекачувальна станція
- •6 Нафтопереробних заводів потужні-
- •3. Енергоефективність
2.Транзит енергоресурсів: диверсифікація поставок нафти і газу
Транзит енергоресурсів:
спроби диверсифікації поставок нафти і газу
Території, через які налагоджено або налагоджуються перевезення ву-
глеводневих ресурсів з країн Євразійського простору до Європи, назива-
ють енергетичним транзитним простором. Переміщення вуглеводнів
нині здійснюють переважно за двома глобальними маршрутами:
з Росії (залучаючи також ресурси Казахстану, Азербайджану, Туркме-
ністану, Узбекистану) до європейських країн територією України, Бі-
лорусі та Балтійських держав;
з Росії, Азербайджану (долучаються Казахстан, Туркменістан, Узбе-
кистан), Ірану, Іраку до Туреччини, а звідти до країн Європи.
Транспортування енергоресурсів приносить транзитним державам ваго-
мі прибутки, тому вони є об’єктом конкурентної боротьби за диверсифі-
кацію джерел і шляхів надходження імпортних вуглеводів, щоб зменши-
ти свою енергетичну залежність від Росії, та розширення власного тран-
зитного потенціалу через організацію нових маршрутів постачань па-
ливно-енергетичних ресурсів до Європи власною територією.
Особливо гостро ця боротьба розгортається останнім часом між окреми-
ми країнами Чорноморського реґіону, оскільки він відрізняється не тіль-
ки вигідним географічним розташуванням, місцем перехрещення бага-
тьох міжнародних транспортних коридорів і комунікацій (як стратегічна
ланка постачання вуглеводневих на енергетичні ринки Європи), а й ве-
ликими власними запасами вуглеводневої сировини.
2.1. Транспортування газу
Транспортування газу
Газотранспортна системазабезпечує подачу газу українським споживачам (50–60млрд м куб./рік) i експортніпоставки російського газу до інших європейських країн (110–120 млрд м куб./рік). Довкола постачання газу в Україну і транзиту його через Україну до Європи виникають постійні еко-
номічні конфлікти за відсутності ефективної системи обліку і контролю.
Гравці на газотранспортному ринку змінюються, а залежність від Росії по-
глиблюється Пропускна спроможність української газотранспортної системи на виході становить 142 млрд куб. м газу на рік, а її проектна потужність –
175 млрд. Якщо провести модернізацію ГТС, теоретично через Україну
можна буде прокачувати більш як 230 млрд куб. м природного газу що-
року.
Газотранспортна система України складається з:
39,8 тис. км газопроводів
112 компресорних цехів
13 підземних сховищ газу об’ємом
32 млрд м куб.
74 компресорних станцій загальною
потужністю 5450 МВт
Пропускна спроможність
системи:
на вході – 288 млрд м куб./рік
на виході – 142 млрд м куб./рік
Проте незадовільний технічний стан газотранспортної системи загрожує
Україні втратою свого геостратегічного становища як головної транзит-
ної ланки трубопровідної системи “Схід–Захід”. Нині Газпром продов-
жує лобіювати для покриття щораз більших потреб Європи в природно-
му газі будівництво Південного та Північного потоків. Обидва ці га-
зопроводи після виходу на максимальну потужність здатні будуть пе-
рекачувати не більш як 95 млн кубометрів палива. А для пуску їх на про-
ектну потужність, за оцінками експертів, необхідно витратити на кож-
ний не менш як 25 млрд дол. США
. 22 квітня 2009 року Європарламент ухвалив так званий Третій енергетич-
ний пакет – план лібералізації енергетичного ринку Європи, який по-
вністю узгоджується з Брюссельською декларацією про модернізацію
української ГТС, реалізація якої може призвести до того, що Газпрому
доведеться продавати газ на кордоні з Україною. “Третій енергетичний
пакет”, запропонований Єврокомісією ще 2007 року, передбачає, що
компанії – продавці газу та електроенергії не повинні володіти транс-
портними ресурсами, оскільки це призводить до штучного підвищення
цін. Це викликало негативну реакцію офіційної Москви, бо створює до-
даткові виклики й загрози низці амбітних енергетичних планів, як, на-
приклад, будівництво газопроводів в обхід України.
“Набукко” і “Білий потік” – пріоритет ЄС
Згідно з положеннями нової Енергетичної стратегії Європейського Со-
юзу, одним з найпріоритетніших для ЄС проектів визначено будівництво
газопроводу “Набукко”. Цей газопровід може стати першим, що поста-
чатиме газ неросійського походження до Східної Європи.
Проект “Набукко” повинен стати продовженням газопроводу “Баку –
Тбілісі – Ерзурум” і конкурентом “Південному потоку”. Він передбачає
транспортування природного газу з країн Близького Сходу та Каспій-
ського реґіону до Австрії територією Туреччини, Болгарії, Румунії та
Угорщини. Потенційні постачальники природного газу, що транспорту-
ватиметься з використанням газопроводу “Набукко”, – Іран, Азербайд-
жан, Казахстан, Туркменістан, Єгипет, Ірак і Сирія.
Для виконання проекту, в якому беруть участь німецька RWE, австрій-
ська OMV, турецька Botas, румунська Transgaz, болгарська Bulgargaz та
угорська MOL, у червні 2004 року було створено спеціалізовану компа-
нію “Nabucco Gas Pipeline International Ltd”.
Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” розпочала пере-
говорний процес з членами консорціуму “Nabucco Gas Pipeline Inernati-
onal Ltd” щодо визначення формату приєднання України до європей-
ського газотранспортного проекту “Набукко”. Спеціально створена в
НАК “Нафтогаз України” робоча група здійснює організаційні заходи
щодо налагодження співпраці з іншими учасниками проекту і входжен-
ня НАК “Нафтогаз України” до газотранспортного проекту “Набукко”.
Другу гілку газопроводу “Набукко” називають “Білий потік”. Його за-
вдання – спрямувати газові потоки через Азербайджан у грузинський
порт Супса, а потім дном Чорного моря до України, звідти – до країн Єв-
ропейського Союзу.
З одного боку, “Білий потік” є конкурентом “Набукко”, а з іншого – це
додатковий шлях постачання альтернативних газових потоків в Євро-
пейський Союз і посилення енергетичної безпеки його Центральних і
Північних реґіонів.
Проект будівництва “Білого потоку” дасть змогу Україні обирати кілька
шляхів постачання альтернативного до російського газу на її території.
Навіть більше, ще 2003 року Іран пропонував Україні взяти участь у бу-
дівництві газопроводу, який транспортуватиме газ з іранської території
через Вірменію та Грузію в Європейський Союз. Якщо Україна стане
учасником транзитних потоків газу з Ірану до ЄС, тоді вона стане тран-
зитером двох найбільших країн – постачальників газу.
