6.7. Планування витрат на персонал

Визначення, оцінка й аналіз виникаючих витрат — одне з го­ловних завдань менеджменту персоналу, передусім — його пла­нування.

Дуже важко надати цифрове значення майбутній зарплаті. Це ви­магає прогнозу розвитку заробітної плати, заснованої на тарифах, а також відхилень фактичної заробітної плати від розрахункових ста­вок. При постійному збільшенні соціальних виплат у прогнозі май­бутніх витрат, пов'язаних із персоналом, має оцінюватися майбутній розвиток законодавчих тарифних і позатарифних асигнувань на соціальні потреби. Треба перевірити заздалегідь, наскільки в май­бутньому можна розраховувати на існування невідомих дотепер видів витрат на персонал. Надати цифрове значення майбутнім асигнуванням на персонал допомагає прогнозування здатності під­приємства здійснити ці асигнування. Такий висновок необхідний для визначення того, чи вистачить очікуваного прибутку для по­криття прогнозованих асигнувань на персонал. Якщо при цьому відбувається перевищення витрат на персонал над одержуваним прибутком, то слід проаналізувати плановані величини й витрати їхнього застосування. Цей аналіз передбачає скорочення потреби в персоналі (зменшення кількості) і підвищення заробітної плати й соціальних виплат (зміна вартості).

Метою планування витрат на персонал є встановлення змін витрат у сфері персоналу в певному плановому часовому періоді. Прогноз зміни витрат узгоджується з можливою віддачею підпри­ємства. Планування витрат на персонал перебуває в тісному зв'язку з плануванням фінансів і балансу підприємства і перетинається із завданнями кількісного аналізу витрат його господарської діяльнос­ті, у зв'язку з чим відбувається дублювання планування персоналу при аналізуванні господарської діяльності підприємства.

Витрати на персонал набувають у рахунку витрат підприємства все більшої ваги. Це обумовлено:

• тенденцією незбалансованості продуктивності праці й витрат на персонал (спостерігається все частіше);

• новими технологіями, які вимагають кваліфікованого й «дорож­чого» персоналу;

• невиробничими факторами впливу, наприклад, замовленнями й

тарифними договорами.

Витрати на персонал є основою для розробки виробничих і со­ціальних показників організації. Частка цих витрат у собівартості продукції має тенденцію до зростання, що обумовлено:

• відсутністю прямої залежності між продуктивністю праці й ви­тратами на персонал;

• впровадженням нових технологій, які висувають усе більші ви­моги до кваліфікації персоналу, який стає дорожчим;

• зміною законодавства у сфері трудового права, появою нових тарифів, підвищенням цін на товари першої необхідності (зов­нішні фактори).

При плануванні витрат на персонал у першу чергу слід мати на увазі такі статті витрат: основна й додаткова заробітна плата, відраху­вання на соціальне страхування, витрати на відрядження і службові роз'їзди, витрати на підготовку, перепідготовку й підвищення квалі­фікації кадрів, витрати, пов'язані з доплатами на громадське харчу­вання, житлово-побутовим обслуговуванням, культурою і фізичним вихованням, охороною здоров'я і відпочинком, забезпеченням дитя­чими установами, придбанням спецодягу. Необхідно також планувати витрати на охорону праці й навколишнього середовища, на створення більш сприятливих умов праці (дотримання вимог психофізіології та ергономіки праці, технічної естетики), здорового психологічного клі­мату в організації, витрати на створення робочих місць.

Якщо плинність кадрів велика, то з'являються додаткові витра­ти, пов'язані з пошуками нової робочої сили, її інструктажем і осво­єнням робіт. При високій плинності кадрів зростає обсяг оплат по­наднормових робіт, частішають випадки браку і простоїв, підвищу­ється рівень захворюваності, виробничого травматизму, настає ран­ня інвалідність. Усе це підвищує витрати, пов'язані з персоналом, призводить до зростання собівартості продукції і зниження її конку­рентоспроможності.

З розвитком ринкових відносин з'являється необхідність врахо­вувати нові види витрат, пов'язані з участю працівників у прибутках і капіталі організації.