Тема 3. Методи оцінювання інвестиційних проектів

3.1. Зміст теми

В залежності від основних принципів оцінювання ефективності інвестиційних проектів використовується ряд методів, які умовно можна поділити на такі, у розрахунки яких використовується дисконтування.

До методів, в яких використовується дисконтування відносять:

• метод розрахунку чистого приведеного доходу (NPV);

• метод визначення внутрішньої норми доходності інвестицій (IRR)

Далі більш детально зупинимося на їх розгляді.

1. Метод розрахунку чистого приведеного доходу (NPV) - це метод аналізу інвестицій, який базується на визначені величини, одержаної шляхом дисконтування різниці між усіма річними відтоками та притоками реальних грошей, які накопичуються протягом всього життя проекту.

Метод NPV звучить наступним чином. Приймайте участь в інвестиційному проекті, якщо приведена вартість майбутніх грошових надходжень від його реалізації перевищує ваші початкові інвестиції. Тому при розрахунку майбутніх грошових потоків ми повинні використовувати їх приведену вартість для того, щоб результати можна було порівнювати з сьогоднішніми витратами.

Розрахунок чистого приведеного доходу (NPV) визначається за такою формулою:

NPV = , (3.1)

де: річні грошові надходження протягом n - років;

IC - стартові інвестиції;

PV = загальна сума дисконтованих надходжень за проектом.

В випадках, коли NРV> 0 проект варто приймати до реалізації; якщо NРV <0, проект варто відхилити, бо він збітковий; NРV дорівнє 0 - проект не прибутковий і не збитковий.

Для розрахунків NPV будь якої інвестиції в якості відсоткової ставки або говорячи більш широко - ставки доходності, використовують альтернативну вартість капіталу (ринкову ставку капіталізації). Альтернативна вартість капіталу це така ставка доходності, яку ми могли б отримати від інших напрямків інвестування, якщо б не витратили цю суму в проекті, який підлягає оцінці. Однак не завжди зрозуміло, звідки слід брати альтернативну вартість капіталу.

Таким чином, NPV є критерієм того, наскільки сильно змінюється ваш поточний фінансовий стан в результаті зробленого вибору. При цьому ясно, що якщо NPV негативне, то гроші вкладати не варто.

Слід зазначити, що прийти до того ж самому висновку, можна використовуючи інший принцип, відомий під назвою принцип майбутньої вартості. Це принцип свідчить, що можна вкладати гроші в проект, якщо його майбутня вартість більше майбутньої вартості, яку ви можете отримати в ході реалізації іншого варіанту інвестування коштів. Слід зазначити, що формулювання принципу майбутньої вартості не так очевидно, як принципу NPV, хоча і призводить до того ж рішення. Причина, полягає в тому, що в багатьох випадках майбутню вартість інвестицій не можна розрахувати з достатнім ступенем визначеності, в той час, як принцип NPV застосувати можна.

2. Метод визначення внутрішньої норми доходності (IRR) - ставки дисконту, використання якої б забезпечіло рівність поточної вартості очікуваних грошових відтоків та поточної вартості очікуваних грошових притоків. Показник внутрішньої норми доходності – IRR, характеризує максимально допустимий відносний рівень витрат, які мають місце при реалізації інвестиційного проекту.

Найточніше IRR можна розрахувати через програму Excel (вставити функцію - фінансові - ВСД).

Іншими словами, IRR дорівнює відсотковій ставці, при якій NPV дорівнює нулю. Таким чином, якщо ставка, при якій NPV дорівнює нулю (тобто IRR вище, ніж альтернативна вартість капіталу), то може бути прийнято позитивне рішення по розглянутій інвестиції. І навпаки, якщо ставка IRR нижче, ніж альтернативна вартість капіталу, то такий інвестиційний проект слід відхилити.

