18.2.6. Розробка програми виходу з економічної кризи

Оздоровлення фінансового становища підприємства потребує розробки кон­кретної програми виходу з економічної кризи. У програмі необхідно дати гли­бокий аналіз фінансово-економічного стану підприємства, і на основі аналізу вжити ефективних заходів як оперативного, так і стратегічного спрямування. Така програма має розроблятись обов'язково для кожного підприємства, вихо­дячи зі специфіки його діяльності.

При розробці програми необхідно враховувати ситуацію, яка склалася у партнерів, які пов'язані з підприємством договірними зобов'язаннями, а та­кож взаємовідносини з місцевими органами влади. Органи державної влади повинні сприяти нормальному функціонуванню організаційної, судової (пра­вового) і соціальної системи на відповідній території і відповідному захисту виробничої діяльності підприємства.

Ефективність реалізації такої програми і поставленої в ній кінцевої мети залежить великою мірою від наявності відповідних законодавчих актів та ме­тодичних розробок зі складання програм.

Застосування аналітичних методів зі складання комплексної програми (фінансової, виробничо-технічного оздоровлення, управління, інвестування, зовнішнього управління, конкурсного виробництва тощо) дасть змогу здійсни­ти відповідний аналіз фінансово-економічного стану, системи управління підприємством, його виробничої і маркетингової діяльності, а на основі аналі­тичних даних, одержаних в процесі цієї роботи, розробити програму виходу підприємства з економічної кризи.

Така всебічно охоплююча програма може позитивно вплинути на фінансово-економічну діяльність підприємств-партнерів, які взаємодіють між собою.

18.3. Стратегія забезпечення належної економічної безпеки підприємства

18.3.1. Основні групи чинників, що формують належний рівень еконо­мічної безпеки підприємства

Обґрунтування стратегії забезпечення належної економічної безпеки підприєм­ства базується на проведенні системного аналізу його виробничої діяльності за відповідний період та плануванні системи заходів, які б у прогнозному періоді гарантували стабільність роботи підприємства та перспективу його розвитку.

Чинники, що формують відповідний рівень економічної безпеки підприєм­ства, різноманітні і в кожній галузі виробництва мають свою специфіку. Однак є загальні типові чинники, які впливають на належний рівень економічної безпеки підприємства незалежно від форм власності й галузі виробництва. Охарактеризуємо їх.

1. Безпосередні чинники виробництва — це основні чинники, що безпосе­редньо забезпечують діяльність виробництва. Сюди зараховують: безпосереднє розміщення підприємства (територія); наявні природні ресурси та умови їх розміщення на цій території, доступність їх використання та якісні показни­ки; наявність трудових ресурсів, їх освітньо-кваліфікаційний рівень; наявна виробнича інфраструктура, можливий обсяг її використання; соціально-еко­номічна інфраструктура і рівень забезпечення населення.

2. Стабільний попит на продукцію — чинник, який відіграє також важ­ливу роль у рівномірному пропозиційному розвитку виробництва. Він охоп­лює: укладені довготермінові контракти на реалізацію продукції з її спожива­чами; рівень конкурентоспроможності продукції, що виробляється; якісно-гарантійні показники виробів; обґрунтовані прогнози на стабільність ринку щодо певного виду продукції; державне та регіональне замовлення на виготов­лену продукцію.

3. Надійність постачальників, в першу чергу основної сировини і мате­ріалів. Для цього потрібно: мати довготермінові договори на поставку необхід­ної сировини і матеріалів, враховуючи терміни поставки і їх якісні показники; знати можливості постачальників і не допускати монопольності в їх постав­ках, як правило, потрібно мати 3—4 і більше постачальників сировини і мате­ріалів, щоб була гарантованість цінової політики на сировину, матеріали й інші комплектуючі вироби.

4. Зовнішня конкуренція на продукцію, яка йде на експорт. Продукція має: відповідати міжнародним стандартам; за якісними показниками і сервісним обслуговуванням бути конкурентноспроможною; мати обґрунтовану прогноз­ну перспективу; бути конкурентноспроможною щодо продукції, яка імпорту­ється в нашу країну з метою скорочення введення в Україну продукції, яка може виготовлятись своїми підприємствами.

1. Державне економічне регулювання діяльності підприємства полягає: в захисті власного товаровиробника, незалежно від форм власності на засоби ви­робництва; регулюванні державної податкової політики; сприянні виробництва, враховуючи економічні територіальні та інші аспекти; сприянні виробництва продукції, яка ввозиться як критичний імпорт; державному замовленні на това­ри, які фінансуються за рахунок бюджету і скорочення імпорту на ці товари.

2. Надійний захист комерційної таємниці. Держава повинна гарантувати таємницю на науково-технічні досягнення, розробку нових технологій, інте­лектуальну власність, "ноу-хау", в тому числі й комерційні таємниці.

3. Компетентність керівництва підприємства. Найважливіші чинники, які можуть найбільш активно впливати на належний рівень економічної безпеки підприємства, — це високий професіоналізм керівництва і команди його мене­джерів (висококваліфіковані кадри; система підготовки і форми навчання кадрів; створення для кадрів відповідних виробничих і соціально-економічних умов).

Є ще й інші чинники економічної безпеки підприємства, які не пов'язані з безпосередньою виробничою діяльністю, але чинять суттєвий вплив на стан виробництва. Вони пов'язані з поведінкою окремих людей, їх мораллю, духов­ністю (розкрадання, шахрайство, обдурювання, убивство тощо).

Всі перераховані вище чинники потрібно реалізовувати відповідно до чинно­го законодавства, спрямовувати їх на реалізацію виробничої стратегії, досягнен­ня належного рівня економічної безпеки кожного суб'єкта господарювання.