18.2.2. Зниження до критичної межі рівня економічної безпеки як основна причина настання кризового стану підприємства

Аналізуючи діяльність того чи іншого підприємства, можна виокремити певні специфічні причини, які негативно впливають на зниження рівня еконо­мічної безпеки і можуть привести підприємство до критичної межі, тобто до фінансової неспроможності його життєдіяльності.

Як показують дослідження, типовими наслідками негативного впливу на економічну безпеку і зниження її до критичної межі можуть: втрата клієнтів і покупців готової продукції; зменшення кількості замовлень і контрактів із продажу продукції; неритмічність виробництва, неповне завантаження потуж­ностей; підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці; збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і наявність наднормативних запасів; виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та підвищення плин­ності кадрів; зниження цін на продукцію, незалежних від діяльності підприєм­ства; істотне зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недоодержання витор­гу від реалізації продукції.

Можуть бути й інші чинники спричинення рівня економічної безпеки підприємства, зокрема форс-мажорні явища, незадовільна робота служб контролінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль), низький рівень кваліфікації персоналу й інші.

Загалом усі названі причини зниження рівня економічної безпеки підприєм­ства аж до критичної межі досить тісно взаємопов'язані і становлять складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Тому необхідно уважно слідкувати за чинниками, які можуть спричинити кризові явища.

Великі фірми, об'єднання, корпорації тримають у штаті "спеціальну групу", яка вивчає, виявляє, аналізує можливі ризики, що можуть спричинити еконо­мічну кризу, знизити до критичної межі рівень економічної безпеки підприєм­ства. Ці спеціалісти займаються пошуками шляхів захисту від можливих еко­номічних криз, можливості уникнути їх, спланувати певні заходи, щоб не допустити або до мінімуму звести можливі збитки для підприємства.

18.2.3. Поняття економічної кризи підприємства

Економічна криза підприємства виникає тоді, коли воно з прибуткового стає збитковим. Фактори, які можуть призвести до економічної кризи на підпри­ємстві, поділяють на зовнішні, які не залежать від діяльності підприємства, та внутрішні, що залежать від організації роботи самого підприємства. Здатність підприємства пристосуватись до змін зовнішніх і внутрішніх факторів може бути гарантією не тільки виживання, а й розвитку виробництва.

Головними зовнішніми факторами економічної кризи на підприємстві можуть бути:

— спад кон'юнктури в економіці в цілому;

• зменшення рівня доходів у населення і зниження купівельної спромож­ності;

• політична нестабільність і спрямованість політики держави, що позна­чається на рівні інфляції;

• нестабільність господарського та податкового законодавства;

• нестабільність фінансового та валютного ринків;

— розвиток науки і техніки, його вплив на процеси виробництва товарів та їх конкурентоспроможність;

• кризові явища в окремій галузі;

• сезонні коливання;

• посилення монополізму на ринку;

• дискримінація підприємства органами влади та управління;

— можливі конфлікти між засновниками підприємства (власниками). Зовнішні фактори, що можуть вплинути на виникнення кризи, мають

більшою мірою стратегічний характер. Вони зумовлюють економічну кризу підприємства при неправильному або несвоєчасному реагуванні на них, тобто за недосконалого функціонування системи своєчасного попередження та реа­гування з недопущення кризи. Безперечно, що боротися з кризою, яка охоп­лює національні масштаби, окремо взятому підприємству не під силу, але про­водячи гнучку політику в своїй діяльності, воно здатне значно пом'якшити негативні наслідки загального спаду в економіці.

Внутрішні фактори, які визначають можливі кризові явища, можна си­стематизувати і згрупувати таким чином:

• низька організація служби менеджменту;

• організаційна структура виробництва, яка не відповідає вимогам часу;

• недостатній рівень кваліфікації персоналу;

• недоліки в організації виробничої сфери;

• прорахунки у використанні ресурсного потенціалу;

• недостатній рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;

• прорахунки в інвестиційній політиці;

• незадовільно поставлена робота з винахідництва (інновації) та раціона­лізаторства;

• непередбачений дефіцит у фінансуванні;

— недостатній оперативний контроль за діяльністю і процесом виробництва. Ці фактори, як правило, взаємопов'язані і в своїй сукупності негативно

впливають на кризовий стан підприємства. Вони призводять до виникнення збитків у діяльності підприємства, неплатоспроможності, незадовільної орга­нізації роботи з ринком, втрати конкурентоспроможності.

Сьогодні ми маємо наочний приклад кризового стану економіки нашої краї­ни. Розпад колишнього СРСР призвів до кризового стану практично всіх ко­лишніх республік. Раніше економічні зв'язки становили єдиний виробничий комплекс і були взаємопов'язані між собою. Розрив цих зв'язків спричинив відсутність замовника на продукцію, яку більшість підприємств випускали для військового комплексу колишнього Союзу. Потреба в цій продукції відпала, підприємства різко скоротили випуск продукції і стали збитковими, а багато з них повністю призупинили свою діяльність. Це і є однією з головних причин кризових явищ в Україні.