Слід мати на увазі, що прийняття рішень на основі внутрішньої ставки прибутковості, представляє собою еквівалент принципом NPV тільки в тому випадку, коли справа стосується оцінки одноразової інвестиції, яка не припускає більше додаткових вкладень, тобто негативних майбутніх грошових потоків. Але навіть і при цьому, умови прийняття рішень на основі внутрішньої ставки прибутковості не дозволяє проранжувати за ступенем вигідності потенційні інвестиційні можливості.

Слід зазначити, що існують альтернативні правила інвестування, які також використовуються на практиці. Кожний з них має свої власні підстави для застосування, і кожне слугує для вирішення конкретних завдань. Однак, жодна з них не має такого універсального застосування, як правило NPV.

Зрозуміло, що для проектів, в яких мова йде про позику (тобто початковий грошовий потік позитивний і майбутній грошовий потік, призначений для виплати боргу, негативний) це правило повинно звучати наступним чином: доцільно брати в борг там, де IRR по позику менше, ніж альтернативна вартість капіталу.

Головна потенційна проблема з правилом IRR може виникнути, у тому випадку, коли є множинні грошові потоки. У таких випадках IRR може бути не одна або IRR може взагалі не бути.

Таким чином, в цілому можна констатувати, що метод NPV краще методу IRR з наступних причин:

а) NPV відображає абсолютну величину грошових потоків, що особливо важливо для інвесторів.

б) Критерій NPV припускає природним чином реінвестування грошових надходжень по вмененної ціни капіталу.

в) При зміненної в часі вмененної вартості капіталу (ставки дисконту) використання критерію IRR взагалі неможливо.

г) Процедура обчислення NPV простіше, ніж IRR. При незвичайних грошових потоках користуватися критерієм IRR взагалі не рекомендується.

Часто в ощадних схемах, інвестиційних проектах чи схемах повернення кредиту майбутні грошові надходження або виплати (тобто позитивні або негативні грошові потоки) залишаться незмінними з року в рік.

Такого роду низку постійних надходжень або виплат грошей називається ануїтетом або рентою. Цей термін з'явився з сфери страхування життя, в якій договором ануїтету називається договір, що гарантує покупцеві страхового поліса ряд виплат за певний період часу. В інвестиційній діяльності цей термін застосовується по відношенню до будь-якої кількості грошових платежів. Таким чином, ряд платежів по розстрочці або іпотечному договору також називається ануїтетом.

Якщо грошові платежі починаються негайно, як це властиво ощадним схемами або оренді, то такий договір називається строковим або негайним ануїтетом. Якщо грошовий потік починається в кінці поточного періоду, а не негайно, такий договір називається звичайним ануїтетом. Іпотека є прикладом звичайного ануїтету.

Для звичайного ануїтету формула для обчислення майбутньої вартості виглядає наступним чином:

FV = P × , (3.2)

де: P - платіж;

i - відсоткова ставка;

n - кількість періодів розрахунку.

Для термінового аннуітету формула для обчислення майбутньої вартості виглядає наступним чином:

FV = P × × (1 + i) , (3.3)

Наведемо формулу для розрахунку приведеної вартості звичайного ануїтету. для n періодів при відсотковій ставці i:

PV = P × , (3.4)

Формула для розрахунку приведеної вартості термінового аннуітету. для n періодів при відсотковій ставці i:

PV = P × ×(1+ ) , (3.5)

Особливим типом ануїтету є безстроковий ануїтет, або довічна рента. Під довічної рентою розуміється ряд грошових виплат, який тривав вічно. Класичним прикладом можуть служити облігації «консоль», випущені британським урядом у дев'ятнадцятому столітті. Для цих облігацій відсоток за номіналом виплачується щороку, і вони не мають терміну погашення. Іншим прикладом і, можливо, більш актуальним може служити привілейована акція, за якою дивіденди виплачуються за підсумками кожного періоду і, яка не має обумовленого терміну викупу.

Наведемо формулу для розрахунку приведеної вартості довічної ренти:

PV _{довічної ренти} = , (3.6)

де: С - періодичні платежі;

i - відсоткова ставка, виражена десятковим дробом. При цьому n = ∞.